ГІГІЄНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ І ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ

Стан повітряного середовища значною мірою визначає кількість і якість сонячної радіації й поверхні Землі. В атмосфері утворюються опади, які поряд з вітрами сприяють механічному руйнуванню гірських порід, їх вивітрюванню. Крім того, атмосфера є одним із головних факторів кліматоутворення, циркуляційна діяльність якої сприяє формуванню погоди в конкретному географічному регіоні. Атмосфера слугує джерелом деяких видів сировини, з повітря добувають азот, кисень, аргон і гелій.
Крім того, повітря використовується у промисловості як хімічний агент у різних технологічних процесах (горіння палива, виплавлення металу, процеси окиснювання), як фізичне середовище для перенесіння тепла (повітряне опалення, сушіння).
Велике значення повітряного середовища як розріджувача газоподібних продуктів життєдіяльності тварин і людини, а також різноманітних відходів виробничої та господарської діяльності. Через повітряне середовище відбуваються процеси теплообміну, відбувається віддача тепла конвекцією і потовипарюванням, завдяки чому забезпечується тепловий комфорт людини. Зміна властивостей ґрунту, одягу, житла тісно пов'язана зі станом повітряного середовища. У процесі розвитку людського організму між ним і повітряним середовищем створюються тісні взаємодії, порушення яких може призвести до несприятливих змін в організмі. Різкі зміни фізичних і хімічних властивостей повітряного середовища, забруднення токсичними речовинами і патогенними мікроорганізмами можуть сприяти розвитку в організмі змін, що призводять до порушення здоров'я і зниження працездатності. Гігієна покликана розробити заходи щодо оздоровлення повітряного середовища з метою захисту організму від порушень і змін, пов'язаних з несприятливим станом повітряного середовища.
З гігієнічної точки зору повітряне середовище неоднорідне. Розрізняють атмосферне повітря, повітря промислових приміщень, повітря житлових і громадських будівель. Це пов'язано з умовами формування і забруднення повітряного середовища конкретної категорії.
Будова земної атмосфери. Нижньою межею атмосфери є поверхня землі, верхня межа точно не встановлена, вважають, що вона досягає 1300 км. Атмосфера має виражену шарову будову і включає тропосферу, стратосферу, іоносферу.
Тропосфера — це найбільш щільні повітряні шари, що прилягають до земної поверхні. Її товщина над різними широтами земної кулі  неоднакова: у середніх широтах 10 –   12 км над рівнем моря, на полюсах – 7 – 10 км, над екватором – 16 - 18 км.
Тропосфера пронизана вертикальними конвекційними струмами повітря з відносно постійним хімічним складом і нестійкістю фізичних властивостей — коливаннями температури, вологості, атмосферного тиску і т.д. Сонце нагріває поверхню ґрунту, від якої прогріваються нижні шари повітря. Внаслідок цього температура повітря з висотою знижується, що, у свою чергу, приводить до вертикального переміщення повітряних шарів, конденсації водяної пари, утворення хмар і випадання опадів. З підняттям на висоту температура повітря знижується в середньому на 0,65°С на кожні 100 м. Ця величина називається вертикальним температурним градієнтом атмосфери. У вологу безвітряну погоду цей градієнт може порушуватися, тоді тепле повітря залишається біля поверхні землі, вертикальні конвекційні повітряні потоки слабшають. Токсичні викиди підприємств накопичуються в приземному повітряному шарі.
До 40 км вище тропосфери простирається стратосфера. У стратосфері значна розрідженість повітря, незначна вологість, майже повна відсутність хмар і пилу земного походження. Стратосфера має особливий температурний режим. У середніх широтах температура повітря на межі тропосфери й стратосфери наближається до -56°С, на екваторі — до -70-80оС. Така температура у стратосфері залишається незмінною до висоти 30 км. Вище починається збільшення температури повітряних мас, і на висоті 40 км температура повітря досягає -40-50оС. Вище 50 км температура повітря знову знижується.
У стратосфері під впливом космічного випромінювання й короткохвильової сонячної радіації молекули повітря, у тому числі кисню, іонізуються, внаслідок чого утворюються молекули озону. 60 % загальної кількості озону знаходиться в шарі від 16 до 32 км, його максимальна концентрація визначена на рівні 25 км від поверхні землі.
До 80 км вище стратосфери простирається мезосфера, що містить у собі лише 5% маси всієї атмосфери. Далі іде іоносфера, висота якої коливається залежно від часу доби і року і становить від 500 до 1000 км.
В іоносфері повітря сильно іонізоване, іонізація і температура повітря підвищуються з висотою.
Шар атмосфери, що лежить вище іоносфери і простирається до висоти 3000 км, становить екзосферу, щільність якої майже не відрізняється від щільності безповітряного космічного океану. Ще більше розрідженість у магнітосфері, до складу якої входять пояси радіації. За останніми даними, висота магнітосфери становить від 2000 до 50 000 км, за верхню межу земної атмосфери можна взяти висоту 50 000 км від поверхні землі. Це відносна межа газової оболонки, що оточує нашу планету.



25.08.2013 manyava 0

ТОП користувачів