МОНІТОРИНГ ВОД Частина 1

Природні води накопичуються на поверхні землі, в грунтовому покриві та породах, а також під ними і стікають поверхнево як грунтові води чи безпосередньо як поверхневі води (частина атмосферних опадів), що стіка­ють, за виключенням безстічних озер, до морів. На процеси формування поверхневих вод та їх стоку, як важливі складові частини кругообігу води, здійснюється змінюючий вплив господарської діяльності людини.

Води – це найважливіше природне вирівнююче середовище і природне допоміжне джерело для задоволення потреб людини. Але людина здійснює свій вплив також і на ці природні функції вод, наприклад, на кліматичні та екологічні функції води. Всебічне використання води людиною має дуже давні традиції. З тих пір, як людина почала вести осідлий спосіб життя і оселилася на берегах річок, вона почала використовувати воду для задово­лення своїх найрізноманітніших потреб та для своєї господарської діяльності.

Протягом певного періоду виникли такі основні напрямки використан­ня води людиною: рибальство; судноплавство, поромний транспорт; осу­шення земель для розвитку поселень та сільського господарства; відбір води для сільського та лісового господарства, для питного та побутового водо­постачання, для охолодження промислових установок; відведення комуналь­них та промислових скидних вод ї водні об’єкти; гідроенергетика; затри­мання вод з метою підйому низьких рівнів води; відпочинок біля водних об’єктів.

Вода як життєво важливий природний ресурс швидко стає недостатньої у великій кількості та її якість непередбачувана для забезпеченні в багатьох місцях світу. Ніякий інший ресурс сам по собі не міг би впливати на всесвітній добробут більше, ніж забезпечення водою в потрібному місці, в потрібний час і в необхідних кількості та якості. Мільйони людей вмирають щороку в країнах, що розвиваються, у значній мірі в результаті неадекват­ного водопостачання і забрудненої води.

Безпечна вода – найбільш важливий ресурс для життя, промислового і сільськогосподарського розвитку, для задоволення людських потреб. Отже існує нагальна необхідність правильно управляти якістю всіх типів вод, а ефективний моніторинг – сутність цього управління. Одне з найбільш важливих завдань – розроблення програми для контролю якості води на національному, регіональному і міжнародному рівнях, збору кількісної інформації щодо серйозності та величини проблем щодо якості води для вірної оцінки і кількості, і якості вод, для ефективного водокористування.

Як правило, в більшості випадків води використовуються комплексно і нерідко види використання води, які важко об’єднати, конкурують один з одним. Чим сильніше людина інтенсифікувала використання водних ресурсів і втручалася у природні функції вод, тим більше вода віддалялась за своїми властивостями від природного стану. Про це яскраво свідчить “червоний список” тваринних та рослинних видів, що знаходяться під загрозою повного зникнення. 

Збільшення наявних водних ресурсів означає розвиток нових джерел водних ресурсів, але одночасно заходи щодо багатогалузевого використання та обробки води теж дають внесок у наявні ресурси питної води. Погіршення якості води у багатьох країнах світу – це сфера дій, де треба встановити пріоритетності щодо усунення відходів та стічного мулу, збереження якості підземних вод через обладнання надійних площадок для звалищ відходів, підвищення якості наявних вод.

Природні води, що знаходяться в умовах, наближених до природних, є  середовищем для проживання різноманітних рослинних та тваринних спів­товариств і характеризуються високою самоочисною здатністю. Ці річкові системи протягом тривалого часу не змінюються, отже залишається можливість багатостороннього їх використання і для наступних поколінь. Води, використання яких проводиться за умови збереження їх природних властивостей, дуже підходять до визначень природних вод.

Води – це усі води, що входять до складу природних ланок кругообігу води, і поділяються на: поверхневі – води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні; підземні – води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах і морські. Водним об’єктом є сформований природою або створений штучно об’єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджу­ються води (річка, озеро, море, водосховище, болото, струмок).

Кожен із водних об’єктів зв’язаний із своїм оточенням багато­сторонніми зв’язками. Води, близькі до природних, – основа наших ланд­шафтів, дуже позитивно впливають на оточення і є важливою умовою існування видового різноманіття та елементом формування ландшафтної картини. Так, наприклад, річковий мікроклімат (температура, вологість повітря, випаровування) впливає і на віддалені частини річкової долини. Під час використання вод і проведення охоронних заходів слід звертати увагу на необхідність збереження та розвитку біологічного потенціалу вод та їх різноманіття та ландшафту, до якого вони належать.

У культурних ландшафтах усі типи вод в більшій чи меншій мірі зазнали впливу наслідків господарської діяльності людини. Разом із зміною вод відбулися зміни співтовариств живих організмів, що населяють їх, чи живуть біля води. Різноманіття типів вод та різноманіття живих організмів, що населяють їх у цілому значно скоротилось. При використанні вод та про­веденні заходів з їх збереження необхідно враховувати ці екологічні аспекти. Тільки так можна відновити біорізноманіття природних вод та їх природні функції (здатність до самоочищення і т. п.).

Кожна окремо взята річка є індивідуальною системою, але як для річок, що знаходяться у природному стані, так і для річок з господарським навантаженням можна знайти спільні властивості та на їх основі провести розробку цілей для приведення вод до стану близького до природного. Чим більше водогосподарські чи природоохоронні заходи будуть враховувати природні особливості, тим екологічнішим буде використання вод. Якщо при використанні вод не враховуються їх природні особливості, то відбувається зсув типових для даної річки факторів формування у напрямку від гирла до витоку.

Врахування екологічних аспектів при використанні та охороні вод означає послідовне проведення усіх водогосподарських заходів, приймаючи при цьому до уваги питання захисту природи та інтересів усієї громади. Використання вод та різноманітні заходи на водах
повинні бути обмежені, або і зупинені, якщо внаслідок їх проведення у екосистемах з’являються зміни, які приносять шкоду загально­громадським інтересам.

Інтенсивне використання вод, що протікають, може привести до невід­воротних наслідків. При використанні вод можуть бути змінені такі фактори, що визначають місцезнаходження біотопів: швидкість течії, наприклад, при зміні повздовжнього, чи поперечного профілю; донні та берегові відклади, при застосуванні під час будівництва
чужорідного матеріалу; змочений периметр, наприклад при звуженні території, затопленої під час паводків; умови освітлення, наприклад при ліквідації берегових насаджень; пропускна здатність, наприклад при створенні штучних перепон.

Необхідно використовувати найкращі доступні технології – відомі з літератури чи інших джерел інформації технології промислового та сільсько­господарського виробництва, що забезпечують найменші на сучасний момент концентрації певних забруднюючих речовин у стічних водах при однакових інших умовах, та можуть бути отримані і впроваджені водо­користувачем при економічно доцільних затратах.

На рис. 13.1 наведені основні види водокористування.

Cпеціальне водокористування – це такі види водокористування, які регламентовані стандартами якості води, в залежності від того чи досяга­ються ці стандарти чи ні в кожному водному об’єкті, чи на його ділянці.

Одним з основних наслідків водокористування є скидання стічних вод, тобто частка зворотної води, яка надходить або з одного із існуючих чи того, що утвориться у майбутньому зосередженого (точкового) джерела забруднення. Зворотною є вода, що скидається у поверхневий водний об’єкт за допомогою виготовлених людиною технічних засобів, не залежно від джерела її походження. Розрахунковий об’єм стоку – об’єм стоку, який використовується при моделюванні рівномірного скидання стічних вод; масштаб довжини скиду – корінь квадратний площі поперечного перетину будь якого випуску.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екологічний стан – це вираження якості структури та функціонування водних екосистем, пов’язаних з поверхневими та прибережними морськими водами. Він враховує фізико-хімічну природу води та донних осадів, характе­ристики потоку води та фізичну структуру
водного об’єкту, але основна увага приділяється стану біологічних елементів екосистеми. Природний еко­логічний стан – теоретичний екологічний стан, якого досяг би поверхневий водний об’єкт за відсутності людської діяльності. Хімічний стан – вираження ступеню
забруднення водного об’єкту; кількісний стан – вираження ступеню постійного виснаження запасів води підземного водного об’єкту внаслідок прямого чи непрямого водозабору та змін їх природної швидкості попов­нення.

Оцінка якості води – оцінка умов, які притаманні для водного об’єкта з використанням біологічних досліджень, хімічних аналізів забруднюючих речовин у воді водного об’єкта, а також проведенням тестів на токсичність. Стан поверхневих (підземних) вод – узагальнене вираження стану поверх­невого водного об’єкту, що визначається його найгіршим екологічним та хімічним станом. Забруднення води означає зміни хімічного, фізичного, біологічного і радіологічного первинного її складу, викликані людиною чи її втручанням. Загальна токсичність стічних вод – це сумарний токсичний ефект стічної води визначений безпосередньо за допомогою тесту на токсичність.

Токсичною забруднюючою речовиною є така забруднююча речовина чи їх комбінація, включаючи агенти, що викликають захворювання, які після їх скидання, а також експозиції, споживання, вдихання чи асиміляції в будь-який організм безпосередньо з навколишнього  середовища чи непрямим шляхом – через ланцюг живлення викликає (або ж на основі інформації наявної у адміністратора) смерть, захворювання, аномальні зміни поведінки, канцерогенні захворювання, генетичні мутації, невірне фізіологічне функ­ціонування (включаючи небажані зміни народжуваності) чи фізичні дефор­мації організмів чи їх потомства.

Стандартом якості води є концентрація речовини або значення інших показників якості води, які не можна перевищувати заради охорони здоров’я населення та живих організмів. Екологічний норматив якості води – це сукупність показників якості води, у разі не  перевищення яких водний об’єкт має багату, збалансовану та стійку екосистему. Нормовані (забруднюючі) речовини – речовини та групи речовин, для яких законодавством встановлені стандарти чи нормативи концентрацій; забруднення – шкідливі для здоров’я людей та живих організмів зміни складу і властивостей води водного об’єкту в результаті надходження до нього забруднюючих речовин.

Наприклад, у Німеччині якість поверхневих вод постійно контролю­ється з метою попередження потенційної загрози здоров’ю людей, оцінки впливу речовин антропогенного походження на водні екосистеми, реєстрації ступеня забрудненості вод на певний період часу, демонстрації ефективності водоохоронних заходів (обмеження скидів) з допомогою даних про зміни у складі води. Забруднення вносяться з річковим стоком та через атмосферу, зокрема, проблеми утворюють надходження поживних речовин, важких металів, органічних галогенів, нафтопродуктів і радіоактивних речовин.

Навантаження проточних вод органікою, яка піддається біорозкладу, у Німеччині поділене на сім класів якості (табл. 13.1). Така оцінка якості води базується на виявленні певних організмів або їх комбінацій (індекс сапробності).

Т а б л и ц я  13.1. Класи якості води у Німеччині

Клас якості

Загальні ознаки

Коротка характеристика

Клас I

Відсутність або дуже слабке забруднення

Створи чистої води повсякчасно майже повністю насичені киснем, малий вміст поживних речовин.

Клас I-II

Слабке
забруднення

Створи містять слабке неорганічне або органічне забруднення, з дуже малим споживанням кисню.

Клас II

Помірне
забруднення

У створах помірне забруднення, при значній насиченості киснем, дуже велика різноманітність видів.

Клас II-III

Критична ступінь
забрудненості

Створи містять критичне наванта­ження органікою яка споживає ки­сень; замор риби спричинений не­стачею кисню.

Клас III

Сильна
забрудненість

Створи містять високі концентрації органіки, яка споживає кисень, і у більшості випадів малий вміст кис­ню; періодично коїться замор риби.

Клас III-IV

Дуже сильна
забруд­неність

У створах в основному обмежені умови життєзабезпечення спричи­нені дуже великими концентраціями органічних речовин, які споживають кисень, часто виникають токсичні впливи, риба зустрічається тільки випадково, на окремих обмежених ділянках.

Клас IV

Надмірна забрудне­ність

У створах надмірний вміст забруд­нюючих речовин що надходять зі скидами стічних вод, які містять органіку що споживає кисень;  про­тягом значних періодів часу спосте­рігаються дуже малі концентрації кисню, або він зовсім відсутній.

Великомасштабні природоохоронні проблеми можна вирішити тільки за умови міжнародного співробітництва. Багато локальних проблем, таких як охорона підземних вод, є пов’язаними з міжнародними проблемами через взаємодіючу економічну систему. Проблеми управління трансграничними водними ресурсами, а також питання міжнародного законодавства будуть набувати все більшої ваги, так як майже 40 % населення Землі живе у водо­збірних басейнах, які перетинають державні кордони, що утворює проблеми з доступом до води, її розподілом, а також трансграничним збереженням якості вод.

Превентивна політика охорони довкілля вимагає не тільки поперед­ження безпосередньої загрози та ліквідації завданої шкоди, але в першу чергу охорони та розумного використання природних ресурсів. Відповідальність за водні об’єкти не закінчується на кордонах держави, тому у ЄС ведеться значна робота із встановлення загальних
суворих вимог до охорони вод.

У ЄС розроблено ряд важливих вказівок щодо охорони вод. Існує загальна водоохоронна директива по скидах речовин у водні об’єкти, з наведенням узгоджених єдиних ГДС, а у багатьох додаткових правилах введені обмеження на скид ряду пріоритетних речовин. Впроваджені правила з водокористування, які обумовлюють якість поверхневих вод, що вико­ристовуються для питного водопостачання, води для плавання, рибогоспо­дарських вод, вод для вирощування молюсків. Правила, що визначають вимоги до якості питної води, встановлюють суворі обмеження, наприклад, на концентрацію пестицидів і нітратів.

Федеральний закон Німеччини “Про попередження епідемій” встанов­лює найголовніші вимоги до якості питної води. Вода для питних потреб, а також на харчових підприємствах та точках продажу харчових продуктів має бути повністю безпечною для здоров’я людини і, зокрема, не викликати побоювань щодо присутності у ній патогенів при вживанні або використанні. У додатку до закону наведені ГДК речовин шкідливих для здоров’я та хворобонебезпечних бактерій, концентрація яких має бути безпечною для здоров’я навіть у разі вживання цієї води протягом всього життя.

Необхідність підвищення вимог до якості води стає очевидною при з’ясуванні впливу на якість вод водного об’єкта дозволених скидів стічних вод. Навіть за умови додержання всіх нормативних вимог при застосуванні найкращої наявної технології неможливо повністю позбутися токсичних впливів на водні сукупності організмів або збереження всіх встановлених видів водокористування, таких як питне водопостачання, промислове та спортивне рибальство. Тут вирішальну роль відіграють такі фактори як густість населення, ступінь індустріалізації та об’єм водного об’єкта, який приймає стічні води. Але водні об’єкти забруднюють не тільки зосереджені скиди. Поверхневий стік несе змиви з сільгоспугідь, промплощадок та доріг.

Введення більш вимогливих норм на очищення промислових та побутових стічних вод, а також розширення та більш вимогливе регулю­вання сплати за відведення стічних вод – основа для тенденції до зниження вмісту забруднюючих та поживних речовин у стоках, що скидуються у водні об’єкти. Особливої охорони потребують підземні води, які є суттєвим ком­понентом гідрографічного циклу та важливою складовою водних ресурсів.

Підтримка якості підземних вод на рівні якомога ближчому до їх природного стану – це завдання надзвичайної важливості, якому може зашкодити надходження залишків деяких пестицидів та поживних речовин з сільгоспугідь, а також з ореолів, забруднених промислових площадок, захоронень міських та військових відходів, у результаті втрат з підземних трубопроводів. Крім того, ацидифікація грунтів утворює значну потенційну загрозу для підземних вод.

Найважливіші правові норми для використання та збереження природ­них вод містяться в різних країнах у Водних кодексах та законі про охорону довкілля, а основними завданнями водоохоронної політики є превентивна охорона вод як складової природоохоронної  рівноваги, а також забезпечення суспільного водопостачання. Однією з основних проблем є забруднення шкідливими речовинами, такими як токсичні сполуки, стійка органіка, важкі метали. З метою охорони здоров’я людей, тварин та рослин поверхневих вод шкідливі речовини слід усувати до мінімуму, який піддається досягненню.

Ефективність управління водними ресурсами можна забезпечити при наявності усвідомлення, знань та фінансових ресурсів. У глобальній стратегії збереження вод перш за все треба забезпечити передачу знань, технологій та фінансової підтримки країнам, що розвиваються, у результаті чого ці країни мають набути спроможність вирішувати проблеми водопостачання та відве­дення стічних вод. Необхідно розробляти та впроваджувати ресурсозбері­гаючі, ефективні, дешеві технології у таких галузях, як сільське господар­ство, промисловість та комунальне господарство.

До довгострокових цілей управління водними ресурсами відно­сяться підтримка або відновлення екологічного балансу вод, кількісне та якісне забезпечення питного і промислового водопостачання, забезпечення задово­лення всіх інших суспільних потреб у воді. Полі­тика управління водними ресурсами базується на таких основних принципах: пріоритетність надається превентивності, домагання спів­робітництва усіх учасників процесів водо­користування, розподіл  витрат на основі принципу “забруд­нювач сплачує”, повне відшкоду­вання витрат, вирішення проблем шля­хом видачі субсидій на локаль­ному рівні.

Системи моніторингу якості води класифікуються відповідно до виду води: природні, стічні і солоні. Прісноводні системи розроблюються для природних і оброблюваних вод; система моніторингу стічних вод впровад­жуються для аналізу скидів із точкових джерел
(наприклад промислові чи муніципальні скиди); системи солоних вод використовуються для контролю забруднювачів у водах пойм річок чи морях.

Державний моніторинг вод – система збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про кількісний та якісний стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Стаття 21 Водного кодексу України регламентує здійснення дер­жав­­ного моніторингу вод з метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих  рекомендацій  для  прий­няття  управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, який є  складовою частиною ДСМД і регламентується у визначеному постановою КМУ від 20.07.96 р. № 815 Порядку здійснення державного моніторингу вод (Порядок). Він встановлює основні вимоги до організації державного моніторингу вод, до взаємодії міністерств та інших центральних органів виконавчої влади під час його проведення, до забезпечення органів держав­ної виконавчої влади інформацією для прийняття рішень, пов’язаних із станом водного фонду України.

Моніторинг вод здійснюється за параметрами кількості та якості вод з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення обгрунтованих реко­мендацій для прийняття рішень в галузі використання та відтворення водних ресурсів. Він здійснюється з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

До об’єктів державного моніторингу вод належать: поверхневі води (природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки), канали та інші водні об’єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море, виключна (морська) економічна зона України; джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварійні скидання рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видобуванні корисних копалин у межах акваторій поверх­невих вод, внутрішніх морських вод, територіального моря і виключної (морської) економічної зони України та дампінг відходів, води поверхневого стоку із сільськогосподарських угідь, фільтрацію забруднюючих речовин з технологічних водойм та сховищ, масовий розвиток синьо-зелених водо­ростей; надходження шкідливих речовин з донних відкладів (вторинне забруднення) та інші джерела забруднення, щодо яких можуть здійснюватися спостереження.

 До суб’єктів державного моніторингу вод належать Мінекоресурсів, державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ, МНС, Мінагрополітики, Держводгосп, Держбуд, їх органи на місцях, а також організації, що входять до сфери управління цих центральних органів виконавчої влади (табл. 13.2).

Т а б л и ц я 13.2. Суб’єкти моніторингу довкілля

Суб’єкт
моніторингу

Об’єкт моніторингу

Мінекоресурсів

Поверхневі води, підземні води, морські води,
в т. ч. водні об’єкти у межах природоохоронних
територій; джерела скидів стічних вод, в т. ч.
радіонуклідів

МНС

Поверхневі води, підземні води, джерела скидів стічних вод в зонах радіоактивного забруднення

МОЗ

Поверхневі води, морські води, питна вода у
місцях про­живання і відпочинку населення

Мінагрополітики

Поверхневі води сільськогосподарського
призначення

Держводгосп

Річки, водосховища, канали, зрошувальні
системи і во­дойми у зонах впливу АЕС;
поверхневі води у прикор­донних зонах і
місцях їх інтенсивного виробничого
ви­користання, грунтові води, морські води

Держбуд

Грунтові води, питна вода централізованих
систем водо­постачання, стічні води міської
каналізаційної мережі та очисних споруд

Для здійснення моніторингу суб’єктами моніторингу розробляються національні, регіональні, відомчі та локальні програми моніторингу, в яких визначаються мережі пунктів, показники і режими спостережень для водних об’єктів та джерел забруднення вод, регламенти передавання, оброблення та використання інформації. Програми моніторингу вод розробляються суб’єк­тами державного моніторингу вод.



06.07.2014 manyava 0

ТОП користувачів