Предмет екотоксикології

Характерні напрямки досліджень - вивчення зміни структури біоценозів, ступеня зниження їх різноманітності і продуктивності. Контроль розвитку це-нозів і їх популяцій при зіставленні з даними про хімічне забруднення регіонів дозволяє надавати обґрунтовані рекомендації щодо відновлення природних умов і нормалізації навколишнього середовища. Основним і центральним аспектом екотоксикології є вивчення поведінки хімічних речовин у навколишньому середовищі.
Крім того, вивчаються наступні проблеми:
•    надходження ксенобіотиків в організм, їх розподіл і виведення;
•    зв'язок хімічної структури з біологічною активністю ксенобіотиків;
•    токсикометрія і гігієнічна регламентація хімічних забруднень у навколишнім середовищі;
•    комбінована і комплексна дія хімічних речовин;
•    проблеми біоіндикації.
Вичерпання можливостей саморегуляції біосфери загрожує глобальною екокризою, тому змінюються наші уявлення про компенсаторні можливості  біосфери. Контроль і наукове керування природним середовищем стають об’єктивною необхідністю. Нова антропогенна геохімічна обстановка створює тло, яке необхідно враховувати при оцінках захворюваності населення.
Виробнича діяльність людини веде до таких наслідків:
•    збільшення кількості і обсягу продукції хімічних речовин, які є чужорідними  природному оточенню і метаболізму людини (тварин). Кількість таких речовин наростає лавиноподібно, їх вплив перевищує адаптаційні можливості організму людини, а порушення механізмів адаптації - це алергія, імунодепресія, порушення репродуктивних функцій, вади у розвитку, пухлинні захворювання, передчасне старіння.
•    Хімічні катастрофи, пов'язані з одномоментними або довготерміновими викидами шкідливих речовин у навколишнє середовище. Відновлення порушеної екологічної обстановки потім триває десятиліттями і наслідки найчастіше виходять за національні границі.
Відмінною рисою сучасного етапу розвитку профілактичної токсикології вважають дослідження припустимих навантажень не тільки на певну особину або вид, але  на біоценоз і навіть біосферу. При цьому досвід у порівнянні ГДК (гранична допустима концентрація) варто розвивати у напрямку обліку і всебічної оцінки найближчих і віддалених наслідків комбінованої дії ксенобіотиків як речовин невластивих складу навколишнього середовища. Така небезпека пов'язана з цілою низкою негативних впливів:
•    пряма дія ксенобіотиків на живий організм;
•    порушення механізмів регуляції;
•    зниження загальної стійкості екосистеми;
•    створення завад у системах інформації та зв'язку, здійснюваних в еко-системах за допомогою хімічних регуляторів, тому порушуються трофічні та інші типи зв'язків в екосистемах.
Профілактична екотоксикологія визначає потенційну небезпеку контакту живих організмів із шкідливими хімічними речовинами і розробляє засоби запобігання дії таких речовин на тварин, рослини, людину. Фактично вона покликана оптимізувати відносини «людина-природа» у межах нового стандарту  екологічного мислення.
Екотоксикологія відрізняється від інших розділів токсикології своїми кінцевими завданнями, розв’язання яких підпорядковується проблемам охорони навколишнього середовища, охорони природи, збереження біосфери, оптимізації природокористування.

 



13.08.2016 manyava 0

ТОП користувачів