Небезпека отруєння продуктами побутової хімії і лікарськими препаратами

Побутові отруєння займають значне місце в статистиці смертельних випадків, так, побутові отруєння газом займають 2-3-є місця. Отруєння ліками частіші у дітей віком до 4-6 років і у літніх людей із зниженим зором. Більша смертність від передозування снодійного, особливо в сполученні з алкоголем. Вважається, що в будь-якій домашній аптечці сумарна кількість ліків становить смертельну дозу.
Головна причина зростання числа побутових отруєнь - збільшення доступності ліків і продуктів побутової хімії. Класична історія - використання талідоміду, його масове застосування викликало величезну хвилю народження скалічених дітей (тому, що широко призначався вагітним), однак у лабораторних дослідах його тератогенний ефект виявився тільки на курячих ембріонах. Надійні експериментальні методи виявлення тератогенної дії  на сьогодні відсутні.
Мийні засоби. Включають у базовий склад поверхнево-активні речовини (ПАР), поліфосфати, силікати, карбонати, оптичні відбілювачі  - така суміш компонентів, здатна викликати різноманітні захворювання хімічної етіології. Поверхнево-активні речовини бувають трьох видів: катіонні, аніонні, неіоногенні.
У порівнянні з аніонними ПАР,  катіонні більш токсичні, мають виражену подразнюючу дію, спричиняють дерматити і різноманітні алергійні реакції. При потраплянні ПАР  усередину ушкоджуються: нервова система, ШКТ, але в цілому дія є політропною. ПАР виявляють виражений кумулятивний ефект.
 Неоднакова токсичність різних синтетичних мийних засобів пов'язана з наявністю в їх рецептурі неіоногенних ПАР у різних співвідношеннях, а вони мають меншу подразнюючу дію на шкіру.
Аніонні ПАР за дерматологічними властивостями займають проміжне положення між катіонними і неіоногенними. Аніонні ПАР викликають порушення вуглеводного і ліпідного обмінів, блокується низка ферментів, порушуються процеси всмоктування харчових і чужорідних речовин в організмі тварин, ступінь їхнього впливу на шкіру залежить від введення в рецептуру СМЗ неіоногенніх ПАР. Аніонні ПАР здатні проникати навіть через інтактну (неушкоджену) шкіру і надходять до печінки, мозку, сироватки крові.
Найменшу токсичність виявляють неіоногенні ПАР, характер їх дії пов'язаний з відмінностями в хімічній структурі.
Харчові добавки використовуються для збільшення термінів зберігання  і надання товарного вигляду харчовим продуктам. Барвники, наприклад, амарант - канцероген та ембріотоксикант. Бензойна кислота і патрацин викликають алергійні реакції, деякі барвники та харчові добавки викликають у дітей порушення поведінки («гіперактивність»). Для обробки і зберігання харчових продуктів, знищення шкідників застосовується велике число хімічних речовин. Вважається, що в раціоні жителя великого міста міститься 1 - 3 гр таких речовин (консерванти тощо). У ФРН спостерігалися навіть смертельні випадки, при загальній
чисельності захворілих 300000 чоловік, як прояв алергійних реакцій на застосування хімічних харчових добавок до маргарину.
Не слід забувати про фальсифіковані харчові і технічні продукти, а також про речовини, що потрапляють у їжу випадково з неконтрольованих джерел. Необхідно суворо дотримуватися  регламентів технологічної переробки харчових продуктів, тому що їх порушення може викликати появу небажаних речовин у їжі.
Якщо біоакумуляція відбувається в харчовому ланцюгу, то її результат - перенос забруднювача. Вивчення фактичного забруднення харчових продуктів залишками пестицидів показало, що найчастіше ДДТ виявляється в продуктах тваринного походження (0,03 - 0,05 мг/кг в 50 - 70 % випадків), рідше, але у великій кількості - у фруктах (15 - 25 % випадків, у середньому 0,2 - 0,3 мг/кг). Розрахунки показали, що в середньому в організм за добу надходить 0,036 мг ДДТ, а він депонується і накопичується в жирових тканинах. За даними ВООЗ, у різних країнах вміст ДДТ коливався від 1,27 до 12,9 мг/кг.


30.08.2013 manyava 0

ТОП користувачів