МГЕО "Наш дім - Манява" » Каталог статей » Мисливське законодавство в Галичині під час німецької окупації

Мисливське законодавство в Галичині під час німецької окупації

20.10.2017 / Коментарів: 0 / Категорія: / Добавив: Гість


        З ідеологічних міркувань даний напрямок у вітчизняній науці не досліджувався і не схвалювався, а у вітчизняній літературі дана тематика не висвітлювалась.
Для повноцінного розуміння проблеми державного регулювання ведення мисливського господарства, історії мисливства, культурних та політичних процесів необхідно досліджувати законодавство, яке врегульовувало економічні процеси, а зокрема ведення мисливського господарства та полювання. 
          Питання ведення мисливського господарства та полювання висвітлювались у журналі «Wald und Holz» - офіційному органі Генерального Губернаторства Польщі у справах лісу та мисливства. Журнал був заснований у 1940 році. Питання ведення мисливського господарства в тому числі і законодавче забезпечення до часу окупації Німеччиною Польщі, висвітлювались в таких журналах як «Lowiec Polski» («Мисливець польський»), що виходив у Варшаві як орган цісарського товариства правильного полювання Польщі з 1899 року та «Przeglad mysliwski i lowiectwo polskie» («Мисливський огляд та полювання польське»). З часу окупації було припинено випуск даної періодичної літератури, а також діяльність мисливських товариств, які їх видавали.
        Метою даної статті є спроба проаналізувати законодавче регулювання ведення мисливського господарства на території Галичини під час німецької окупації 1941-1944рр. Проаналізувати закономірності, особливості та тенденції тоталітарного режиму у регулюванні мисливського господарства та полювання.
Під час окупації Німеччиною Галичини в червні 1941 року вона було приєднана до генерал-губернаторства Польщі( Generalgouvernement, Generalne Gubernatorstwo). Генерал-губернаторство було адміністративно-територіальним утворенням на території окупованої Німеччиною Польщі з 1939 році, і проіснувало до 1945 року. Такі польські території як Познань, Катовіце, Польське Примор'я увійшло до складу Третього Рейху, а не до складу генерал-губернаторства. Генерал-губернаторство було поділене на чотири округи: Краківський, Варшавський, Люблінський та Радомський. Центром генерал-губернаторства було місто Краків.
         У серпні 1941 року до генерал-губернаторства було приєднано п'ятий округ (дистрикт Галіція) з центром у Львові. Дистрикт Галичина складався з Львівської, Дрогобицької, Станіславівської і Тернопільської (за винятком її північних районів) областей. Площа дистрикту Галичина становила 48 тис. га. На території генерал-губернаторства діяло німецьке законодавство . Велика частина населення не мала німецького громадянства, тому була обмежена в правах.
       З приєднанням у 1941 році Галичини до генерал-губернаторства Польщі тут встановлюється законодавство, яке діяло на території генерал губернаторства. На підставі наданих повноважень німецькою владою керівництво генерал-губернаторством здійснював генеральний губернатор Франк. Галузь державного управління мисливством була включена до головного управління лісів, яке було створене при уряді генерального губернаторства. Державний контроль здійснювався управлінням лісового контролю. В Кракові щотижнево виходив друкований орган «Ліс і деревина», який був офіційним органом генерал-губернаторства Польщі у лісовій, деревообробній та мисливській галузі. Тираж журналу становив 34 тисячі екземлярів, а об'єм – 28 сторінок. Виходив він паралельно німецькою та польськими мовами. На своїх сторінках він публіковував серед іншого статистичні дані, основні проблеми галузі та нормативно-правові акти які врегульовували мисливське господарство та полювання.
Врегулювання мисливського господарства та полювання на окупованій Німеччиною Галичині відбулось фактично одразу після її окупації. Так практично трохи більше ніж через місяць після початку Другої світової війни розпорядженням від 1 серпня 1941 року генерал-губернатор Франк видає розпорядження про лісництво і мисливство у дистрикті Галіція, в якому він діяв на підставі п. 5 Декрету канцлера Німеччини від 1 жовтня 1939 року. Даним розпорядження встановлюється, що від 12 години 1 серпня 1941 року на території Галичини діє таке ж законодавство як і на території генерал- губернаторства Польщі. Всі ліси на території Галичини переходять під управління уряду генерал –губернаторства Польщі.
        Другим розпорядженням про лісництво та мисливство в генеральному губернаторстві від 13 червня 1941 року визначались покарання за порушення законодавства у лісовій та мисливській галузях. Відповідно до цього розпорядження встановлювалось, що хто не виконує розпорядження керівника головного управління лісів в генеральному уряді губернаторства на підставі розпорядження про лісництво та мисливство від 31 жовтня 1939 року або ігнорує його, підлягає ув'язненню і штрафу або одному із цих покарань. Крім покарання цим розпорядженням встановлювалась конфіскація знарядь полювання, які застосовувались при порушенні закону, навіть, якщо ці предмети були у власності іншої особи. Покарання передбачалось лише за згодою керівника головного керівництва лісів в уряді генерального губернаторства Польщі.
        Розпорядженням про зміну мисливського розпорядження для Генерального Губернаторства Польщі від 13 червня 1940 року, яке було видане на підставі параграфа 5 Декрету канцлера Німеччини від 12 жовтня 1939 року, Генеральний губернатор Франк 30 червня 1941 року запровадив наступні зміни, а саме:
- у всіх мисливських господарствах (як у приватних так і гмінних) право полювання здійснюється і регулюється старостою повіту, управлінням контролю за лісом під безпосереднім керівництвом округу. Керівник округу повинен письмово визначити відповідні мисливські господарства в яких відбуваються полювання для полювання на всі види мисливської дичини. Площа визначеного мисливського господарства не повинна перевищувати 5 тис. га. Тільки в особливих випадках ця площа може бути більшою, якщо вона буде утримуватись одним орендарем. На територіях, які не увійшли в мисливські господарства будь, яке полювання заборонялось.
- посвідчення мисливця мав право видавати староста повіту. Річне посвідчення діяло на період з 1 квітня до 31 березня. Данне посвідчення діяло на протязі п'яти днів від часу його видачі. На протязі одного мисливського року мисливцю не можна було видавати більше ніж три мисливські посвідчення.
- для отримання першого мисливського посвідчення необхідно було здати екзамен з хорошим результатом екзаменаційній комісії, утвореній керівником головного управління лісів в уряді генерального губернаторства. В подальшому для отримання мисливських посвідчень необхідно було доводити, що даний екзамен мисливець здав.
- для отримання мисливського посвідчення потрібно було подати наступні документи: результати останнього екзамену на отримання мисливського посвідчення, посвідчення однієї з урядових філій німецького мисливського товариства, фотографії.
         Працівникам, які професійно займаються мисливством і лісівництвом або належать до німецької народу, можна видавати безплатно мисливське посвідчення якщо його керівник подасть подання у відповідне староство, яке повинно видавати посвідчення мисливця.
          Визначалось, що у випадку, коли мисливська дичина буде завдавати великої шкоди сільському господарству, то керівник відповідного округу може видати відповідне розпорядження про відстріл таких тварин.
Староста повіту, а також управління лісового контролю мали права дозволяти на ставках, де ведеться розведення риби, відстріл пернатих, які завдають збитки розведенню риби.
         Друга виконавча постанова для здійснення полювань генерального губернаторства від 30 червня 1941 року визначала що, мисливські господарства повинні були подавати старості повіту щоквартально звіт про проведення полювання. За добуту мисливцями дичину встановлюється наступна оплата, а саме: за дикого кабана – 1 злотий за 1 кг, оленя – 1,20 злотий за 1 кг, козулі – 1.40 злотий за 1 кг, зайця – 6 злотих за голову, фазан – 2 злотих за голову, куріпка, дика качка – по одному злотому, глухар – 10 злотих за голову.
          Іншу дичину можна було добувати без оплати. Якщо дичини добувалось більше ніж потрібно, її необхідно було передавати у німецькі магазини, які торгують дичиною.
           За отримання посвідчення мисливця встановлювалась оплата в розмірі 100 злотих на рік та 12 злотих на день. Урядовці управління лісів, які були звільнені від сплати за мисливські посвідчення, повинні оплатити 20 злотих, а працівники лісових підприємств і професійні мисливці оплатити 10 злотих як членський внесок в бюджет на розвиток німецького мисливства.
Слід зазначити, що година праці професійного робітника в Німеччині оплачувалась відповідно до розпорядження по Краківському дистрикті від 65 грош до 1 злотого.
           Інваліди війни, які визначались відповідно до закону від 12 січня 1923 року сплачували половину коштів за отримання посвідчення мисливця.
        Стаття 10 визначала також, що повітовий староста при видачі посвідчення мисливця повинен був отримати кошти для страхування від цивільної відповідальності у разі нещасного випадку, який міг трапитись на полюванні, і яка відповідно до положення про цивільну відповідальність у Німеччині визначалась декретом головного мисливського управління від 18 лютого 1937 року.
           Про нещасні випадки, які стались на полюванні, німецькі мисливці повинні були повідомляти головному управління лісів при генеральному губернаторстві Польщі.
            Стаття 5 визначала повну заборону полювання на протязі цілого року на лося, муфлона, сарну, ведмедя, рись, бобра, глухаря, журавля, крука.
Німецька влада висувала вимоги щодо професійності ведення мисливського господарства. Так третім виконавчим розпорядження від 31 жовтня 1939 року встановлювались з 18 червня 1941 року наступні вимоги:
1. Суспільні та приватні лісові господарства повинні управлятись лише професійними кадрами. До керівників лісової галузі ставились вимоги про вищу академічну освіту; для виконання обов'язків по охороні лісу та ведення лісового господарства працівники повинні мати закінчену лісову школу та зданий екзамен. Для нижньої ланки (лісників, гайових) встановлювались вимоги щодо закінчення лісової школи або три роки стажу на цих посадах до виходу цього розпорядження.
2. При невиконанні цих вимог до 15 серпня 1941 року такі господарства повинні перейти до державного управління лісів.
        Існувало розпорядження про необхідність сертифікатів походження дичини, яка продається в протектораті Чехії та Моравії , а також на іншій території Рейху. від 21 січня 1941 року. На підставі статті 51 закону Рейху «Про мисливство» від 27 березня 1935 року встановлювались наступні вимоги щодо сертифікації походження м'яса дичини, а саме: пунктом 1 встановлювалось, що дичина, яка вивозиться з протекторату Чехії і Моравії до інших частин Великого Німецького Рейху, повинна мати свідоцтво походження дичини, або відповідні пломби. 
         Тема вищості у ведення мисливського господарства Німеччиною не обминула пропагандистського забарвлення, що характерно для всіх тоталітарних політичних режимів. В статті «Мисливство в Генеральному Губернаторстві» відзначалось: «У порівнянні з тим, як Польща представляла мисливське господарство на виставці в Берліні в 1936 році, у Німеччині склалась не зовсім правильна думка про високий рівень ведення мисливського господарства, а саме про кількість великої дичини та полювання на неї. Тепер же генеральне губернаторство може представити повну картину. На території Польщі дійсно внаслідок великих площ існують досить цікаві умови для мисливства. Однак, в загальному стан мисливства є незадовільним, і тільки незначною умовою такого стану можна розглядати наслідки війни. Найбільші площі з великою кількістю дичини відійшли до Радянського Союзу. Німеччині дісталися площі для полювання на дрібну дичину. Існують умови для піднесення стану дичини, в крайньому випадку дрібної дичини. Втрати дичини були зумовлені надзвичайно суровою зимою 1939-1940 року та бідними лісовими масивами краю. Саме це утруднює утримання оленів та козуль, однак при правильному веденні мисливського господарства, прикладом може служити Німеччина, в якій державне регулювання мисливством показує, що при розумних діях можна пристосувати певних звірів жити в інших умовах».
          В іншій статті вказувались певні здобутки та плани німецької влади у галузі мисливства, в якій зазначалось, що німецька влада ставила першочергові завдання: очищення лісів від браконьєрів та організація лісової адміністрації, а також навчання польських урядників та працівників лісу. Боротьба з браконьєрами проводилась у співпраці з німецькою і польською поліцією. Найбільше браконьєрством займались селяни. Війна, відсутність нагляду та сувора зима довели браконьєрство до таких розмірів , що стан дрібної дичини дуже зменшився. З метою створення умов для підвищення кількості дичини відстріляно 1700 бродячих собак та 400 котів. Було проведено обшуки по домах, де було знайдено багато хитромудрих засобів для добування дичини, що привело до накладення штрафів на їх власників.
         Однак важливішим виявилося не стільки боротьба з браконьєрами, як боротьба з бандами, які снували на окремих територіях і вистрілювали дичину. Німецька жандармерія в цій боротьбі зазнавала втрат, браконьєрами було поранено чотири жандарми.
          У 1940 році вийшла постанова Генерального губернаторства «Про створення команди по охороні лісу» За півроку, як йдеться у статті «Організація забезпечення лісів Генерального губернаторства» групі охорони лісу вдалось оберігати ліс та дичину від злодіїв та браконьєрів, запобігати випасанню худоби в лісі, що стало справжньою проблемою для лісу. Також ними налагоджено навчання місцевого населення з техніки та організації праці в лісі. 
           Ведення мисливства було приоритетним над ведення лісового господарства. Так офіційний вісник німецької влади «Wald und Holz» відзначав: «На захоплених німецькою владою територіях ставилось завдання вжити таких заходів по відновленню стану дичини, які не вживались ще в лісовій економіці Німеччини. Слід зазначити, що існувала державна постанова щодо мисливства про те, що незважаючи на шкоду, яку завдавала дичина, стан звірини повинен достосовуватись до потреб культури краю, щоб звірина в більшій чи меншій мірі збільшувалась. Тому звірина завдавала значної шкоди лісу, а особливо в Наддунайській частині Німеччини. Незважаючи на шкоду, що завдає дичина, політика уряду зустрічається з розумінням та толерантністю по цілій країні.»
         У книзі «Економічне значення мисливства для нашого краю», яка була видана у Польщі у 1921 році повідомлялось, що «...з трьох територій Польщі найкращі відносини у галузі полювання склалися в Познані через добрий стан розвитку сільського господарства та й взагалі економіки в цілому. Місцеві жителі відрізнялися самобутньою ментальністю, яка перейшла від німців. В цій частині суворо дотримується мисливський закон. Маючи добрий приклад Німеччини та Чехії, які мали розвинуту на досить високому рівні мисливську культуру, Великопольщі передавалось стимулююче ведення мисливського господарства на вищому рівні». 
          Захоплення німецькою мисливською культурою відобразилось у книзі Валентина Гарчинського «Завдання і цілі польського мисливства та шлях його розвитку», яка вийшла в 1939 році, де занепад Польського мисливства прямо пов'язується з культурним розвитком суспільства. «Без сумніву багато з того, що вище написано, має до нас також стосунок. Наша справа є однак гірша ніж в багатьох народів. Наш культурний рівень широких мас суспільства є ще гірший ніж в інших справах і сам по собі становить загрозу для розвитку наших відносин мисливських. Так як відношення влади до мисливських справ не є таким прихильним, як би ми хотіли його бачити. Бачимо це в галузі фінансування мисливства. Так, насамперед, потрібно підняти культуру серед наших мисливців, а це вимагає спеціальної пропаганди, а саме: підтримка видавництв та мисливської періодики, випуск фахової мисливської літератури, а у цій галузі допомоги від держави у нас немає. Далеко нам ще до чотирьох мільйонів марок, які дає на ці цілі Німеччина».
           Із захопленням лише за півроку до початку окупації Німеччиною Польщі у «Ловці Польському» - друкованому органі Польського мисливського товариства, сповіщалось про досягнення німецької мисливської культури. Серед іншого повідомлялось про організацію міжнародної мисливської виставки в Берліні, яка відбулась в 1937 році. «Ця виставка була найбільшою серед організованих до цього часу мисливських виставок у Європі». З великим захопленням описувались результати полювання в 1936-1938 роках. За один мисливський сезон у Німеччині добувалось дичини на суму 31,8 мільйонів марок. Велику чисельність живої дичини імпортувалось до Німеччини для відновлення генетичного потенціалу популяції мисливських видів тварин.
         Адміністрування мисливства було надзвичайно централізовано. А саме відбувалось за дозволу старости повіту або окружним управлінням контролю за лісами. Встановлено чітку процедуру статистичної звітності при проведенні полювань, яка до цього часу була відсутньою. Було введено процедуру здачі екзамену для отримання мисливського посвідчення, яке в польському законодавстві, яке існували на цих землях запроваджено не було. Умовою отримання мисливського посвідчення була належність претиндента до одного з німецьких мисливських товариств, чим унеможливлювалось полювання осіб без німецького громадянства. За етнічним принципом було поділено оплату за мисливське посвідчення. У розпорядженні вказувалось, що громадяни, які належать до німецького народу, не оплачували за посвідчення мисливця, чим поширювалась сегрегація за національною приналежністю. Для певних професійних верст оплата була зменшена і йшла на розвиток лише німецьких мисливських товариств, а місцеві мисливські товариства були ліквідовані. Порівняно великою була оплата за отримання посвідчення мисливця, яка становила на рік 100 злотих, що становило на той час оплату кваліфікованого робітника за 130 годин роботи. Встановлювались також досить високий податок за добування мисливських тварин. Для охорони мисливської фауни встановлена повна заборона добування певних видів дичини .
           З ідеологічних причин в пресі проводилась пропаганда щодо вищості німецького стилю господарювання в галузі мисливства у порівнянні з існуючим до цього часу у Польщі. Велику шкоду мисливству під час німецької окупації завдавали браконьєри, і боротьба з браконьєрством була визначена як першочерговою, а піднесення стану популяції мисливських тварин було визначено приоритетним над станом ведення лісового господарства.
У загальному націоналістична політика німецької влади у веденні мисливського господарства була спрямована на задоволення перш за все потреб німецького народу як в приорітетності до права полювання, так і ресурсному забезпеченні німецького народу.


Коментарі (0)

Коментувати

Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Регистрация | Вход ]
Молодіжна громадсько-екологічна організація "Наш дім - Манява"© 2003-2017/ All right reseved / Design by VWStudio /