МОНІТОРИНГ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Повітряні забруднювачі можуть викликати широке різноманіття проблем, включаючи корозію, ерозію, зменшення видимості, неприємні запахи, збиток рослинам і зерновим культурам, негативний вплив на здоров’я тварин і людей.

Вони не тільки впливають на повітря, але також можуть побічно забруднювати воду, тваринні та людські харчові продукти. Загальна якість нашого довкілля у деяких випадках може серйозно впливати повітряним шляхом на забруднення і мати серйозну загрозу для виживання людей, тварин і рослин.

Ефект впливу на довкілля залежить від характеру і протяжності джерел повітряного забруднення, де, як і на якій висоті забруднювачі викидаються у повітря, чи виникають хімічні перетворення при  викиді забруднювачів, а також від метеорологічних факторів. Контроль повітряного забруднення часто необхідний для того, щоб захистити довкілля і здоров’я людини взагалі. Необхідно визначити, які повітряні забруднювачі повинні бути перевірені та до якого ступеня вони повинні бути знижені. Спроби управління всіма забруднювачами з усіх джерел непрактичні і непотрібні.

Головним джерелам повітряного забруднення повинен бути наданий найвищий пріоритет при моніторингу і управлінні їх впливом на загальне здоров’я людей і довкілля. Найбільші викиди, що містять особливо токсичні складові, повинні піддаватися спеціальному моніторингу. Ідеальна процеду­ра управління повинна вести до зменшення впливу різних типів повітряних забруднювачів до рівнів, що не становлять загрозу загальному здоров’ю населення чи стану довкілля.

Незважаючи на кончу потребу в захисті довкілля, управляючи повітряними викидами забруднювачів, найбільш важливою передумовою є відповідна ідентифікація джерел, значних повітряних забруднювачів та їхнього моніторингу. Існують численні індивідуальні джерела повітряного забруднення, але головні вихідні категорії включають промислові/комер­ційні та побутові джерела, дорожні  перевезення і природні джерела.

Інформація про вплив деяких повітряних забруднювачів на здоров’я населення наведена у табл. 12.1.

Т а б л и ц я  12.1. Вплив забруднювачів на здоров’я людини

Забруднювач

Проблеми здоров’я

Озон

Дихальний тракт

Повітрякапельні
частки

Роздратування горла і очей

Оксид вуглецю

Серцево-судинні, нервова і легенева
системи

Гідрокарбонати

Специфічна небезпека для здоров’я

Диоксид сірки

Дихальний тракт

Диоксид азоту

Дихальний тракт і ушкодження легенів

Свинець

Затримка в розвитку і ушкодження мозку
дітей

Азбест

Рак легенів

Берилій

Хвороба легенів

Ртуть

Мозок, ниркова і шлунково-кишкова
хвороба

Спеціального значення надається таким забруднювачам: частки речо­вини, дим, диоксид сірки, оксид вуглецю, диоксид азоту, озон, формальдегід, сірчана кислота, гідрохлориди, гідросульфіди, свинець, поліциклічні арома­тичні вуглеводні та токсичні органічні речовини (включаючи диоксин, мети­лізоціанат), які викидаються у випадках промислових аварій, безпосередні складові диму тютюну, мікроорганізми, пилок і алергенний пил. Промислові процеси спричиняють  велику різноманітність повітряних забруднювачів, які можуть мати значний негативний вплив на довкілля чи на людину. Ці впливи включають гірську промисловість, обробку руди і загальне виробництво хімікалій. Особливі проблеми можуть також виникати, наприклад, з вики­дами теплових електростанцій та ділянок спалювання і в нафтохімічній, вугільній, сталеливарній галузі та цементної промисловості.

Існують чимало прикладів, у яких повітряні забруднювачі внаслідок людської діяльності викликали серйозні проблеми типу помітного змен­шення видимості, збитків для рослин, відзначеною корозією матеріалів і структур, смертних випадків тварин і людини. Повітряні забруднювачі, подібно вуглекислому газу, окисам азоту, метану, і хлорфторуглеводородам (CFC) були визначені відповідальними за кислотні дощі, “парниковий ефект” і руйнування захисного шару озону Землі.

Управління якістю повітря – термін, який використовується для опису функції, які включають правила управління, стратегію управління, припус­тимі повноваження для виконання стратегії управління, інвентаризацію вики­дів, мережі спостережень атмосфери, системи управління даними, укомплек­тування персоналом організації і фінансування, системи, для аналізу скарг і операції відбору проб. Управління якістю повітря, включає розгляд різних, стратегії управління, які повинні у кінцевому рахунку вести до захисту довкілля і загального здоров’я населення.

Розробка науково обгрунтованої системи регулювання якості  довкілля, в т. ч. і атмосферного повітря, припускає, перш за все, встановлення таких рівнів антропогенного впливу на довкілля, які не  завдавали би шкоди як людині, так і популяціям рослин та тварин, біогеоценозу в цілому. Від­повідно визначенню ВООЗ, забруднення повітря має місце, коли одна із декількох забруднюючих речовин, або їх суміші містяться у повітрі у таких кількостях і так тривало, що складають небезпеку для людини, тварин, рослин або майна, сприяє нанесенню шкоди, або тим чи іншим чином негативно впливають на самопочуття людини та стан її майна.

Первинні і вторинні стандарти якості атмосферного повітря повинні  включатися до програми управління якістю повітря: первинні стандарти, основані критеріях якості повітря, дозволяють встановити адекватний запас міцності захисту загального здоров’я, у той час як вторинні стандарти, також основані на критеріях якості повітря, встановлюються для захисту об’єктів, тварин, власності та матеріалів.

Основні параметри національних стандартів якості повітря у США наведені у табл. 12.2. Вимоги первинних і вторинних стандартів відрізняються тільки для двоокису сірки і часток.

Т а б л и ц я  12.2. Основні параметри національних стандартів США

Забрудню­вач

Первинний стандарт

Вторинний стандарт

Час усереднення

Концентра­ція

Час усереднення

Концентра­ція

Частки

Щорічне

се­реднє

геоме­тричне

24 години

75 мкг/м3

 

 

260 мкг/м3

Щорічне

се­реднє

геометричне

24 години

60 мкг/м3

 

 

150 мкг/м3

Диоксид сірки (SO2)

 

Щорічне

се­реднє

ариф­метичне

24 години

(0,03 ррм)

80 мкг/м3

 

(0,14 ррм)

365 мкг/м3

3 години

(0,5 ррм)

1300 мкг/м3

 

Диоксид азоту (NО2)

Щорічне

се­реднє

ариф­метичне

(0,53 ррм)

100 мкг/м3

такий же

 

такий же

 

Оксид вуглецю (CO)

8 годин

 

1 година

(9 ррм)

10 мкг/м3

(35 ррм)

40 мкг/м3

такий же

 

такий же

такий же

 

такий же

Озон (О3)

Максимум щодня

(0,12 ррм)

235 мкг/м3

такий же

 

такий же

 

Свинець (Pb)

Максимум щокварталу середній

1,5 мкг/м3

такий же

 

такий же

 

Керівництва ВООЗ  заохочують використання різними країнами стан­дартів щодо якості повітря для оцінки впливу на здоров’я людини, а також на рослини, тварини тощо різних забруднювачів повітря. Значення керів­ництв ВООЗ стосуються рівнів забруднювачів, які  основані на самих малих побічних ефектах для здоров’я населення із включеним запасом.

Перед здійсненням програми моніторингу якості повітря повинна бути підготовлена відповідна інвентаризація викидів. Мета такого опису – здійс­нити облік повітряних джерел забруднення для конкретної області та визначати типи і величину забруднення.

Інвентаризації викидів використовуються для: планування умов у різних областях; визначення програми моніторингу та інтерпретації отриманих результатів; встановлення стандартів викидів; оцінка концентрації повітряних забруднювачів для різних метеорологічних умов; встановлення базових рівнів заданих концентрацій повітряних забруднювачів і прив’язка їх до тенденцій розвитку; демонстрація сезонного і географічного поширення повітряних забруднювачів у  визначеній галузі; допомоги у встановленні пріоритетів програми контролю за забрудненням повітря.

При проведенні інвентаризації викидів необхідно виконати: класифі­кацію забруднювачів, що викидаються, і джерел цих забруднювачів; визна­чити якість і кількість забруднюючих матеріалів; визначити  кількість оброб­лених чи спалених матеріалів; визначити коефіцієнти забруднення довкілля відходами виробництва для забруднюючих
матеріалів; обчислення дозво­леного обсягу викидів для кожного  забруднювача.

Наступні п’ять основних повітряних забруднювачів узагалі включа­ються до інвентаризації викидів: оксид вуглецю, вуглеводні, окиси азоту, частки і окис сірки. Однак, вимірювання фотохімічних оксидантів (наприк­лад, озону) іноді заміняється вимірюванням вмісту вуглеводнів. Джерела викидів включають стаціонарні чи пересувні джерела, промислові процеси і утилізацію твердих відходів. ВООЗ установила критерії, пов’язані з різними типами викидів забруднювачів для різних класів джерел викидів.

Фактичний моніторинг рівнів забруднення повітря – істотна  вимога в управлінні та контролі якості повітря. Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) стала центром глобального атмосферного моніторингу. Відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї № 1721 (XVI) від 20.12.61 р. про міжна­родне співробітництво у використанні в мирних цілях космосу, ВМО сформулювала плани нової всесвітньої погодної системи, що одержала назва Всесвітня вахта погоди (WWW), яка включає три глобальних системи: спостереження; телекомунікаційна система і обробки даних.

У 1970 р. Виконавчий комітет ВМО прийняв пропозицію про встанов­лення глобальної системи моніторингу атмосферного забруднення. Мережа, складається з двох типів станцій: регіональні станції повітряного забруд­нення – станції, призначені для того, щоб показати віддалені зміни в атмо­сферному складі через зміни в регіональних
діях використання землі чи інших діях (аналізуються проби для SO4-, CI-, NH4+, NO3-, Ca++, Mg ++, K+, важких металів, лужності, провідності тощо); базові станції повітряного забруднення – станції, призначені для документування віддалених змін в атмосфері, значення специфічних параметрів для прогнозування погоди та клімату з мінімальним впливом локальних чи регіональних факторів (аналізуються такі  параметри як мутність, хімічний склад осадження (як на регіональних станціях), вуглекислий газ у повітряних пробах).

Додаткові параметри, які вимірюються на базових станціях на альтер­нативному базисі такі: диоксид сірки; гідросульфід; оксиди азоту (NO і NO2); оксид азоту (N2O); аміак; озон на наземному рівні; загальний озон; метан; конденсації ядра (ядра Aitken); поширення великих часток; важкі метали (Pb, Hg, Cd) у повітрі; загальна кількість легких вуглеводневих складових (крім метану); загальна кількість води, що осаджується; склад сухих радіоактивних опадів (Cl-, SO2-, NH4 +, Ca ++, Mg ++, Na +, X +); оксид вуглецю.

Спектр моніторингу повітряного забруднення дуже широкий. Для його здійснення необхідно: вибрати станції моніторингу для здійснення відбору проб навколишнього повітря, фізичного і хімічного аналізу, повітряних проб і інтерпретації результатів, і, звичайно,
великовартісне устаткування. Моніторинг якості повітря – часто комплексний і вимагає значної експер­тизи для отримання задовільних результатів. Моніторинг рівня забруд­нювачів у повітрі щодо їх негативного впливу на довкілля, включаючи вплив на здоров’я, важливий для вивчення ефективності програм контролю за забрудненням повітря.

Контроль за забрудненням повітря має такі основні складові: спостере­ження як віддалених, так і короткочасних тенденцій; оцінка відповідності стандартам якості повітря; оцінка здоров’я населення і  негативного впливу на довкілля; планування; затвердження моделей дисперсії, які використо­вують математичні підходи моделювання,
з метою прогнозування рівнів забруднення повітря; ефективність заходів управління.

Статтею 43 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” передбачено, що збір, обробка, збереження та аналіз інформації про стан атмосферного повітря здійснюються у рамках ДСМД органами Мінеко­ресурсів, МОЗ, а також підприємствами, установами і організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферного повітря.

Постановою КМУ від 09.03.99 р. № 343 затверджений Порядок  організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря. Зазначений Порядок встановлює основні вимоги до організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, визначає джерела його фінансування, взаємовідносини центральних органів виконав­чої влади в організації та проведенні моніторингу.

Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря (далі - моніторинг атмосферного повітря) проводиться з метою отримання, збирання, оброб­лення, збереження та аналізу інформації про рівень забруднення атмо­сферного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня небезпечності та розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря.

До об’єктів моніторингу атмосферного повітря належать: атмосфер­не повітря, у т. ч. атмосферні опади; викиди забруднюючих речовин в атмо­сферне повітря. До суб’єктів моніторингу атмосферного повітря належать Мінекоресурсів (атмосферне повітря та опади, джерела промислових викидів в атмосферу), Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС) (атмосферне повітря, джерела викидів в  атмосферу в зонах радіоактивного забруднення), державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ (атмосферне повітря у місцях проживання і відпочинку населення), їх органи на місцях, підпри­ємства, установи, організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферного повітря.

Для координації та вирішення поточних питань, пов’язаних із прове­денням моніторингу атмосферного повітря, при Мінекоресурсів створюється постійно діюча міжвідомча комісія з проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, положення про яку
затверджує Мінеко­ресурсів за погодженням з іншими суб’єктами  моніторингу атмосферного повітря. Моніторинг атмосферного повітря проводиться Мінекоресурсів разом з іншими суб’єктами моніторингу атмосферного повітря в рамках про­грами проведення в Україні моніторингу атмосферного повітря та відпо­відних регіональних  (місцевих) програм.

У результаті проведення моніторингу атмосферного повітря одержу­ються: первинні дані контролю за викидами та спостережень за станом забруднення; узагальнені дані про рівень забруднення на певній території за певний проміжок часу; узагальнені дані про склад та обсяги викидів забруднюючих речовин; оцінка рівнів та ступеня
небезпечності забруднення для довкілля та життєдіяльності населення; оцінка складу та обсягів викидів забруднюючих речовин.

Набір речовин, забруднюючих повітря, дуже широкий, це: газопо­дібні неорганічні речовини (SO2, H2S, NO2, Cl2,CO, SiF4); мінеральні кислоти (HCl, HF, H2SO4, HNO3); радіонукліди (стронцій-90, цезій-137, йод-129, плутоній-240, радій-226, амеріцій-241); прості органічні речовини (альдегіди, ефіри, вуглеводні, кетони, феноли, крезоли
тощо); речовини з сильним запахом (наприклад, меркаптани і аміни); поліциклічні вуглеводні (наприклад 3,4-бенз(а)пірен і 1,12-бензпе­рілен); пилоподібні речовини і суміші речовин (сажа, летюча зола,  вуглевий пил, цементний пил, збагачений оксидами металів, свинцем, миш’яком).

До числа найбільш важливих забруднюючих атмосферне повітря речовин в Україні віднесено: пил, SO2, NO2, CO, свинець, формальдегід, бенз(а)пірен, озон. Під час проведення моніторингу атмосферного повітря в обов’язковому порядку визначається наявність в атмосферному повітрі загальнопоширених забруднюючих речовин, показників та інгредієнтів атмосферних опадів, зазначених у списку А (табл. 12.3) За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, з ураху­ванням екологічної ситуації в регіоні, населеному пункті може додатково визначатися наявність в атмосферному повітрі забруднюючих речовин, зазначених у списку Б (табл 12.3).

Т а б л и ц я 12.3. Основні забруднюючі речовини в атмосферному  повітрі

Список А – загальнопоширені забруднюючі речовини в атмосфер­ному повітрі, показників та інгредієнтів атмосферних опадів

Забруднюючі речовини в атмо­сферному повітрі:

1. Пил.

2. Диоксид сірки.

3. Оксид вуглецю.

4. Диоксид азоту.

5. Свинець та його неорганічні спо­луки (в перерахунку на свинець).

6. Бенз(а)пірен.

7. Формальдегід.

8. Радіоактивні речовини (за погод­женим переліком).

Показники та інгредієнти атмо­сферних опадів:

1. Сульфати.

2. Хлор.

3. Азот амонієвий

4. Нітрати

5. Гідрокарбонати.

6. Натрій.

7. Калій

8. Кальцій

9. Магній

10. рН

11.Кислотність

Список Б – забруднюючі речовини, моніторинг яких проводиться на регіональному (локальному) рівні

1.  Аміак.

2.  Анілін (у перерахунку
на нікель)

3.  Бензол

4.  Водень хлористий

5.  Водень ціаністий

6.  Етилбензол (у перерахунку
на ртуть)

7.  Залізо та його сполуки

8.  Кадмій та його сполуки

9.  Кислота азотна

10. Кислота сірчана

11. Ксилол

12. Марганець та його сполуки

13. Мідь та її сполуки

14. Миш’як та його сполуки
(у перерахунку на миш’як)

15. Нікель та його сполуки

16. Озон

17. Оксид азоту

18. Ртуть та її сполуки

19. Сажа (у перерахунку на
залізо)

20. Сірководень

21. Сірковуглець (у перерахунку на кадмій)

22. Толуол

23. Фенол

24. Фтористий водень

25. Хлор

26. Хлоранілін (у перерахунку на диоксид

27. Хром та його сполуки мар­ганцю (у перерахунку на хром)

28. Цинк та його сполуки
(у перерахунку на мідь)
(у перерахунку на цинк)

29. Радіоактивні речовини
(за погодженим переліком)

 

 

В Україні розроблено нормативи для майже 600 хімічних речовин, які забруднюють атмосферне повітря, тому важливо порівняти нормативи лише тих речовин, які контролюються у більшості країн: пил, диоксид сірки, диоксид азоту, оксид вуглецю, бенз(а)пірен, формальдегід, свинець. Вказані речовини, які характеризують якість атмосферного повітря в Україні, співпадають з основними речовинами, прийнятими в інших країнах, однак перелік основних забруднюючих речовин в Україні дещо ширший.

Для усіх зазначених сполук є методи контролю і розроблені нормативи для двох періодів усереднення: середньодобові за 24 години і 20 хвилин (табл. 12.4). У більшості країн використовується середньорічна концентрація, яка регламентується стандартами міжнародних організацій, але в Україні саме цього нормативу немає (табл. 12.5).

Т а б л и ц я  12.4. Нормативи забруднення атмосфери

Хімічна
речовина

Забруднення за час усереднення, мг/м3

Клас небезпеки

Показник

небезпеки

24 години

20 хвилин

Пил

0,15

0,5

3

токсичний

Диоксид сірки

0,05

0,5

3

токсичний

Диоксид азоту

0,04

0,085

2

токсичний

Оксид
вуглецю

3,0 (8 год.)

5,0

4

токсичний

Бенз(а)пірен

10-6

1

канцерогенний

Формальдегід

0,003

0,035

2

алергенний

Свинець

0,0003

0,001

1

нейротоксичний

Т а б л и ц я  12.5. Стандарти забруднення атмосфери 

Речовина

Стандарти забруднення за час усереднення, мг/м3

Україна

ВООЗ

ЄС

річне

24 год.

20 хв.

річне

24 год.

1 год.

річне

24 год.

1 год.

Пил

0,15

0,50

0,06-0,09

0,120

0,04-0,06

0,10-0,15

Сажа

0,05

0,150

0,06

0,125

Диоксид сірки

0,05

0,5

0,04-0,06

0,125

0,08-0,12

0,25-0,35

Диоксид азоту

0,04

0,085

0,150

0,4

0,135

Оксид
вуглецю

3,0

5,0

10,0

(8 год.)

30,0

Бенз(а)пірен

0,0001

0,0001

 

Формальдегід

0,003

0,035

Свинець

0,0003

0,001

0,0005

Тому для співставлення отриманих даних щодо забруднення повітря, стандарти України доцільно доповнити середньорічним нормативом.

Пил. Для України разова (двадцятихвилинне усереднення) допустима концентрація складає 0,5 мг/м3; в інших країнах первинний стандарт знаходиться у межах від 0,2 мг/м3 (Японія) до 0,5 мг/м3 (Чехія). Середньо­добова концентрація, прийнята в Україні як гранично допустима, дорівнює 0,15 мг/м3; в інших країнах: 0,1 мг/м3 (Японія) — 0,26 мг/м3 (Великобританія). В той же час в деяких країнах прийнято середньорічну ГДК на рівні 0,05 мг/м3 (США) — 0,15 мг/м3 (Німеччина).

Диоксид сірки. Разова (двадцятихвилинне усереднення) допустима концентрація в Україні прийнята на рівні 0,5 мг/м3 і корелюється з аналогічними первинними стандартами інших країн: 0,4 мг/м3 (Німеччина) — 0,5 мг/м3 (Чехія, Фінляндія). В той же час середньодобова гранична концентрація, прийнята в Україні (0,05 мг/м3), знаходиться на більш низькому рівні, ніж в інших країнах. Особливо значні розходження з первинним стандартом США (0,365 мг/м3), Великобританії та Фінляндії (0,200 мг/м3). Порівняно зі стандартами Японії,  Канади, Італії, Чехії український стандарт має значення нижче у 1,5-3 рази, в той же час в більшості країн прийнята середньорічна допустима норма, яка відсутня в Україні. Але український середньодобовий норматив хоча і близький, але все ж дещо нижчий у порівнянні із  зарубіжними середньорічними стандартами, що свідчить про значні розходження первинних нормативів диоксиду сірки з міжнародними стандартами.

Диоксид азоту. Українські нормативи диоксиду азоту як коротко­часові, так і довгострокові, значно відрізняються від тих, які прийняті в інших країнах. Особливо різкі відхилення спостерігаються для стан­дартів 20-хвилинного усереднення: в Україні  — 0,085мг/м3, тоді як в Німеччині — 0,2 мг/м3, Фінляндії — 0,3 мг/м3,  Канаді — 0,4 мг/м3; в США, Японії, Велико­британії такий час усереднення взагалі відсутній. Середньодобовий норматив України у 2,5 рази нижче за норматив Чехії (0,1 мг/м3), у 5 разів нижче за стандарти Канади, Франції (0,2 мг/м3) і співпадає лише із стандартом Японії (0,04 мг/м3).

Що стосується середньорічного стандарту, то він відсутній в Україні але прийнятий в багатьох країнах: в Канаді він знаходиться на рівні у 1,5 рази вищому, Німеччині (0,08 мг/м3) у 2 рази вищому і США  (0,1 мг/м3) у 2,5 рази вищому ніж середньодобовий норматив в  Україні.

Оксид вуглецю. Нормативи оксиду вуглецю, прийняті в Україні, за часом усереднення аналогічні тим, що  інших країнах, але їх рівень нижче: 20-хвилинна концентрація в Україні нижче у 3 рази в порівнянні з стандар­тами Канади (15,0 мг/м3) і у 8 разів в порівнянні з стандартами США, Великобританії, Італії (40,0 мг/м3). Середньодобовий норматив України у 2 рази нижче ніж в Канаді (6,0 мг/м3), у 3,3 рази нижче ніж в США, Велико­британії (10,0 мг/м3).

Свинець. Первинний середньодобовий норматив, прийнятий в Україні, у 5 разів нижче ніж у США (0,0015 мг/м3) і майже у 7 разів менше ніж у Німеччині (0,002 мг/м3). До того ж в Україні є ще норматив короткочасового усереднення — 0,001 мг/м3.

Що стосується інших речовин (формальдегід, бенз(а)пірен), то для них первинні стандарти в інших країнах відсутні. При порівнянні нормативів України з стандартами ВООЗ та ЄС спостерігаються ті ж залежності: для України притаманні нормативи 20-хвилинного усереднення та середньо­добові, в той час як за рекомендаціями ВООЗ та для країн ЄС пріоритет віддається середньодобовим та середньорічним нормативам. Первинні середньодобові нормативи України для бенз(а)пірену, сажі, диоксиду сірки та свинцю відповідають або близькі до середньорічних стандартів, рекомен­дованих ВООЗ; для диоксиду азоту та оксиду вуглецю час усереднення концентрацій відповідає рекомендаціям ВООЗ, проте рівень нормативів, прийнятих в Україні, у 3-6 разів нижче.

Наведені дані свідчать, що в США для всіх основних речовин, за винятком диоксиду сірки, вторинні стандарти прийнято на рівні первинних. Тільки для диоксиду сірки вторинний стандарт дещо вищий. Але, якщо враховувати, що останній має час осереднення 3 год., а  первинний стандарт є середньодобовим, тобто має більший час усереднення – 24 год., стає зрозумілим розходження в рівнях цих нормативів.

За досвідом Німеччини можна засвідчити потребу в розробці вторин­них стандартів для деяких речовин, що осідають з повітря на грунті та накопичуються там. Це обумовлює забруднення рослин, що вирощуються, як за рахунок прямого осаду, так і через транслокацію шкідливих речовин. Перш за усе це характерно для важких металів та канцерогенів класу поліциклічних ароматичних вуглеводнів. Виходячи з цього, у Німеччині діють екологічні нормативи, які контролюються шляхом спостереження за процесами седиментації та вимірюються визначенням концентрації на одиницю площі за певний час.

В Україні чинний керівний документ РД 52.04.186-86 “Руководство по контролю загрязнения атмосферы”, який регламентує організацію і прове­дення спостережень у містах, на регіональному та фоновому рівнях на території країни, методики хімічного аналізу концентрацій шкідливих речовин в атмосфері, методи збору, обробки та статистичного аналізу результатів спостережень. Керівництво обов’язкове для використання для вісх організацій, які здійснюють спостереження за станом забруднення атмосфери, аналіз проб повітря, атмосферних опадів і снігового покриву для визначення вмісту в них шкідливих речовин.

У зазначеному керівництві детально викладені основні правила з  орга­нізації проведення моніторингу (вибір місць розміщення і кількості постів спостережень, програми робіт, проведення вимірювань), аналізу відіб­раних проб повітря, атмосферних опадів, снігового покриву, збору, обробці, статистичному аналізу і надання інформації зацікавленим  організаціям.

Мінекоресурсів та його органи на місцях разом з іншими суб’єктами моніторингу атмосферного повітря щорічно узагальнюють оцінки кількіс­ного та якісного складу викидів забруднюючих речовин і стану забруднення атмосферного повітря, а також здійснюють прогноз його змін та впливу на довкілля і стан здоров’я населення. Узагальнені дані подаються відповідним органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування для прийняття рішень, пов’язаних із запобіганням негативним змінам у складі атмосферного повітря.

У разі виникнення надзвичайної ситуації (виявлення в атмосферному повітрі однієї або кількох речовин, кількість яких перевищує їх максимальні разові гранично допустимі концентрації, спричиненого аварією, катастро­фою, стихійним лихом, що створило загрозу здоров’ю населення, призвело або може призвести до матеріальних втрат) інформація про це повинна негайно передаватися суб’єктами моніторингу атмосферного повітря органам виконавчої влади або  органам місцевого самоврядування разом з пропозиціями про вжиття необхідних заходів для ліквідації наслідків аварії, катастрофи, стихійного лиха.

Фінансування робіт, пов’язаних з проведенням моніторингу атмосфер­ного повітря, їх науково-методологічне та метрологічне забезпечення, а також взаємовідносини суб’єктів моніторингу атмосферного повітря здій­снюються відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою КМУ від 30.03.98 р. № 391.

В результаті проведення моніторингу атмосферного повітря одержую­ться первинні дані контролю за викидами та спостережень за станом забруд­нення, узагальненні дані про рівень забруднення на певній території за певний проміжок часу, про склад та обсяги викидів забруднюючих речовин, оцінка рівнів та ступеня небезпечності забруднення для довкілля та життє­діяльності населення, складу та  обсягів викидів забруднюючих речовин. Мінекоресурсів щорічно проводяться узагальнюючі оцінки кількісного та якісного складу викидів забруднюючих речовин і стану забруднення атмо­сферного повітря.



06.07.2014 manyava 0

ТОП користувачів