Законодавчий моніторинг у сфері екологічного менеджменту

Законодавчо-правова основа системи екоменеджменту в Україні визначається, формується і регламентується Законом України «Про охорону навколишнього природного сере¬довища», прийнятому в 1991 році, доповненнями до нього 1998 року, а також іншими законодавчо-правовими актами (див. табл.. 1.3), які повинні закріпити пріоритет охорони природи і здоров'я нації над іншими видами діяльності, сформулювати принципи і встановити єдині правила і порядок ведення господарської діяльності, насамперед, за допомогою економічних методів управління. Це потребує адекватного введення відповідних змін і доповнень в законодавство, що пов'язане з використанням природних ресурсів (закони про державне підприємство, про власність, про конверсію та інше).
Таблиця 1.3. Основні нормативно-правові акти України в сфері природокористування

№ п/п

Назва нормативно-правового акту (закону)

Основні концептуальні положення

законодавчих актів

1

2

3

1

Закон "Про охорону навколишнього природного середовища"

Визначає правові, економічні і соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь

2

Земельний кодекс України

Регулює земельні відносини з метою: створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження і відновлення родючості грунтів

3

Водний кодекс України

Регулює правові відносини з метою: забезпечення науково обґрунтованого раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворювання і охорони водних ресурсів

4

Кодекс України про надра

Регулює гірничо-добувні відносини з метою забезпечення раціонального комплексного використання надр для задоволення потреб в мінеральній сировині

5

Лісовий кодекс України

Регулює правові відносини з метою забезпечення науково обґрунтованого раціонального використання лісових ресурсів

6

Закон України "Про екологічну експертизу"

Регулює суспільні відносини для: забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, захисту екологічних прав і інтересів


1

2

3

7

Закон про охорону атмосферного повітря

Визначає правові і організаційні основи й екологічні вимоги в області охорони і використання атмосферного повітря

8

Закон України "Про виняткову морську економічну зону"

Регулює правовий режим виняткової та економічної зони України

9

Концепція розвитку територій природного фонду, які особливо охороняються

Визначає концептуальні положення і принципи розвитку територій, що особливо охороняються

10

Закон "Про природно-заповідний фонд України"

Визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворювання його природних комплексів і об'єктів

Завданням природоохоронного законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, попередження і ліквідація негативного впливу господарської і іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафту і інших природних комплексів, унікальних територій і природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Законодавство про охорону навколишнього природного середовища встановлює дисциплінарну, матеріальну, адміністративну й кримінальну відповідальність за порушення природоохоронного законо¬давства, заподіяння шкоди навколишньому середовищу або створення реальної загрози від його заподіяння. Залучення до відповідальності не звільняє винних від відшкодування заподіяної шкоди навколишньому середовищу.
Першочерговими завданнями в сфері екологічного законодавства є:
• прийняття нових (невідкладних) законодавчих актів, а саме: законів України про зони надзвичайних екологічних ситуацій, екологічне страхування, екологічну освіту;
• внесення змін і доповнень до існуючих кодексів (Лісовий, Водний, Кодекс України про надра, Земельний кодекс України) і законів («Про охорону навколишнього природного сере¬довища», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону атмосферного повітря», «Про лізинг» (доповнення відносно лізингу природних ресурсів);
• підготовка проектів Законів України про статус рекреа¬ційних, курортних, лікувально-оздоровчих зон з особливими умовами природокористування;
• підготовка проектів підзаконних актів, що затвер¬джуються Кабінетом Міністрів України, а саме:
 Правил відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень екологічного законодавства;
 Положення про екологічний контроль;
 Положення про екологічний аудит;
 Положення про екологічне ліцензування.
• внесення змін і доповнень в діючі акти законодавства, що визначають статус центральних і місцевих органів державної виконавчої влади в сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та регла¬ментують підприємницьку, інвестиційну, інноваційну, науково-технічну діяльність, а також ті види діяльності, які здатні негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;
• затвердження законодавчих актів про розмежування функцій спеціально уповноважених органів державного контролю в сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки тощо.
Загалом правовий механізм екологічного менеджменту повинен сприяти урегулюванню відносин у сфері екології за рахунок застосування превентивних (запобіжних), оперативних, стиму¬люючих і примусових заходів з використання природних ресурсів і їхніх відходів, а також широкому впровадженню юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства до юридичних і фізичних осіб.
Вдосконалення правових основ екологічного менеджменту повинно бути направлене на:
• реорганізацію системи органів управління природними ресурсами і подальшу інтеграцію функцій управління в сфері використання природних ресурсів в єдину узгоджену функціо¬нальну систему;
• розширення повноважень місцевих органів управління і контролю з питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів;
• зміщення акценту в здійсненні державного контролю за. дотриманням екологічного законодавства шляхом поступового, формування органів екологічного контролю на регіональному рівні;
• використання можливостей басейнового принципу з урахуванням регіональних та місцевих особливостей і законо¬мірностей розвитку природних комплексів і екосистем;
• узгодження координаційних і контрольних функцій Мінекоресурсів та органів прокуратури з посилення контролю за дотриманням екологічного законодавства, реалізації екологічної політики держави, захисту екологічних прав громадян.




23.11.2013 manyava 0

ТОП користувачів