Зміст стандартів та технічних умов

Зміст основоположних стандартів
1. Основоположні організаційно–методичні стандарти встановлюють:
> визначеність, завдання, класифікаційні структури різноманітних об'єктів стандартизації;
> загальні організаційно–технічні положення щодо провадження робіт у певній сфері діяльності тощо;
> правила, як розробляти, схвалювати та впроваджувати нормативні доку-менти і технічну документацію (конструкторську, технологічну, проектну, програмну тощо);
> правила запроваджування продукції у виробництво.
2. Основоположні загально–технічні стандарти встановлюють:
> науково–технічні терміни та визначення позначених ними понять, часто вживані в науці, техніці, промисловості й сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у закладах культури, охорони здоров'я, охорони праці та в інших сферах національної економіки;
> умовні познаки (назви, коди, позначки тощо) для різних об'єктів стандартизації, їхні цифрові, літерно–цифрові познаки, зокрема познаки фізичних вели-чин (українськими, латинськими, грецькими літерами) та їхню розмірність, замін-ні написи (або піктограми, позначки) тощо;
> правила, як будувати, викладати, оформлювати різні види документів (нормативні, конструкторські, будівельні, проектні, технологічні, експлуатаційні, ремонтні, організаційно–розпорядчі, комп'ютерно–програмні тощо) та вимоги до їх-нього змісту;
> загально технічні величини, вимоги та норми, необхідні для технічного, зокрема метрологічного, забезпечення процесів виробництва:
Зміст стандартів на терміни та визначення понять – згідно з ДСТУ 3966. Якщо впроваджують міжнародний стандарт на терміни без національних доповнень зі ступенем відповідності «Ідентичний» (ГОТ), йому дають назву «Словник термінів».
* Зміст стандартів на продукцію, послуги
На продукцію, послуги залежно від їхніх особливостей розробляють стандарти таких видів, які містять відповідні групи положень чи вимог:
> класифікація;
> основні параметри і (або) розміри;
> загальні технічні вимоги;
> вимоги безпеки;
> вимоги охорони довкілля;
> маркування;
> пакування;
> правила транспортування та зберігання;
> методи контролювання;
> правила приймання;
> правила експлуатування, ремонту, утилізації;
Коли стандарт об'єднує декілька з цих груп вимог, то такий вид стандарту може мати, наприклад, назву:
• «Класифікація, основні параметри і (або) розміри»;
• «Класифікація й загальні технічні вимоги»;
• «Загальні технічні вимоги та методи випробовування» тощо.
Якщо об'єднаний стандарт містить положення всіх наведених вище груп вимог, йому дають назву «Загальні технічні умови» (для групи однорідної продукції чи послуг) або «Технічні умови» (для однорідної продукції чи послуг). У стандарті, який об'єднує кілька груп вимог, положення, що стосуються однієї групи, викладають здебільшого в одному розділі. Номенклатуру структурних елементів, зміст і назву цих елементів конкретного стандарту визначають відповідно до особливостей продукції (послуг) і характеру вимог, які до них ставлять. Деякі групи положень чи вимог, за потреби, дозволено випускати.
Стандарти на продукцію, виготовляння і використовування якої можуть за-шкодити здоров'ю, майну громадян чи природному довкіллю, повинні обов'язково мати розділи «Вимоги безпеки» і «Вимоги охорони навколишнього довкілля».
* Зміст стандартів на методи контролювання
Методи контролювання (випробовування, вимірювання, аналізування то-що), які встановлюють у стандартах на продукцію і (або) у стандартах на методи контролювання, повинні забезпечувати об'єктивне перевірення всіх обов'язкових вимог до якості продукції, які встановлено в стандартах на неї. Вони повинні бути об'єктивні, чітко сформульовані, точні і забезпечувати послідовні й відтворні результати. Для кожного методу, залежно від специфіки проведення контролювання, установлюють:
> засоби та допоміжні пристрої;
> правила готування до нього;
> методику та правила його проведення;
> правила опрацювання результатів;
> правила оформлювання результатів;
> допустиму похибку.
Стандарт на методи контролювання може встановлювати методи контролювання одного показника декількох груп однорідної продукції або методи контролювання комплексу показників груп однорідної продукції. У стандарті, що встановлює вимоги до методів контролювання одного показника, дозволено передбачати декілька методів контролювання, один з яких визначають як арбітражний. Зазначаючи засоби контролювання та допоміжні пристрої, наводять перелік застосовуваного обладнання або основні технічні характеристики устаткування не-обхідні для забезпечення контролю з належною точністю, а також перелік матеріалів (реактивів) або дані про їхні властивості. Викладаючи правила готування до контролювання, зазначають дані, що стосуються готування до контролювання продукції, а також місце та спосіб відбирання зразків (проб), форму, вид, розміри або масу, а за потреби, умови їх зберігання і (або) транспортування. За потреби наводять структурну й функціональну схеми засобу вимірювальної техніки, а також схеми сполучення приладів чи апаратів.
Викладаючи вимоги до методики контролювання, наводять характеристики умов контролювання, їхні значення та границі допустимих похибок їх відтворення, а також послідовність виконуваних операцій, якщо ця послідовність впливає на результати контролювання та їх опис. Викладаючи правила обробляння результатів контролювання, наводять розрахункові формули. Викладаючи вимоги до оформлення результатів контролювання, установлюють вимоги до журналів (протоколів) контролю, змісту й послідовності визначуваних даних. Викладаючи вимоги до точності методу контролювання, зазначають границі допустимих похибок методу, точність розрахунків і ступінь округлення даних, а також наводять дані про відтворення й дублювання результатів, що забезпечує цей метод.
• Зміст стандартів на процеси та послуги
Стандарти на процеси (роботи), послуги встановлюють вимоги до методів (способів, прийомів, режимів, норм) виконування різного виду робіт у технологічних процесах розробляння, виготовляння, зберігання, транспортування, експлуатування, ремонту та утилізації продукції (послуг), що забезпечують їх технічну однаковість і оптимальність, зокрема:
> до технологічних операцій, що мають самостійне значення;
> до сукупності послідовно виконуваних технологічних операцій. Ці стандарти зокрема встановлюють:
• методи автоматизованого проектування продукції та інформаційного обслуговування;
• методи блоково–модульного конструювання;
• технологічні методи виготовлення (вирощування, добування) продукції;
• принципові технологічні схеми вироблення продукції та використовувані технологічні режими (норми) тощо.
Стандарт на процеси (роботи), послуги повинен містити вимоги безпеки для життя і здоров'я людини під час виконування технологічних операцій, а також, за потреби, вимоги до обладнання, приладдя, інструменту та допоміжних матеріалів, що повинні відповідати положенням інших стандартів та нормативних актів про охорону праці.
Вимоги до охорони довкілля під час виконування технологічних операцій повинні містити:
• гранично допустимі норми хімічних, фізичних, біологічних і механічних чинників впливу на довкілля технологічних процесів, небезпечних для екології;
• вимоги до зменшення (запобігання) шкідливих впливів на довкілля техно-логічних процесів (умов застосовування, використовуваної сировини, матеріалів, покупних виробів, небезпечних стосовно екології, їх зберігання, транспортування, поховання відходів тощо);
• характеристики ефективності роботи водо– і (або) газоочищального устаткування;
• вимоги щодо запобігання аварійним скидам (викидам) і ліквідації їх наслідків, а також гранично допустимі норми скидів (викидів) забруднювальних речовин зі стічними водами у системи каналізації.
* Зміст стандартів на технічні умови
В ТУ загалом мають бути такі розділи:
> сфера застосування;
> нормативні посилання;
> технічні вимоги (параметри й розміри, основні показники та характеристики, вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, комплектність, маркування, пакування);
> вимоги безпеки; вимоги охорони довкілля, утилізація;
> правила приймання;
> методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання);
> транспортування та зберігання;
> вимоги до експлуатації, ремонту, настанова щодо застосування;
> гарантії виробника.
Залежно від специфіки виробництва та призначення продукції ТУ дозволено доповнювати іншими розділами та об'єднувати окремі розділи. Зміст, викладання та оформлення ТУ як складника конструкторської документації має відповідати ГОСТ 2.114 та вимогам ДСТУ 1.3. В ТУ на продукцію, виготовлення та використання якої можуть зашкодити здоров'ю, майну громадян чи природному довкіллю, обов'язково мають бути розділи «Вимоги безпеки» та «Вимоги охорони довкіл-ля». Загальні вимоги щодо змісту окремих розділів ТУ – згідно з вимогами ДСТУ 1.5 і додатком Б ДСТУ 1.3. ТУ на послуги мають враховувати вимоги ДСТУ 3279.
Побудова групових ТУ має відповідати вимогам цього стандарту. У групових ТУ змінні дані (які різняться для окремих виробів, видів продукції або складників) треба подавати як таблиці, розташовані в тексті відповідного розділу, під-розділу, додатка. Якщо однакові види продукції за умовами замовлення виготовляють різної комплектності, то спочатку треба записувати постійні дані для виконання, а потім – змінні в порядку зростання їхніх позначень. Назву продукції на титульному аркуші ТУ треба записувати в називному відмінку множини.
Якщо окремі вимоги, установлені в нормативних та технічних документах, поширюються на дану продукцію, то в ТУ зазначені вимоги не повторюють, а у відповідних розділах ТУ дають посилання на ці документи або на їхні розділи, пункти. Недозволено посилатися на документи, які не внесено в державні реєстри нормативних документів.
Придатність ТУ для підтвердження відповідності забезпечують виконанням вимог ISO/ІЕС Guide 7.

 



08.11.2014 manyava 0

ТОП користувачів