МГЕО "Наш дім - Манява" » Регіональна екоінформація та екопроблеми

Івано-Франківська  область  межує  із  Закарпатською,  Львівською, Тернопільською  та  Чернівецькою  областями  України.  На  крайньому  півдні  має  державний  кордон  протяжністю  50  км  з  Марамуреським  повітом  Республіки  Румунія.

Територія  області  становить  13,9  тис.  кв.  км,  що  складає  2,3  відс.  площі території  України  й  займає  22  місце  серед  інших  областей  держави.  Менші  за площею тільки Чернівецька, Закарпатська та Тернопільська області.

Відстань  від  Івано-Франківська  до  Києва:  залізницею  –  716  км;  шосейними дорогами  –  614  км.  Відстані  до  найближчих  економічних  центрів  Європи становлять до: Берліна – 990 км, Будапешту – 650 км, Бухаресту – 720 км, Варшави – 530 км, Відня – 840 км, Праги – 900 км.

1.2. Адміністративний поділ

За адміністративним поділом область включає 14 районів, 15 міст, у тому   числі   6  обласного   значення,   24   селища   міського   типу,  765   сільських населених   пунктів.  Міське   населення   області  складає   43,4  відс.   від   усієї чисельності.  Частка  українців  у  загальній  чисельності  постійного  населення  за даними  Всеукраїнського  перепису  населення  2001  року   складала   97,5  відсотка.

Відповідно до  постанов Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 р.  № 647, від 03.04.1996  р.  №  398,    від  24.01.2001  р.  №47,   від   28.10.2004  р.  №  1430,  від 01.02.2006  р.  №  85,  від  17.10.2013  р.  №  757  –  240  населеним  пунктам  області надано статус гірських.

1.3 Рельєф

Територія  області  має  різноманітний  рельєф  і  поділяється  на  райони,  які відмінні  між  собою  геологічною  будовою,  різницею  висот  над  рівнем  моря  і, відповідно,  рослинним  покровом  та  тваринним  світом.  Незважаючи  на  невелику територію,  область  за  характером  рельєфу  належить  до  числа  найбільш мальовничих в Україні.

Передкарпаття  є  рівнинно-передгірською  провінцією  Українських  Карпат, що  відрізняється  від  прилягаючого  з  північного  сходу  лісостепу  підвищеною кількістю  опадів,  більш  прохолодним  кліматом  і  відповідно  більшою зволоженістю.  Тут  формуються  лісолучні  ландшафти.  На  північному  заході  і південному  сході  у  межах  Передкарпаття  вклинюються  райони  з  лісо-лучно-степовими  ландшафтами.  Для  Передкарпаття  характерними  є  безстічні  умови рельєфу,  що  обумовлюють  поверхневе  перезволоження.  У  Передкарпатті  від передгірських  височин  до  давньотерасових  вододілів  і  котловин,  поширені лісовидні суглинки алювіально-делювіального і покривного походження.

Українські  Карпати  складають  частину  Східних  Карпат  і  відносяться  до середньовисотних  гір,  які  не  досягають  лінії  вічних  снігів  і  не  мають  сучасних льодовиків. Найбільші гірські вершини: Говерла (2061 м), Ребра (2001 м), Піп-Іван (2028 м), Сивуля (1836 м).

Абсолютна  більшість  вершин  Карпат  нижче  2000  м  і  лише  на  масиві Чорногора  шість  вершин  мають  більшу  висоту.  Снігова  лінія  в  епоху  останнього зледеніння  знаходилась  на  висоті  1450-1550  м.  Яскравими  слідами  давнього зледеніння  є  реліктові  льодовикові  форми  на  найвищих  гірських  масивах(Чорногора, Чивчини): цирки, троги, улоговини, конуси виносу, кари, морени. На дні льодовикових карів, на висоті 1450-1800 м, знаходяться карові озера. Реліктові

льодовикові  цирки  та  кари  протилежних  схилів  масиву  Чорногора  не  з'єднались між  собою  своїми  задніми  стінками  й  не  утворили,  як  це  буває  у  високогірному альпійському рельєфі, гострих гребенів. Гострі гребені, іноді з карнизами, є тільки на  відрогах  вододільного  хребта  масиву,  де  зійшлися  декілька  сусідніх  карів одного схилу. Прикладом цього є хребти Великі й Малі Кізли.

У межах головного вододілу Карпат знаходяться гори Бескиди з найвищою точкою  -  горою  Пікуй  (1405  м);  від  Вишківського  до  Яблуницького  перевалів простягнулися  найбільш  важко  прохідні,  розчленовані  численними  ущелинами гори  Горгани  з  найвищою  точкою  –  г.  Сивуля  (1836  м);  на  південь  від Яблуницького  перевалу  простягнулися  найбільші  гірські  масиви  -  Чорногора  та Свидовець  з  найвищими  вершинами  Українських  Карпат.  На  південний  схід  від

Чорногори  розташовані  гори  Чивчини  й  Гриняви.  Вони  нижчі  за  абсолютною висотою і відносяться до ярусу карпатського середньогір'я.  

Українські  Карпати  -  молоді  гори  і  в  їх  ландшафті  є  прояви  давнього вулканізму,  складені  в  основному  глинистими  сланцями,  алевритами,  вапняками, пісковиками  крейдового  та  палеогенового  періодів.  Сланці  легко  піддаються денудації  (переміщенню  на  нижчі  рівні),  тому  гірські  хребти  мають  переважно пологі схили.

Територія  області  має  різноманітні  природо-географічні  ландшафти. Найбільший  комплекс  для  організації  активного  відпочинку  -  у  гірських  видів ландшафтів, на які припадає третина території області.

1.4. Клімат

Клімат  Івано-Франківської  області  має  перехідний  характер  від  помірно теплого  вологого  Західноєвропейського  до  континентального Східноєвропейського.

Значна  амплітуда  висот  (від  230  до  2061  м  над  рівнем  моря)  на  відносно невеликій території є причиною прояву висотної поясності природних умов, у тому числі  й  атмосферних  опадів.  У  Придністров’ї  і  Прикарпатті   зима   м’яка,  літо тепле,  весна  дощова,  пересічна  температура  у  січні  -0,6  -6,2 С,  в  липні  +12,9 +19,6 С, опадів 443-1403 мм на рік. У Карпатах зима довша і більш сувора, літо прохолодне.  На  схилах  Карпат  сніг  лежить  понад  5  місяців  на  рік.  Тривалість

залягання стійкого снігового покрову складає 100-110 днів. Річна кількість опадів коливається від 650 мм на рівнині до 1550 мм у горах. Кількість днів з опадами в Івано-Франківській області найбільша в Україні (130-188 днів нарік).

На території області виділяються такі кліматичні райони:

1.  Наддністрянський  з  підрайонами  лівобережним  та  правобережним.  У районі  спостерігаються  м'які  зими  з  відлигами  і  нестійким  сніговим  покровом (сніговий  покрив  залягає  протягом  100  днів,  а  в  малосніжні  зими  –  50;  середня висота  снігового  покриву  становить  6-10  см.).  Весняні  приморозки  тривають  до третьої  декади  квітня,  в окремі  холодні  весни  –  до  третьої  декади  травня.  Осінні приморозки  наступають  у  третій  декаді  вересня.  До  складу  лівобережного підрайону входять Рогатинський та Галицький райони. Сума активних температур досягають 2300-2400°, річна кількість опадів  –  660-700 мм, середня тривалість без морозного періоду 160-170 днів. До правобережного підрайону входять Калуський, Тисменицький  і  Тлумацький  райони.  Сума  активних  температур  складає  2400-2500°,  річна  кількість  опадів  610-750  мм.  Середня  тривалість  без  морозного періоду 155-160 днів.

2.  Південно-східний.  До  його  складу  входить  Городенківський, Коломийський та Снятинський райони. Сума активних температур досягають 2500-2600°,  річна  кількість  опадів  –  550-720  мм,  середня  тривалість  безморозного періоду 150-170 днів. Сніговий покрив залягає протягом 100 днів, а в малосніжні зими  –  до 50 днів; середня висота снігового покриву становить 6-12 см). Весняні приморозки  припиняються  у  першій  декаді  квітня,  в  окремі  холодні  весни  -  у  третій декаді травня. Осінні приморозки наступають у третій декаді вересня.

3.  Передгірський.  До  його  складу  входить  Долинський  район,  північна частина  Рожнятівського,  Богородчанського  та  Надвірнянського  районів  та Косівський  район.  Сума  активних  температур  досягають  2200-2500°,  річна кількість  опадів  –  630-900  мм,  середня  тривалість  безморозного  періоду  150-170 днів. Сніговий покрив залягає протягом 105 днів, а в малосніжні зими  –  до 60-70 днів;  середня  висота  снігового  покриву  становить  10-15  см.  Весняні  приморозки тривають  до  кінця  квітня  початку  травня.  Осінні  приморозки  наступають  у середині вересня. 

4.  Гірський.  До  його  складу  входять  південна  частина  Рожнятівського, Богородчанського  та  Надвірнянського районів та Верховинський район. У районі щороку спостерігається стійкий сніговий покров (сніговий покрив утворюється на початку  грудня,  а  сходить  на  початку  квітня;  середня  висота  снігового  покриву становить  30-35  см.).  Весняні  приморозки  тривають  до  першої  декади  травня, осінні  приморозки  наступають  у  середині  жовтня.  Сума  активних  температур досягає  1600-2200°,  річна  кількість  опадів  –  760-1000  мм,  середня  тривалість

безморозного періоду 160-170 днів.

Ще  більше  на  диференціацію  клімату  впливає  рельєф.  Кожна  улоговина, річкова долина, схили різних експозицій мають свій особливий місцевий клімат.

1.5. Гідросфера та водні ресурси

Водні  ресурси  Івано-Франківщини  є  невід'ємною  й  надзвичайно  важливою частиною  її  природних  багатств.  Вони  забезпечують  потреби  господарства  та населення  у  воді  за  рахунок  поверхневих  та  підземних  вод,  які  територіально розподілені нерівномірно. Поверхневі  води  області  сконцентровані  в  річкових  басейнах  Дністра  і Прута,  водосховищах,  озерах  і  ставках.  На  території  області  протікає  8294  річки загальною  довжиною  15754  км,  у  тому  числі:  4688  річок  в  басейні  р.  Дністер довжиною 9111 км і 3606 річок в басейні р. Прут довжиною 6643 км. З яких: 8103 –малі річки з площею водозбору менше 10 км2 довжиною  –  4496 км; 141  –  річки з площею  водозбору  від  10  до  100  км2 довжиною  –  3760  км;  44  –  річки  з площею водозбору від 100 до 1000 км 2 довжиною  –  5554 км; 9 –  річки з площею водозбору

понад 1000 км 2 довжиною – 1944 км.

Із загальної  водозабірної  площі області  13,9  тис. кв. км  на  басейн річкової  системи  Дністра  припадає  9,03  тис.  кв.  км,  решта  -  4,90  тис.  кв.  км  -  на  басейн Прута.

Густота  річкової  мережі  в  межах  області  коливається  від  0,2-0,3  км/км 2 у  рівнинній частині до 1,3-1,7 км/км 2 у Карпатах. Майже 70 відс. загальної кількості річок  розміщені  в  гірській  частині,  де  формуються  основні  об'єми  поверхневих водних  ресурсів.  Об'єм  середньорічного  стоку  річок,  який  формується  в  межах області, складає 4,8 млрд. м 3/рік, а в маловодні роки близько 2 млрд. м 3/рік.

Івано-Франківська область посідає друге місце після Чернівецької області за загальним  об'ємом  річкового  стоку  та  об'ємами  води  загального  стоку  на  одну особу.

Основним  джерелом  поновлення  водних  ресурсів  є  атмосферні  опади,  щорічний об'єм яких складає в середньому 12,5 млрд. куб. м. Практичне значення водних ресурсів річок визначається нерівномірністю їх розподілу  в  часі:  на  весну  (березень-травень)  припадає  10-20  відс.,  на  літо (червень-серпень)  -  40-50 відс., на осінь (вересень-листопад)  -  10-15 відс. і на зиму (грудень - лютий) - 16-18% загального стоку.

За  гідрохімічними  показниками  річкові  води  переважно  гідрокарбонатно-кальцієві.  Загальна  мінералізація  -  від  0,15  до  0,64  г/куб.дм.  Найчистіша  річка 10області  -  Лімниця,  у  якій  мінералізація  води  коливається  в  межах  0,15-0,26 г/куб.дм.

Озера, ставки. На території області природних водойм є мало. Представлені вони  невеликими  озерами,  які  утворилися  в  старицях  річок  та  в древньольодовикових  формах  рельєфу  Чорногірського  хребта  Карпат,  а  також карстовими  озерами  незначного  розміру  в  Тлумацькому  й  Городенківському районах.

У долинах рік створені штучні водойми - ставки та водосховища. Згідно  проведеної  інвентаризації  в  області  нараховується  1367  ставків загальною  площею  5077,9  га  і  площею  водного  дзеркала  3606,99  га,  в  т.ч.  460 ставків  загальною  площею  1521,9  га  і  площею  водного  дзеркала  979,78  га знаходяться в оренді юридичних і фізичних осіб, які використовуються переважно для риборозведення. Всі інші ставки не передані в користування.

Крім  того,  на  території  області  є  147  невеликих  озера  загальною  площею дзеркала 348,2 га, об’ємом біля 8,1 млн. м3, більшість з яких є заплавними, а також побудовано 3 водосховища сумарною ємкістю 1631,2 га, об’ємом 63,5 млн. м3.

Водосховища  і  ставки  відіграють  певну  роль  у  регулюванні  стоку  рік,  а також використовуються для розведення і вирощування риби.

Підземні води. З усіх водних ресурсів найбільш цінними для водопостачання є підземні прісні води,  які є чистішими за поверхневі і мають стабільний дебет. В області  нараховується  22  родовища  прісних  підземних  вод,  які  занесені  до Державного  балансу  запасів  корисних  копалин  України,  з  них  9  –  питного призначення,  а  саме,  Шевченківське  (поблизу  м.  Тлумач),  Городенківське, Підмихайлівське  (Калуський  район),  Коломийське,  Надвірнянське,  Снятинське, Черніївське (Тисменецький район), Воронівське (Рогатинський район).

Водопостачання населення в сільській місцевості переважно здійснюється за рахунок  підземних  вод.  Забезпечення  питною  водою  міст  Івано-Франківськ, Калуш,  Коломия,  Долина,  Надвірна,  Болехів,  Яремче,  населення  яких  становить третину від загальної чисельності області, здійснюється, в основному, за рахунок вод змішаного типу (інфільтраційні водозабори).

За якісним складом (вміст катіонів і аніонів, мінералізація) серед підземних вод Івано-Франківської області, які використовуються для водопостачання, суттєво переважають  гідрокарбонатно-сульфатні  кальцієво-натрієві  води  з  мінералізацією 0,2-0,8  г/дм 3.  І  лише  на  Городенківському  родовищі  підземні  прісні  води  мають гідрокарбонатно-сульфатний кальцієво-натрієвий склад при загальній мінералізації  0,5-0,7 г/дм3.

1.6. Ґрунтовий покрив та земельні ресурси

Ґрунтовий  покрив  на  території  області  дуже  різноманітний.  Зустрічаються майже  всі  типи  ґрунтів, які  властиві  для  лісостепової  зони, передгір’я  та гірської частини  Карпатського  регіону. Всього в області  22  різновиди  ґрунтів. Найбільшу площу  займають  бурі  гірсько-лісові  ґрунти,  на  яких  зростають  ліси.  У передгірській зоні переважають буроземно-підзолисті поверхнево оглеєні ґрунти, а 11також дернові, болотні та торфо-болотні ґрунти в долинах річок. У лісостеповій  – розвинуті  світло-сірі,  сірі  і  темно-сірі  ґрунти.  На  південному  сході (Городенківський,  Снятинський  й  частково  Тлумацький  райони)  є  значні  масиви чорноземів опідзолених й чорноземів вилугованих.

В  цілому  ґрунти  області  родючі,  забезпечують  високу  продуктивність сільськогосподарських та лісових угідь. Земельний  фонд  Івано-Франківської  області  складає  1392,7  тис.  га,  з  яких 645,4 тис. га (46,4 відс.) (630,7 ) зайнято сільськогосподарськими угіддями. Стількиж (46,0 відс.) займають ліси та лісовкриті території.

1.7. Лісові ресурси

У  природно-ресурсному  потенціалі  області  одне  із  центральних  місць посідають лісові ресурси. Близько половини території вкрито лісами, площа яких складає 6,0  відс. лісів України.  На  одного  жителя  регіону  припадає  майже  0,5  га  лісу  проти  0,2  га  в середньому по Україні. Ліси області  –  складова частина лісового фонду Карпатського регіону, що є найбільшою сировинною базою України. Тут зосереджено близько 50 відс. стиглих і  перестиглих  насаджень  держави.  Землі  лісового  фонду  Івано -Франківщини займають  636,4  тис.  га,  або  45,7  відс.  загальної  площі  області  (при  середньому показнику по Україні – 14 відс.).

Ліси на території області розміщенні нерівномірно і знаходяться в основному в  гірській  частині  (73  відс.  області  належить  до  гірських).  При  цьому  лісистість коливається від 5,5 відс. Снятинський район) до 68,2 відс. (Долинський район). На рівнині  та  в  передгір'ях  Карпат  (до  500  м  н.р.м.)  переважають  дубові  та  дубово-грабові  ліси  з  участю  бука,  явора,  горобини,  береста  тощо.  Проте  лісів  тут залишилось  мало,  оскільки  великі  площі  розорані  або  зайняті  післялісовими луками.

Високий  відсоток  заповідності  лісів  у  гірській  частині  області  –Надвірнянському  й  Верховинському  районах  (за  рахунок  Карпатського національного  природного  парку  та  Чивчино-Гринявського  ландшафтного 14заказника  місцевого  значення),  у  Косівському  (за  рахунок  національного природного парку «Гуцульщина», у рівнинній частині  -  у Галицькому (за рахунок Галицького  регіонального  ландшафтного  парку),  Тлумацькому  та Городенківському (за рахунок Дністровського регіонального ландшафтного парку), Долинському (за рахунок лісових заказників «Ільма», «Марино») районах. Природно-заповідний  фонд  області  нараховує  474  територій  та  об’єктів загальною площею 218,8 тис. га, що складає 15,7 відс. від загальної площі області, у тому числі: 32 об’єкти загальнодержавного значення площею 131,6 тис. га; 442 об’єкти місцевого значення площею 87,2 тис. га.

Впродовж  останніх  років  спостерігалася  тенденція  до  збільшення  площі природно-заповідного  фонду  області.  Порівнюючи  з  2008  на  початок  2014  року площа  природно-заповідного  фонду  області  зросла  відповідно  із  195,9  тис.  га  до 218,8 тис. га (відсоток заповідності області зріс відповідно  із 14 відс. до 15,7 відс. від загальної площі області).

На перспективу до мережі територій і об’єктів природно-заповідного фонду запропоновано  включити  також  «Ботанічний  сад  Прикарпатського  національного університету ім. Василя Стефаника площею 51,9 гектара.

В  області  функціонує  5  установ  природно-заповідного  фонду,  управління якими  здійснюють  спеціальні  адміністрації,  які  очолюють  керівники,  а  саме природний  заповідник  «Горгани»,  Карпатський  національний  природний  парк, національний  природний  парк  «Гуцульщина»,  національний  природний  парк «Верховинський»  (підпорядковані  Міністерству  екології  та  природних  ресурсів України)  та  Галицький  національний  природний  парк  (підпорядкований

Державному  комітету  лісових  ресурсів  України).  Установи  природно-заповідного фонду  утримуються  за  рахунок  коштів  Державного  бюджету  України.

Національний  природний  парк  «Синьогора»  знаходяться  в  постійному користуванні ДО «Резиденція Синьогора» та не функціонує як установа природно-заповідного фонду.

1.8. Мінеральні ресурси

Мінерально-сировинна база

На  території  області  обліковується  340  родовищ  (в  тому  числі  53  об’єкти обліку комплексних родовищ) з 25 видів різноманітних корисних копалин, з яких 161 родовище (в тому числі 42 об’єкта обліку) розробляється

Сировинна  база  області  складається  з  корисних  копалин  паливно-енергетичного напрямку (газ, нафта, конденсат, торф)  -  34,6%, 47,8%  -  сировина для виробництва  будівельних  матеріалів,  12,3%  -   підземні  води,   4,4%  -   гірничо - хімічні корисні копалини (сіль кам'яна, сіль калійна, сіль магнієва,  карбонатна сировина для вапнування кислих ґрунтів, карбонатна сировина  для цукрової промисловості, сірка), 0,88% -  гірничорудні корисні копалини.

У  межах  області  відомо  42  родовища  вуглеводнів,  з  яких  промисловістю освоєно - 31 родовище.

Видобуток  нафти  і  газу  в  Івано-Франківській  області  зосереджений переважно  в  Долинському  та  Надвірнянському  нафтопромислових  районах. Основні  обсяги  видобутку  припадають  на  нафтогазовидобувні  управління «Долинанафтогаз»  та  «Надвірнанафтогаз»,  які   на  правах  структурних  одиниць входять у ПАТ  «Укрнафта». До найголовніших родовищ нафти, внесених у реєстр Державного  балансу  запасів  корисних  копалин  України,  віднесені  Долинське,

Північно-Долинське, Струтинське, Битків-Бабченське.

Івано-Франківська  область  володіє  добре  розвиненою  сировинною  базою будівельних матеріалів. На її території знаходиться 163 родовища з 11 видів  корисних копалин, які застосовуються у будівництві. Розробляється 65 родовищ.

Область повністю забезпечена розвіданими запасами  солі кухонної, вапняків для цукрової промисловості, цементної сировини, вапняку для випалювання на вапно, гіпсу,  піщано-гравійних  матеріалів,  цегельно- черепичної  та  керамзитової  сировини, мінеральних вод, що дає можливість для збільшення потужностей вже діючих кар’єрів та залучення до експлуатації резервних родовищ.

1.9. Історико-культурна та архітектурна спадщина

Івано-Франківщина має велику культурно-історичну спадщину (понад 3,5 тис пам’яток).  Такі  давні  і  цінні  пам'ятки,  як  церква  Пантелеймона  під  Галичем  (XII ст.), Манявський скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські і бойківські храми, два з яких –  Церква зішестя Святого Духа в Рогатині та церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому  Вербіжі  –  внесені  до  списку  світової  спадщини  ЮНЕСКО,  відомі  за межами країни

Середньовічні  фортифікаційні  споруди  на  Прикарпатті  збереглися  лише частково. Рештки давніх укріплень є у місті Галич  –  Галицька фортеця (XIV ст.), в Городенківському  районі  –  Раковецький  палац  (XVII  ст.)  та  Чернелицький  замок (XVII ст.), у Надвірнянському районі – Пнівська фортеця (XVI ст.).

Етнографічно населення Івано-Франківщини поділяється на Опілля, Покуття, Бойківщину та Гуцульщину. Їх мешканці зберегли деякі відмінності в мові, одязі, культурі та побуті й уже цим привертають увагу туристів.

В  області  розвинені  різні  види  художніх  народних  промислів.  Під  руками різьбярів,  гончарів,  мосяжників,  ткачів  народжуються  мистецькі  вироби,  що розходяться  по  світу.  Визнаним  центром  гуцульського  мистецтва  є  Косів,  де працює мистецький ярмарок.

Молодіжна громадсько-екологічна організація "Наш дім - Манява"© 2003-2017/ All right reseved / Design by VWStudio /