Правила позначення нормативних документів

Познака нормативного документа складається з індексу, номера та року прийняття. Згідно ДСТУ 1.0:2003 установлено такі індекси документів:
♦ для національного рівня:
> «ДСТУ» — національний стандарт; «ДСТУ–П» — пробний стандарт;
> «ДСТУ–Н» – настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики, які не прийнято як стандарт.
> «ДК» – державний класифікатор;
> «ДСТУ–ЗТ» — технічний звіт.
♦ для інших рівнів:
> «СОУ» – стандарт організації;
> «ТУУ» – технічні умови, які не прийнято як стандарт;
> «СТУ» – стандарт наукового, науково–технічного або інженерного товариства чи спілки.
♦ У познаці НД громадських організацій (окрім наукового, науково–технічного або інженерного товариства чи спілки), зареєстрованих у Мін'юсті України, як індекс рекомендовано застосовувати скорочену назву відповідної організації. Індекси інших документів у сфері стандартизації, а також документів інших суб'єктів стандартизації цей стандарт не встановлює; їх надають суб'єкти, які ухвалили ці документи.
♦ Для позначання проектів документів застосовують індекс відповідного документа, сполучений із скороченням слова «проект» – «пр», яке розміщують перед індексом. Приклад:
Проект національного стандарту матиме познаку прДСТУ, а державного класифікатора – прДК.
Установлені індекси нормативних документів не можна застосовувати для позначання інших документів чи в скороченнях.
Правила надавання номера та позначання року:
> для національних НД – згідно з ДСТУ 1.5,
> для державних класифікаторів – згідно з ДСТУ 1.10,
> для технічних у мов – згідно з ДСТУ 1.3.
> для міжнародних чи регіональних стандарт, які приймаються 1 через національний стандарт, – згідно з ДСТУ 1.7.
♦ У познаці НД інших суб'єктів стандартизації рекомендовано після індексу НД зазначати коди державних класифікаторів:
> групу згідно з ДК 009 (перші три цифри кодової познаки виду економічної діяльності);
> через дефіс – код суб'єкта стандартизації, якому належить право власності на документ згідно з ЄДРПОУ;
> інші складники познаки НД установлюють згідно з ДСТУ 1.3 суб'єкти, які схвалили ці НД.
♦ Познаку не змінюють (не транслітерують) якщо у познаці чинного в Україні документа у сфері стандартизації використано познаку документа міжнародної чи регіональної організації (ISO, ІЕС, ЕN, ГОСТ чи іншої), а також якщо назву відповідного документа перекладено.
Позначення національних стандартів
Повне позначення національних стандартів України, кодексів усталеної практики та інших нормативних документів загальнодержавного застосовування, прийнятих національним органом стандартизації, складається з:
> індексу згідно з ДСТУ 1.0,
> реєстраційного номера, наданого йому при прийняті (до п'яти цифр),
> відокремлених знаком «двокрапка» чотирьох цифр року прийняття.
Приклади: ДСТУ 3145:2001; ДСТУ 13472:2004.
♦ Якщо група стандартів утворює комплекс стандартів, то реєстраційний номер стандарту складають з номера комплексу і номера стандарту в комплексі, які сполучають крапкою:
ДСТУ ККККК.ННН:РРРР де ККККК – номер комплексу стандартів (від 1 до 99999);
ННН – номер стандарту в комплексі (від 1 до 999). Прилади: ДСТУ 3.27:2000; ДСТ–2617.5:2004
♦ Якщо стандарт складено з кількох самостійних частин, їхні реєстраційні номери складають з номера стандарту і номера частини, відокремлених знаком «дефіс»:
ДСТУ ННННН–ЧЧЧ–РРРР
де ННННН – реєстраційний номер багато частинного стандарту; ЧЧЧ —номер частини.
Прилад: ДСТУ 4287–25:2002
♦ Національні стандарти України – впровадження міжнародних чи регіональних стандартів, позначають згідно з ДСТУ 1.7.
♦ Національні стандарти, які затверджує Держбуд України, позначають відповідно до рекомендацій цього розділу з урахуванням положень класифікації нормативних документів України в галузі будівництва, наведеної в ДБН А 1.1-1.
Якщо стандарт скасовано, його реєстраційний номер заборонено надавати іншим стандартам протягом тридцяти років з дня скасування.
Позначення інших нормативних документів
Позначання стандартів, які затверджують (приймають) інші суб'єкти стандартизації, визначають нормативні документи цих суб'єктів.
Позначання державних класифікаторів – згідно з ДСТУ 1.10.
Позначання технічних умов – згідно з ДСТУ 1.3.
Позначає ТУ власник ТУ. У позначенні ТУ має бути:
* індекс документа – «ТУ»;
* скорочена назва держави – «У» ;
* код продукції за ДК 016 (три перші знаки);
* код підприємства (організації) – власника ТУ згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України» (ЄДРПОУ) (вісім знаків);
* порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ (три знаки);
* рік прийняття (чотири знаки) для ТУ, прийнятих уперше чи на заміну чинних ТУ, – через двокрапку.
Приклад: ТУ У 27.1 –21926977–001:2004
ТУ, що є частиною комплекту конструкторської документації, дозволено надавати подвійне дворядкове позначення; у першому рядку – позначення, складене, як зазначено вище, у другому рядку – згідно з ГОСТ 2.114.
ТУ на продукцію будівельного призначення позначають за правилами, установленими Держбудом України.
У позначенні ТУ на заміну чинних порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ, не змінюється.
У разі виготовлення та постачання продукції на території України за ТУ підприємств інших держав застосовують подвійне дворядкове позначення: у першому рядку – за 6.2, у другому – позначення вихідного ТУ.
Приклад: ТУ У 25.2–23635128–005:2003
 ТУ РБ 00959441.005–2001

 



08.11.2014 manyava 0

ТОП користувачів