Червона книга України

Історія. У 1960 році в Україні був прийнятий закон про охорону навколишнього природного середовища, що стало поворотним момен­том в історії охорони біорізноманіття. Із республік колишнього СРСР перші списки рідкісних видів у 1960 році публікує Естонія, але офіційно "Красная книга СССР" була створена в 1974 році, а вийшла у світ в 1978 році. У 1975 році була опублікована "Красная книга СССР. Дико­растущие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране". До офіційного видання "Красная книга СССР" включили 444 види судинних рослин. Беручи приклад з естонських вчених, українські ботаніки М.І. Котов та В.І. Чопик в 1962-63 роках розпочинають підготовку аналогічних спис­ків рідкісних видів рослин для України, однак до розроблення структу­ри Червоної книги УРСР приступили лише в 1975 році, коли у Москві та Ленінграді відбувся Міжнародний ботанічний конгрес. У 1970 і 1978 роках В.І. Чопик публікує дві монографії, в яких пропонує для охорони 187 видів рослин. Для Криму списки рідкісних видів рослин склали Ю.А. Луке, Л.О. Привалова та І.В. Крюкова.

На той час Державний комітет охорони природи УРСР створив комісію спеціалістів, а через рік Рада Міністрів УРСР 4 серпня 1976 року прийняла постанову "Про заснування книги рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів тварин і рослин УРСР". Од­ночасно було затверджено перше Положення про Червону книгу, згід­но з яким ведення її покладалось на Академію наук УРСР.

Вперше Червона книга УРСР була надрукована в 1980 році одно­томним виданням, до якого занесли 151 вид судинних рослин, 85 видів (підвидів) тварин. Протягом часу, що минув після виходу цієї книги, продовжувалось дослідження флори та фауни, їх видового складу. У зв'язку з дедалі зростаючим антропогенним впливом на рослинний і тваринний світ вивчався стан популяцій, нагромаджувалися нові відо­мості про динаміку чисельності видів, темпи відновлення або скоро­чення ареалів, життєвість тощо. Були критично переглянуті старі спис­ки рідкісних видів флори і фауни.

З початку 90-х років XX століття ситуація в державі кардинально почала змінюватися. У 1992 році Україна, як правонаступниця СРСР, на своїй території визнала готовність наслідувати певний міжнародний правовий порядок. Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року затверджено нове Положення про Червону книгу України, яке стало основним державним документом з питань охорони тварин­ного і рослинного світу. Для підготовки нового видання Червоної книги України необхідно було зібрати узагальнені відомості про сучасний стан тварин і рослин країни, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення. Друге видання Червоної книги України було підготовлено у двох томах. Перший том "Тваринний світ" був надрукований у 1994 році, другий том "Рослинний світ" - в 1996 році. Найбільшим досягненням українсь­кого права з охорони біорізноманіття було прийняття в 2002 році Вер­ховною Радою України Закону України "Про Червону книгу України", до якого увійшли основні статті Положення про Червону книгу України. Для наукового забезпечення ведення Червоної книги України в 2004 році Кабінет Міністрів України затверджує Положення про Національну комісію з питань Червоної книги України, яка була створена в 2005 ро­ці. Лише тоді вчені приступили до перегляду списків видів для нового видання Червоної книги України.

Категоризація. "Червона книга України. Тваринний світ" склада­ється з 11 розділів, що включають статті про 382 види тварин, а саме: гідроїдні поліпи (2 види), черви круглі (2) та черви кільчасті (7), ракопо­дібні (26), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), комахи (173), молюски (12), круглороті (2) та риби (32), земноводні (5), плазуни (8), птахи (67), ссавці (41). Другий том "Червона книга України. Рослинний світ" скла­дається з п'яти розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різ­новидність, форма) рослин і грибів: судинні рослини (439 видів), мохо­подібні (28), водорості (17), лишайники (27), гриби (ЗО).

Під час ведення Червоної книги України обов'язково здійснюється картографування поширення, визначення стану життєвості популяцій, формування загальнодержавних та регіональних списків за шкалою оцінок аутфітосозологічного індексу, ведеться за офіційними правила­ми державний облік та кадастр, установлюються форма та вид режиму збереження популяцій. На природно-заповідних територіях за станом популяцій ведеться контроль, на кожну популяцію оо^ормляється біо-созологічний паспорт. Ведення Червоної книги України передбачає і періодичний перегляд основних наукових критеріїв відбору видів для занесення до неї. На сьогоднішній день такими критеріями є: хорологіч­ний- береться до уваги поширення і стан популяцій ендемічних, диз'юнктивних і рідкісних видів у складі флори; флорогенетичний -включаються реліктові види і ті, що зникають з природних причин; еко-лого-ценотичний - включаються види різних рідкісних і зникаючих фі­тоценозів та специфічних екологічних ніш; прагматичний- врахову­ється практичне значення видів та їхнє відношення до родичів культур­них сортів; естетичний - включаються рослини, що гарно квітнуть, та інші декоративні дикорослі види рослин, які стають рідкісними або зни­кають внаслідок масового знищення.

Залежно від стану та ступеня загрози для популяцій видів тварин чи рослин, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або інших відомих та можливих місцях поширен­ня, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;

зниклі в природі- види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

зникаючі- види, що знаходяться під загрозою зникнення, збере­ження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;

вразливі- види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії "зникаючих", якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;

рідкісні- види, популяції яких невеликі і на даний час не відно­сяться до категорії "зникаючих" чи "вразливих", хоча їм і загрожує не­безпека;

неоцінені- види, про які відомо, що вони можуть належати до ка­тегорії "зникаючих", "вразливих" чи "рідкісних", але ще не віднесені до них;

недостатньо відомі - види, які можна було б віднести до однієї з вищеперерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним.

На сьогоднішній день ще немає відомостей про кількісний і якісний склад видів Червоної книги України, які є на всіх територіях і об'єктах природно-заповідного фонду України. Більш-менш достовірні дані є лише стосовно заповідників та національних природних парків. За да­ними Каталогу раритетного біорізноманіття, в заповідниках та національ­них природних парках України зростає 414 видів судинних рослин, які занесені до офіційних переліків видів рослин і становлять лише близько 8 % флори України, із них представників Червоної книги Укра­їни 327 видів.

Фітогенетичний фонд представлений 75 родинами, серед яких найбільшими за видовим складом є родини - Зозулинцеві (60 видів), Тонконогові (37 видів) та Айстрові (33 види). Із зазначеного видового складу раритетних судин­них рсслин близько 130 видів вирощуються у ботанічних садах та ден­дрологічних парках, що значною мірою підвищує їх рівень збереження в Україні. Видовий склад раритетних судинних рослин, занесених до офіційних переліків, представляє велику наукову цінність і, в першу чергу, має охоронятися у заповідниках та національних природних пар­ках України. За критерієм наукової цінності та за деякими статистич­ними показниками вже можна визначити пріоритетність територій при­родно-заповідного фонду. Наприклад, у науковому відношенні за кількістю раритетних видів судинних рослин найбільш цінними в Украї­ні є Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, в якому зростає 96 рідкісних видів, Карпатський національний природний парк - відпо­відно 89 видів, Карпатський біосферний заповідник - 79 видів, Карада­зький природний заповідник - 78 видів, Український степовий природ­ний заповідник - 69 видів. Найменша кількість рідкісних видів судинних рослин зростає в Дніпровсько-Орільському- 10, Рівненському- 13, Поліському і "Єланецький степ" природних заповідниках - по 14 рідкіс­них видів.

У заповідниках і національних природних парках України на сього­дні зростає 16 рідкісних видів мохоподібних, занесених до Червоної книги України. Найбільша кількість видів мохоподібних зростає у Кар­патському національному природному парку (дев'ять видів) та Кримсь­кому природному заповіднику (три види).

Лише дев'ять видів водоростей, які занесені до Червоної книги України, зростає тільки в шістьох заповідниках і національних природ­них парках України. Із них найбільша кількість у природних заповідни­ках - Карадазький (чотири види) та "Мис Мартьян" (три види).

Раритетний мікпгриотичний фонд у заповідниках і національних при­родних парках України представлений 22 видами грибів та 26 видами лишайникоутворюючих грибів, які занесені до Червоної книги України. Ці види грибів представлені на територіях лише 10 заповідників. Най­більша кількість видів грибів відмічена в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках (по 10 видів), Карпатському біосферному та природних заповідниках - "Розточчя" та Канівському (по шість видів). На цей час немає жодних відомостей про зростання рідкісних видів грибів у національних природних парках. Раритетні ли-шайникоутворюючі гриби, які занесені до Червоної книги України, пред­ставлені на територіях 12 заповідників і національних природних парків України. Найбільша кількість їх відмічена у Карпатському біосферному заповіднику (12 видів), Карпатському (11 видів) та Ужанському (дев'ять видів) національних природних парках.



08.02.2012 manyava 0

ТОП користувачів