МГЕО "Наш дім - Манява" » Каталог статей » Скит Манявський.

Скит Манявський.

23.08.2017 / Коментарів: 2 / Категорія: / Добавив: Гість

Скит Манявський.

 Вигляд на головну церкву та скарбницю           Скит Манявський – естетичний чоловічий монастир східного обряду, український Атос (Афон), визначна пам'ятка духовності, культури й мистецтв, осередокВигляд на капличку розвитку народних промислів України, зразок нині дещо забутого східного чернецтва.

Розташований він, як і деякі інші монастирі, на місцях енергетично активних зон планети, сприятливих для очищення і накопичення психічної енергії під час молитов.

Заснував монастир 1606 року в Карпатських Горганах поблизу села Маняви теперішнього Богородчанського району, що на Івано – Франківщинні, Йов (Іван) Княгинський (1550 – 1621), “шляхтич східного обряду”, родом з містечка Тисмениці. Він належав до плеяди видатних представників Церкви, які вели богослужбову і культурно – просвітницьку діяльність.

Йов Княгинський увійшов в історію як письменник – полеміст, літературний критик, митець – іконописець, педагог, книгодрукар і палітурник, знавець іноземних мов, посол князя К. Островзького, визначний реформатор, український святий, примірний щирий молільник, аскет – схимник.

Разом з Іваном Вишенським та Захарією Копистенським 1606 року створили чернечу общину, тобто монастир. Це стало початком, роком заснування Скиту Манявського.

Місце розташування монастиря вважається святим: тут двічі з'являлася Пресвята Діва Марія. Святістю славились також некрополь та зовнішній цвинтар Скиту, де спочиває прах тисяч вірних християн.

Між схилами гір, вкритих вічнозеленими смереками, з цілющою джерельною водою та мікрокліматом, розташоване це унікальне диво зодчих природи.

Архітектурний монастирський комплекс будівель – це ансамбль цегляних, кам'яних і дерев'яних споруд, обведений високим кам'яним муром з вежами й бійницями. Уся споруда є вдалим синтезом гірського рельєфу і фортифікаційних пристроїв, які з трьох боків омиваються водами потоку Батерса (Скитця).

Головна вежа "Скита Манявського"Упродовж століть тут було місце для молитви, богослужіння, прощ і відпустів, місце для сповіді й очищення. Окрім цього, це було й надійне сховище від татар, турків та інших нападників. Майдан Скиту має багато склепінчастих кам'яних льохів, переходів під землею, що нагадує лабіринт із потаємними виходами в гори.

Як монастир Скит був унікальний і особливий, багатий і привілейований:

1.      Багатолюдний: 200 монахів чоловічої статі.

“Піди на Покуття, - писав Петро Могила, “Найбільший добродій і почитатель Скиту”, - двісті ангелів у тілі проживаючих образ життя Божого проводять”.

Під своєю орудою Скит мав сім філіальних монастирів, зокрема, в Молдавії – Сучавицький, Драгомирецький, Путненський і Нямецький та в Галичині _ в Товмачику, Коломиї, Угорнику. Про останній Михайло Хавлюк видав нарис “Угорницький монастир”.

У 1628 році на Київському Соборі Скит наділено званням прота (головуючого). До його протії належало 556 монастирів у воєводствах Бельзкім, Галицькім і Подільськім. А ще мав значний вплив на галицькі монастирі в Уневі, Улючі, Лаврові, Підгірцях, Погоні, Крехові (два останні заснували скитські монастирі).

 З 1620 року Скит одержав від Константинополя ставропігійський привілей (право). Тобто був самоврядований і незалежний.

2. Вважався духовним трибуналом при виборі митрополитів на Львівську катедру чи на видання богослужбових книг .

            Хоч за статутом Скит мав бути відокремлений від світського життя, але він мав вигідні зв'язки з Польщею, Молдавією, Росією та з найбільшими містами України – Львовом, Києвом.

Польські королі Ян Казимир 3, Михайло Вишневецький, Ян 3 Собєський, Станіслав Август, шануючи святість Воїнства Христового і користаючи з надійного сховища, надавали монастиреві різні привілеї.

 Хоча Скит розташований у горах, він був монастирем заможним. Ворота в "Скит Манявський"Монахи дбайливо, як  дар Божий, використовували даровані їм і прикуплені земельні угіддя в Маняві, Монастирчанах, Жураках, Горохолині, Старуні, Грабівцях, Перерослі, Раківці, Пасічній, на Коломийщинні та в Молдавії.

  Пережив монастир і страшні лихоліття. Перше з них було 1652 року, під час “морового повітря” (епідемії) і друге – цілковите знищення 1676 року під час польсько – турецької війни, за гетьмана Петра Дорошенка.

Монахи не сподівались на закриття Скиту, яке сталося 1785 року. Незадовго перед тим вони провели, кажучи по – сучасному, капітальний ремонт усіх споруд. “Єще можна відчитати, пише Ю. Целевич, - слова: “Року 1781 обновився”, отже, чотири літ вперед замкненням монастиря”.

 Мав монастир великі доходи і то, крім милості, зароблені чесною працею чернечих рук. Милостиня від прихожан – богомольців становила малу частку православному Сходу.

Через далекосяжну колонізаторську політику московських царів монахи – паломники з багатьох монастирів України, інколи й мимоволі, перетворювались на шпигунів, агентів, донощиків Москви.

Скит ніколи, незважаючи на всі підступні старання імперії, не належав до Московського патріархату. Тут ніколи не проклинали Мазепи та інших гетьманів України.

Чималі прибутки до Скиту йшли від розвинутого солеваріння. Скитські монахи брали солену ропу в усіх шахтах Солотвинської жупи й переварювали її у мідних котлах (чанах). Щороку в бочках розвозили свій виріб на продаж. Мали вони 24 мажі ( великі вози), запряжені волами ( по дві пари до мажі). У Скиті було розвинуте сницарство ( різьбярство), бондарство. Мури СкитаБули цегельня, вапнярка та інші. Все це давало доходи на прожиток братії.

Пам’ятник «Матері Природі» в Скиту Манявському.Скит Манявський – відомий мистецький осередок. За свідченням І. Вагилевича, тут були велика бібліотека, яку заснував ще Йов, малярська школа іконопису. Першу церковцю Скиту розмалював сам засновник Скиту і школи. Найбільшого розвитку школа досягла на стику 17 –18  століття, коли її очолив Йов Кондзелевич, славетний український митець. Він розмалював церкви в Лубнах, Києві. У 1698 – 1705 роках створив іконостас для Воздвиженської церкви Скиту.

Ще одну школу – хорового партерного співу – розвинув наступник засновника монастиря ігумен Теодозій, братанич Йова. Про цю професійну хорову школу з розвинутим п'ятилінійним нотописанням подає широкі відомості академік Елена Тончева з Софії у книзі “Монастырь Великий Скит – школа “Болгарского распева”.

Залишенні дерев’яні споруди ( у тому числі сім церков), численні культові раритети і дзвони були розпродані та пограбовані, а кам'яні будівлі з роками перетворилися на класичні руїни. Нікому й не вірилось у відродження цієї пам'ятки 17 століття.

Реставрацію проводила протягом 10 років (1970 – 1980) Львівська науково – реставраційна майстерня інституту “Укрпроектреставрація” під керівництвом Івана Могитича.


Коментарі (2)

Опубліковано: 28.12.2008Спам
Приєднуюсь до Білусяка Михайла.

Опубліковано: 14.12.2008Спам
Я родився в Маняві,на даний час в селі проживає моя мама батько нажаль помер.Наткнувшись в інтернеті на ваш сайт"Наш дім-Манява"передивившись хочу подякувати автору Скиданюку Миколі Михайловичу за зроблену роботу.Мені дуже приємно було читати і переглянути фотодобірку рідного села,що про наше село дізнаються багато відвідувачів сайту,а в майбутньому цікавість візьме верх і вони приїдуть до нашого села.Ще раз дякую.

Коментувати

Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Регистрация | Вход ]
Молодіжна громадсько-екологічна організація "Наш дім - Манява"© 2003-2017/ All right reseved / Design by VWStudio /