МГЕО "Наш дім - Манява" » Каталог статей » Характеристика мікробіологічних і біологічних забрудників води.

Характеристика мікробіологічних і біологічних забрудників води.

19.11.2017 / Коментарів: 0 / Категорія: / Добавив: Гість

            Повна характеристика джерел водозабезпечення крім даних хімічного  аналізу води має включати  ще й бактеріологічне і біологічне дослідження. Гідро біонти, які населяють водойми, впливають не лише одні на одних, а й на навколишнє  середовище,  тобто на якість води у водоймах. Їх поділяють на плактон, бентос, нейстон і пагон. До плактону належать організми, які населяють водойму на всю глибину – від дна до поверхні. Серед них розрізняють плаваючі, пасивно плаваючі та напівпідводні.

            Бентос – організми, які населяють дно водойми. Серед них  трапляються рухомо або не рухомо закріплені, вільно лежачі та  повзаючі на дні організму.

            Нейстон  група організмів, які заселяють поверхневу плівку води.  Взимку вони перебувають у товщі  льоду в сатні анабіозу, а навесні оживають й перебувають серед бентосу і плактону.

            На гідрофлору водойми впливає наявність макро і мікролітів. Так, до перших належить водна рослинність, а до других – водорості. У результаті процесу фотосинтезу у воді збільшується міст розчиненого кисню та зменшуються концентрації оксиду карбону та вміст амонійних солей з одночасним підвищенням умісту нітратів і нітритів. При цьому спостерігається зменшення БСК. Відмирання і розкладання мікролітів призводить до збагачення води органічними речовинами, внаслідок чого з’являється неприємний  запах і погіршуються органолептичні показники води.

            Мікрофіти, до яких належать земельні, синьозелені, діатомові та інші водорості, поглинають вуглекислий газ, кисень, а синьозелені – азот, у тому числі аміак, але вони продукують кисень. Масовий розвиток мікрофітів у теплу пору року ускладнює технологію підготовки води, особливо питної. Виникає потреба у дезодорації та вилученні плактону.

            Організми, які проживають у системах водопостачання разом з плактоном і мікроскопічними безхребетними, заважають  процесам водочищення та виділяють токсичні для людини речовини, є хазяїнами  патогенних організмів й утворюють органічні речовини, які під час хлорування можуть перетворювалися  на галогеновмісні органічні сполуки. Великі безхребетні можуть зменшувати ефективність  роботи розподільчої мережі та заважати подачі води до споживачів.

            Токсичні речовини, які продукуються деякими водоростями, можуть негативно впливати на здоровя людей. Отруйні види трапляються в дівох групах водоростей – золотистих і синьозелених.  Так, виділені синьозеленими водоростями токсичні сполуки можуть проникати у водоочисні споруди та зумовляти спалах гастроентеритів. Із деяких синьозелених водоростей виокремлено речовини, аналогічні ендотоксичним грам негативних бактерій.

            У водному середовищі розвиваються мікроорганізми (бактерії, віруси), які можуть спричинити бруцельоз, дизентерією, черевний тиф, паратиф тощо.

            Фекальні забруднення питної води можуть зумовити надходження до неї різних кишкових патогенних організмів – бактеріальних, вірусних, паразитичних.

            З метою забезпечення знищення патогенних агентів, створення захисного бар’єру проти надходження їх у розподільчу систему питної води та запобігання вторинному росту бактерій усередині труб проводять знезаражування. Для цього переважно застосовують хлорування з використанням діоксиду хлору або озонування. У разі застосування хлору бажано  вміст вільного залишкового хлору забезпечити на рівні 0,2 – 0,5 мг/л та його щоденний моніторинг в усій системі. Якщо застосовують спосіб знезараження, то каламутність  води має бути низькою тобто меншою ніж одна нефелометрачна одиниця каламутності (НОК) і в будь якому випадку меншою ніж 5 НОК.

            Кишкові віруси, які передаються з питною водою, можуть зумовити найрізноманітніші синдроми, в тому числі висип, лихоманку, тощо.  З усіх кишкових найпростіших, які є патогенними для людини, три можуть передаватися через питну воду. Ці організми є етіологічними агентами відповідно амебіазу, лямбліозу і балантидіазу. Всі вони пов’язані, зі спалахами  захворювань, спричиненого питною водою.

            Звичайними клінічними проявами є гастроентерити зі сиптомами, що змінюються від легкої діареї до швидкого перебігу дизентерії з кривавим поносом. Сиптоми лямбліозу бувають від легкого ентериту, що відбувається без лікування, до хронічного виснажливого проносу. Балантидіаз може виявитися у вигляді гострої дизентерії з кривавим проносом. Амеба – це досить поширена джгутикова амеба, яка може спричинити менінгоенцефаліт зі смертельним наслідком.

            У питній воді може міститися велика кількість яєць та личинок різних гельмінтів. При водопостачанні виявляють дві групи гельмінтів: група І – передавання здійснюється виключно шляхом поглинання їх проміжних хазяїнів – заражених корепод і група ІІ – церкарії безпосередньо заражають людину.

            До групи І належить нитковий паразит – одна з головних хвороб, що призводить до інвалідності. Спарганоз з менш поширеною хворобою, за якої розміщені під шкірою личинки утворюють виразки. Особливо небезпечні наслідки спостерігаються у жителів Південно-Східної Азії.

            До ІІ групи належать інфекції. Шистосоми людини зумовлюють первинні  ушкодження переважно у печінці, шлунку і навколо сечового міхура. Проте досить серйозні наслідки пов’язані також із вторинним ураженням верхніх сечових шляхів, раком сечового міхура та фіброзом печінки з його геодинамічними змінами.

            Віруси – найдрібніші живі істоти розміром 16 – 30мкм. На відмінну від бактерій вони не мають клітинної структури, а складаються з нуклеїнової кислоти, покритої білковою оболонкою. Віруси є внутрішньоклітинними паразитами. Серед них трапляються бактеріофаги, які паразитують у клітинах бактерій і зумовлюють їх руйнування та загибель. На холоді віруси зберігають активність упродовж багатьох років. За температурами 90 градусів вони гинуть. До дії хлору та ультрафіолетового випромінювання ентеровіруси стійкіші, ніж кишкова паличка.

            Для кожного виду бактерій існує оптимальне значення рН  водного середовища. Так, для багатьох із них оптимальним значенням є рН  = 7, проте для нітритних бактерій –рН = 4,7 – 8,8, для нітратних – рН = 6,5 – 9,3, для кишкової палички – 4,4 – 7,8 і для бактерій – 1,0 – 4,0. Сонячне та ультрафіолетове випромінювання на бактерії діє летально.

 

 

 

                                               Література.

А. К. Запольський. Водопостачання, водовідведення та якість води: Підручник.- К.: Вища школа., 2005 - 671

             

_____________________________________________________________________________

Проект «Карпатські джерела» реалізується за фінансової підтримки

The Black Sea Trust for Regional Cooperation проект Фонду «German Marshall»

 

 


Коментарі (0)

Коментувати

Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Регистрация | Вход ]
Молодіжна громадсько-екологічна організація "Наш дім - Манява"© 2003-2017/ All right reseved / Design by VWStudio /