ГІГІЄНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ І ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ

Під визначення техногенної (антропогенної) аварії підпадає широкий спектр таких подій, як крадіжки чи втрати поодиноких джерел гамма-випромінювання, небезпечних хімічних сполук, неконтрольовані розгерметизації ємностей з токсичними, хімічними матеріалами або джерел, що містять гамма-, бета- і альфа випромінювачі, включаючи радіонуклідні нейтронні джерела.
Будь-яка подія, яка відповідає вищезазначеним умовам і виникла на енергетичному, транспортному, дослідницькому чи промисловому об’єкті, також кваліфікується як техногенна аварія.
Усі аварії поділяються на дві групи:
-    аварії, які не супроводжуються забрудненням виробничих приміщень, проммайданчика, об’єкта та навколишнього середовища;
-    аварії, внаслідок яких відбувається забруднення середовища виробничої діяльності і проживання людей.
У результаті аварії першої групи втрата регулюючого контролю над небезпечною установкою чи джерелом може супроводжуватися лише зовнішнім впливом на людину (наприклад, опроміненням НВЧ-полем або іонізуючою радіацією).
До аварій другої групи належать:
-    аварії на об’єктах, де проводяться роботи з радіоактивними та хімічними небезпечними  речовинами у відкритому вигляді, які супроводжуються локальним забрудненням об’єктів виробничого середовища;
-    аварії, пов’язані з розгерметизацією устаткування, внаслідок чого відбувається забруднення виробничого та навколишнього середовища.
Класифікація техногенних аварій за масштабами
Масштаб аварії визначається розміром територій, а також чисельністю персоналу і населення, які втягнені у неї. За своїм масштабом аварії поділяються на два великих класи: промислові і комунальні.
До класу промислових відносять такі аварії, наслідки яких не поширюються за межі територій виробничих приміщень і проммайданчика об’єкта, а аварійне отруєння чи опромінення може отримувати лише персонал.
До класу комунальних відносяться аварії, наслідки яких не обмежуються приміщеннями об’єкта і його проммайданчиком, а поширюються на навколишні території, де проживає населення. Останнє стає, таким чином, об’єктом реального чи потенційного аварійного отруєння чи опромінення.
У свою чергу, за масштабом комунальні техногенні аварії більш детально поділяються на:
- локальні, якщо в зоні аварії проживає населення загальною чисельністю до десяти тисяч чоловік;
-  регіональні, при яких в зоні аварії опиняються території декількох населених пунктів, один чи декілька адміністративних районів і навіть областей, а загальна чисельність утяненого в аварію населення перевищує десять тисяч чоловік;
-  глобальні – це комунальні аварії, внаслідок яких утягується значна частина (чи уся) території країни і її населення.
Фази аварії
У розвитку комунальних техногенних аварій виділяють три основних часових фази:
-  рання (гостра) фаза аварії;
-  середня фаза аварії, чи фаза стабілізації;
-  пізня фаза аварії, чи фаза відновлення.
Персонал в умовах техногенної аварії
В умовах техногенної аварії усі роботи виконуються аварійним персоналом, до складу якого входять:
-  персонал аварійного об’єкта, а також члени спеціальних заздалегідь підготовлених аварійних бригад – основний персонал;
-  особи, залучені до аварійних робіт, – залучений персонал, який також має бути заздалегідь навчений та інформований про можливий розвиток ситуації в місцях виконання робіт.
До робіт з ліквідації наслідків промислової аварії залучається лише основний персонал як з робітників об’єкта, так і професійно підготовлені робітники аварійних бригад.
Якщо мова йдеться про комунальну радіаційну аварію, то обмеження опромінення основного персоналу, зайнятого на аварійних роботах, виконується таким чином, щоб не були перевищені встановлені НРБУ-97 значення регламентів першої групи для категорії А.
На час робіт в умовах комунальної радіаційної аварії залучений персонал прирівнюється до категорії А. Причому залучений персонал має бути забезпечений однаковою мірою з основним персоналом усіма табельними і спеціальними засобами індивідуального і колективного захисту (спецодяг, засоби захисту органів дихання, зору і відкритих поверхонь шкіри, засоби дезактивації та ін.), а також системою вимірювання і реєстрації отриманих у ході робіт доз опромінення.
Населення в умовах комунальної аварії
При виникненні комунальної радіаційної аварії, крім термінових робіт щодо стабілізації радіаційного стану (включаючи відновлення контролю над джерелом), мають бути одночасно здійснені заходи, спрямовані на:
-    зведення до мінімуму кількості осіб з населення, які зазнають аварійного впливу (опромінення);
-    запобігання чи зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення;
-    запобігання чи зниження рівнів радіоактивного забруднення продуктів харчування, питної води, сільськогосподарської сировини і сільгоспугідь, об’єктів довкілля (повітря, води, грунту, рослин тощо), а також будівель і споруд.
Протирадіаційний захист населення в умовах радіаційної аварії базується на системі протирадіаційних заходів (контрзаходів), які практично є втручанням в нормальну життєдіяльність людей, а також у сферу нормального соціально-побутового, господарського і культурного функціонування територій.
При плануванні і реалізації втручань, спрямованих на мінімізацію доз, і чисельності осіб з населення, які потрапили у сферу дії аварійного опромінення, слід керуватися трьома головними принципами протирадіаційного захисту в умовах радіаційної аварії.
Види контрзаходів
Усі захисні контрзаходи, які застосовуються в умовах радіаційної аварії, поділяються на прямі і непрямі. До прямих належать контрзаходи, реалізація яких призводить до запобігання чи зниження індивідуальних і/або колективних доз аварійного опромінення населення. До непрямих відносять усі види контрзаходів, які не призводять до запобігання індивідуальних і колективних доз опромінення населення, але зменшують (компенсують) величину збитку для здоров’я, пов’язаного з цим аварійним опроміненням.
Залежно від масштабу і фаз радіаційної аварії, а також від рівнів прогнозних доз опромінення контрзаходи умовно поділяються на термінові, невідкладні і довгострокові.
До термінових відносять такі контрзаходи, проведення яких має на меті відвернення таких рівнів доз гострого та/або хронічного опромінення або отруєння, яке створює загрозу виникненню радіаційних ефектів або отруєння, що виявляються клінічно.
Контрзаходи кваліфікуються як невідкладні, якщо їх реалізація спрямована на відвернення детерміністичних ефектів.
До довгострокових належать контрзаходи, спрямовані на відвернення доз короткочасного або хронічного опромінення, значення яких, як правило, нижче порогів індукування детерміністичних ефектів.

Втручання
Оновою для прийняття рішення стосовно доцільності (недоцільності) проведення того чи іншого контрзаходу є оцінка і порівняння збитку, завданого втручанням, викликаним даним контрзаходом, з користю для здоров’я за рахунок дози, відверненої цим втручанням. При реалізації контрзаходу, як правило, відвертається не вся доза від даного аварійного джерела, а деяка її частина так, що залишається залишковий (невідвернений) рівень дози.

Виправданість втручання
У відповідності до принципів виправданості і оптимізації будь-яке втручання, пов’язане з цим контрзаходом, може бути кваліфіковане як:
-  невиправдане;
-  виправдане;
-  безумовно виправдане.
Втручання є невиправданим, якщо величина дози, відверненої внаслідок такого втручання, менше рівня, визначеного як найнижча межа виправданості. Межі виправданості відповідає така величина відверненої дози, при якій користь від проведеного контрзаходу дорівнює величині завданого цим втручанням збитку.
Втручання кваліфікуються як безумовно виправдані, якщо значення відверненої дози настільки великі, що користь для здоров’я від подібних втручань безумовно перевищує той сумарний збиток, яким ця акція супроводжується.
Між найнижчою межею виправданості втручання (і відповідними їй рівнями дії), з одного боку, і рівнями безумовного втручання – з іншого, знаходяться такі значення відвернених доз, при яких введення контрзаходу потребує процедури оптимізації. Хоча всі ці контрзаходи виправдані, розгляд рішення про їх проведення (чи непроведення) є важливим і абсолютно необхідним кроком, який включає врахування усіх видів збитку при різних видах контрзаходів.

Рівні втручання та рівні дії для термінових і невідкладних контрзаходів
До термінових і невідкладних захисних заходів гострої фази аварії належать:
-    укриття населення в безпечних місцях;
-    обмеження у режимі поведінки (обмеження часу перебування на відкритому повітрі);
-    евакуація;
-    фармакологічна профілактика опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду за допомогою препаратів стабільного йоду (йодна профілактика);
-    тимчасова заборона вживання окремих продуктів харчування місцевого виробництва і використання води з місцевих джерел.
До довгострокових контрзаходів, які можуть здійснюватися і на ранній і на пізній фазах аварії, належать:
-    тимчасове відселення;
-    переселення (на постійне місце проживання);
-    обмеження вживання забруднених води і продуктів харчування;
-    дезактивація території;
-    різноманітні сільськогосподарські контр-заходи;
-    інші контрзаходи (гідрологічні, включаючи протиповеневі, обмеження, пов’язані з лісокористуванням, полюванням, рибною ловлею та ін.).



25.08.2013 manyava 0

ТОП користувачів