МГЕО "Наш дім - Манява" » Каталог статей » Законодавство України про корупцію. Поняття «корупції».

Законодавство України про корупцію. Поняття «корупції».

20.10.2017 / Коментарів: 0 / Категорія: / Добавив: Гість

Закону України «Про боротьбу з корупцією» визначає:

«Корупція» - це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Корупційними діяннями є:

а) незаконне одержання особою, що уповноважена на виконання державних чи самоврядних функцій, подарунків, послуг, пільг тощо безоплатно або за ціною, яка істотно нижча їх фактичної вартості.

б)  одержання особою, що уповноважена на виконання державних чи самоврядних функцій, кредитів, позичок, цінних паперів, нерухомого та іншого майна з використанням при цьому пільг і переваг, не передбачених чинними законодавством.

Закон України «Про боротьбу з корупцією» визначає коло осіб, які несуть відповідальність за корупційні дії. Відповідно до цього закону:

1) державні службовці;

2) Прем’єр – міністр, перший віце - прем’єр міністр, віце – прем’єр міністри, міністри;

3) народні депутати України, депутати Верховної Ради АР Крим, депутати місцевих рад усіх рівнів;

4) посадові особи місцевого самоврядування;

5) військовослужбовці збройних сил України та інших військових формувань (крім солдатів строкової служби).

Крім того, Україна приєдналася до низки міжнародних конвенцій та угод, які стали у такий спосіб складовою частиною українського законодавства і також містять підстави, санкції та механізми щодо запобігання та боротьбі із корупцією.  

Корупція буває системною  та випадковою , великою та малою. Що ж до проявів корупції, які найчастіше мають місце у нашому повсякденному житті, то вони наступні:

Хабарництво -  обіцянка, пропозиція чи надання якої-небудь переваги, яка належним впливає на дії чи рішення посадовою особи.

Здирництво – примушення громадянина платити гроші чи надавати інші цінності в обмін на дії чи бездіяльність посадової особи.

 Протекціонізм  - надання ресурсів громадянами, які належить до якоїсь певної привілейованої групи.

 Кумівство – висування родичів на державні посади, надання їм пільгових послуг та ресурсів;

Обман – це поведінка, спрямована на отримання власної вигоди чи вигоди для третьої сторони шляхом обману громадянина чи юридичної особи;

Розтрата бюджетних коштів – крадіжка ресурсів особами, які мають владу або контроль над чим-небудь цінним.

Зловживання владою – участь у домовленостях, придбанні посади чи отриманні комерційного інтересу, що є несумісним з офіційним статусом та положенням.

Нормативно-правові акти України не дають єдиного визначення поняття корупції. Аналіз міжнародно-правових документів також свідчить про існування різних підходів розуміння корупції. Так, у Резолюції «Практичні заходи боротьби з корупцією», розповсюдженій на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинності (Гавана, 1990 р.), корупція визначається як «порушення етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися в протизаконному використанні свого службового становища суб’єктом корупційної діяльності». Інший документ ООН (Довідковий документ про міжнародну боротьбу з корупцією) формулює поняття корупції як «зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях».

Таким чином, корупція – це складне соціальне явище, що негативно впливає на всі аспекти політичного і соціально-економічного розвитку суспільства і держави. Воно полягає як у протиправних діях (бездіяльності), так і неетичних (аморальних) вчинках.

Корупцію можна визначити як складне соціальне (а за своєю суттю асоціальне, аморальне і протиправне) явище, що виникає в процесі реалізації владних відносин уповноваженими на це особами, що використовують надану їм владу для задоволення особистих інтересів (інтересів третіх осіб), а також для створення умов здійснення корупційних дій, приховування цих дій та сприяння їм.

Корупція в Україні перетворилася на одну з загроз національної безпеки. Вплив корупції на українське суспільство і державу має комплексний та системний характер, зокрема йдеться про соціальні, економічні, владні, політичні, та міжнародні аспекти цього впливу.

Соціальний аспект впливу. Існування корупції призводить до того, що, фактично, у суспільстві функціонують дві соціальні підсистеми – офіційна та неофіційна: перша з яких дотримується правових і моральних норм, друга – використовує протиправні методи. Суб’єкти корупції функціонують у неофіційному середовищі, де панує своя система цінностей, свої цілі і методи їх досягнення, а життя будується не за законами, а (як стало модно говорити) «по поняттях».

Аналіз доводить, що співвідношення офіційної і неофіційної підсистем свідчить про надзвичайно небезпечну ситуацію, що склалася в державі. За оцінками, зробленими навіть на найвищому державному рівні, неофіційна підсистема, щонайменше, є не менш впливовою за масштабами, ніж офіційна.

Економічний аспект впливу. Корупція впливає на всі сфери економіки України. Її провокує масова «тінізація» економічного сектору України, що, в свою чергу, є економічним підґрунтям корумпованих зв’язків. Відповідно до офіційних заяв керівництва держави, частка тіньової економіки в Україні фактично зрівнялася з офіційною і складає 45-60%. У тіньовому секторі економіки працюють мільйони громадян України. За даними Фонду «Інтелектуальна перспектива» і Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, що провели опитування громадян України за темою тіньової зайнятості населення, 45% опитаних працюють у «тіні». За підрахунками фахівців, сукупний тіньовий капітал українських громадян складає приблизно $40 млрд.

Загалом, корупція підриває економічні основи держави, блокує надходження іноземних інвестицій, приводить до «тінізації» економіки, сприяє зростанню впливу організованих злочинних груп.

Владний аспект впливу. Корупція в Україні впливає на формування органів державної влади всіх гілок влади, на вироблення і реалізацію державної політики.

Так, під час формування представницьких органів влади важко уникнути впливу корупції. У цьому випадку мова може йти про порушення фундаментальних принципів організації і проведення виборів: підкуп кандидатів, представників влади і членів виборчих комісій; нелегальне фінансування виборчих кампаній; посадові зловживання під час агітації; фальсифікація результатів виборів, створення перешкод для реалізації виборчих прав громадян та ін.

В Україні потенційно найбільш корумпованою є виконавча влада, оскільки саме її представники мають великі «хабаромісткі» розпорядчі функції (розпоряджаються коштами, нерухомістю, матеріальними цінностями тощо). Це підтверджує і судова практика застосування антикорупційного законодавства: переважна більшість осіб, притягнутих до відповідальності за хабарництво, посадові зловживання, порушення Закону України «Про боротьбу с корупцією» – це представники виконавчої влади.

Політичний аспект впливу. Корупція та боротьба з нею широко використовується у практиці політичної діяльності в Україні. Зрозуміло, що особливо гострою є ситуація під час проведення виборів, як президентських, так і парламентських.

Загалом, використання корупції у політичний боротьбі може проводитися у таких напрямах: (1) застосування кримінально-правових засобів до державних діячів, політиків (як правило, опозиційних) за наявністю для цього підстав, але не через їх наявність, а головним чином – з політичних міркувань; (2) юридична розправа з політичними опонентами шляхом притягнення їх до відповідальності за звинуваченням у корупції (інших протиправних діях) за відсутності для цього законних підстав; (3) застосування репресивних дій з тих же мотивів до осіб з оточення політичних діячів, у дискредитації яких зацікавлена влада.

Міжнародний аспект впливу. Корупція негативно впливає на міжнародний імідж України, перешкоджає, а іноді блокує надходження іноземних інвестицій. Корупція також заважає міжнародним контактам, налагодженню міжнародних зв’язків, може призвести до «тихої», але відчутної ізоляції країни на міжнародному рівні.

            Щоб подолати корупцію, важливо знати не тільки те, де вона існує, але й причини що породжують її. Умовно причини корупції можна поділити на: інституційні та суспільні.

            Інституційні причини корупції сприяють виникненню та процвітанню такого ганебного явища, як корупція. Можна назвати такі  основні причини: широкі повноваження посадових осіб, недостатня гласність та прозорість їхньої діяльності, не достатня підзвітність, яка веде до створення стимулів діяльності чиновників та недостатність силових заходів протидії з боку компетентних правоохоронних органів.

            Суспільними  причинами  корупції є: терпимість громадян до проявів корупції, а також особиста лояльність до посадовців та примирення з беззаконням.


Коментарі (0)

Коментувати

Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Регистрация | Вход ]
Молодіжна громадсько-екологічна організація "Наш дім - Манява"© 2003-2017/ All right reseved / Design by VWStudio /