Предмет сучасної екології, її структура та головні завдання

У  буквальному розумінні  екологія  –  наука  про  місцезростання,  про  організми  в середовищі  їх  існування,  наука  про  довкілля.  Особливу  увагу  вона приділяє  сукупності  і  характеру  зв’язків  між  живими  організмами, людиною  і  навколишнім  середовищем.  Часто  вживають  й  інше визначення:  екологія  –  наука  про  взаємодію  в  живій  природі,  а детальніше – це наука про взаємодію живих організмів між собою і з навколишньою  неорганічною  природою;  про  зв’язки  в надорганізмових  системах,  структуру  і  функціонування  цих систем.
Екологія  набула  практичного  значення  ще  на  зорі  розвитку людства. Вже в ті часи кожний індивідуум, щоб вижити, повинен був пристосуватись до навколишнього природного середовища, і в першу чергу  вдосконалювати  свої  дії  в  процесі  добування  й  використання 
продуктів  харчування.  Подібно  іншим  галузям  людських  знань, екологія  розвивалась  безперервно,  але  не  рівномірно.  Відомості екологічного характеру можна виявити ще в працях древньоримських і древньогрецьких філософів. Однак термін “екологія” було введено в науку  значно  пізніше.  Вперше  його  вжив  німецький  біолог  Ернст Геккель у 1866 році.
Відомий  американський  еколог  Юджін  Одум  одним  з  перших запропонував  розглядати  екологію  не  як  вузьку  біологічну дисципліну,  а  як  міждисциплінарну  науку,  що  досліджує 
багатокомпонентні  та  багаторівневі  складні  системи  у  природі  та суспільстві. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала озброєння новими  методами  досліджень  та  зробила  її  високо  актуальною  для вирішення соціальних та економічних проблем людства.
Головні  рівні  організації  життя  –  біосфера,  біогеоценоз, біоценоз,  вид,  популяція,  організм,  система  органів,  орган,  тканина, клітина,  органела,  молекула,  атом,  елементарна  частинка.
Вони  розміщені  в  ієрархічному  порядку  –  від  великих  систем  до малих. Взаємодія з фізичним середовищем (енергією і речовиною) на кожному  рівні  зумовлює існування певних  функціональних  систем  –впорядкованих,  взаємодіючих  і  взаємозв’язаних  компонентів,  які 
утворюють єдине ціле.

Екологія досліджує явища, які займають шість рівнів організації живої  природи:  організму,  популяції,  виду,  біоценозу,  біогеоценозу, біосфери.
Зв’язки  на  суборганізменних  рівнях  організації  живої  матерії, тобто  на  рівнях  від  систем  до  субклітинного,  аналізують  інші біологічні  дисципліни.  Рівень  молекулярних  досліджень,  наприклад, досліджують  біохімія,  біофізика  і  генетика,  які  об’єднуються  під назвою  молекулярної  біології.  Органели  і  клітини  досліджує цитологія, тканини  –  гістологія. Процеси, які проходять в органах та системах органів, досліджує фізіологія. 
Основним  предметом  дослідження  ветеринарної  екології  є домашні  та  сільськогосподарські  тварини,  вплив  на  них  факторів навколишнього  середовища  та  вплив  цих  тварин  на  довкілля.  Тому ветеринарна екологія враховує і використовує результати досліджень  ветеринарних  і  біологічних  наук,  для  розуміння  процесів,  які відбуваються у тваринному організмі в нормі. З метою вивчення змін та  патологічних  процесів,  які  виникають  внаслідок  лімітуючої (обмежуючої) дії екологічних факторів, використовуються результати досліджень з патологічної анатомії та фізіології, клінічної діагностики та терапії, мікробіології, вірусології та епізоотології, паразитології та інших наук.
Значення вивчення екології

Екологія  тісно  пов’язана  з  еволюційним  вченням  і  рішенням актуальних  завдань  народного  господарства,  охорони  здоров’я, охорони природи.
Екологія  –  це  теоретична  основа  охорони  природи  і раціонального  використання  її  ресурсів.  На  основі  екологічних досліджень базується планування і розроблення заходів з регулювання 
чисельності  популяцій  шкідників  сільського  і  лісового  господарства, переносників  збудників  хвороб.  Результати  екологічних  досліджень необхідні  для  раціонального  ведення  мисливського  господарства, рибальства,  рибництва,  використання  декоративних  рослин. 
Екологічне  прогнозування  обов’язкове  при  будівництві  великих гідротехнічних  споруд,  для  розробки  заходів  з  охорони  і раціонального  використання  дикої  природи,  для  створення  мережі заповідників,  заказників,  національних  парків.  Особливий  розділ екології – екологія людини – вивчає вплив зовнішнього середовища на людський організм.
Вивчення ветеринарної екології спрямоване на запровадження в галузі  екологічних  підходів  у  питаннях  оцінки  якості  кормів, лікарських засобів та харчових продуктів.
Питання  ветеринарної  екології  охоплюють  наукову,  виробничу та освітянську сфери.
Ветеринарна  екологія  є  містком  між  аграрною  та  медичною екологією.
Завдання  ветеринарної  екології  в  науково-практичній  сфері  – забезпечення  необхідних  умов  для  отримання  екологічно  чистих продуктів  харчування  для  людей  і  кормів  для  тварин,  а  також сировини – для переробної промисловості. З цією метою необхідно:
1.  Вдосконалювати  нормативно-правове  забезпечення  галузі ветеринарної медицини з питань екології;
2.  Поглибити  моніторингові  дослідження  щодо  виявлення екологічно  небезпечних  зон  для  вирощування  і  отримання рослинної харчової продукції та кормів, ведення племінного 
та товарного тваринництва; 
3.  Забезпечити  умови  в  переробній  промисловості  для отримання  екологічно  чистих  продуктів  тваринництва  та рослинництва;
4.  Розробляти  нові  та  вдосконалювати  існуючі  методи діагностичних  досліджень  на  предмет  виявлення  залишків токсикантів, пестицидів та інших шкідливих елементів у воді, 
ґрунті, рослинах і продуктах тваринництва;
5.  Вдосконалювати  системи  оцінки  нових  засобів  захисту тварин.
В освітянській сфері основними завданнями екології має стати:
1.  Вироблення  у  студента  екологічного  мислення,  закріплення знань та умов з застосування на практиці загальнобіологічних та  екологічних  категорій,  спрямованих  на  поліпшення 
стратегії  управління  якістю  продукції  рослинного  і тваринного походження.
2.  Просвітянська  діяльність  серед  населення  та  фахівців аграрного сектору.
Кінцевою метою ветеринарної екології є забезпечення спільних з іншими науками умов для безпечного харчування населення та його життєдіяльності.



01.12.2016 manyava 0

ТОП користувачів