Європейський Червоний список

Історія. Починаючи з 60-х років XX століття в більшості країн Єв­ропи приймаються закони про охорону природи (1966 р. - Швейцарія, 1967 р. - Швеція, 1968 р. - Нідерланди, 1969 р. - Данія, 1970 р. - Нор­вегія, Португалія, 1975 р.- Великобританія, 1976 р.- ФРН, Франція, Ірландія, 1977 р. - Італія).

У 1973 році для країн Європейського співтовариства була прийня­та програма дій у галузі навколишнього природного середовища. Не­обхідність європейського співробітництва в галузі охорони тварин і ро­слин, що знаходяться під загрозою зникнення, була визнана державами-учасницями Наради з безпеки й співробітництва в Європі, що відбулася в 1975 році в Гельсінкі. Відповідно до положень Гельсін­ського заключного акта, держави-учасниці згодились співпрацювати у галузі захисту і збереження існуючих генетичних ресурсів, особливо рідкісних видів тварин і рослин. У даному та наступних документах, що приймалися в Мадриді та Відні, підкреслена особлива роль Європей­ської економічної комісії в цьому процесі.

У 1980 році приймається Всесвітня стратегія охорони природи, а через два роки на 37 сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято Всесвітню хартію охорони природи, яка, визначаючи постійний сувере­нітет держав щодо їх природних ресурсів, для збереження природи на Землі під час будь-якої діяльності, закликала дотримуватися певних екологічних принципів, а саме: необхідності належного ставлення до природи, збереження її основних процесів у разі здійснення будь-якої діяльності. У 1988 році на своїй 43 сесії Європейська економічна комі­сія прийняла Декларацію про збереження флори, фауни та середовищ їх існування, в якій уряди країн-учасниць комісії схвалили принципи Всесвітньої стратегії охорони природи і згодились охороняти багатства живої природи в інтересах нинішнього та прийдешніх поколінь шляхом підтримання найважливіших екологічних процесів і систем, які забез­печують життєдіяльність, збереження генетичного різноманіття та за­безпечення стабільного використання видів і екосистем. У вищезгада­ному документі було відображено досягнуті домовленості про необхідність проведення спільних досліджень з цієї проблеми, а також визначено мету - виявлення на науковій основі біологічних видів Єв­ропи, що знаходяться під загрозою зникнення у всесвітньому масштабі. Уряди Угорщини, Данії, Іспанії, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Фін­ляндії, Швеції, Франції, СРСР та інших країн визначили відповідальних експертів. До досліджень були залучені представники міжнародних організацій: Європейської економічної комісії, МСОП, Міжнародної ради з охорони птахів, Міжнародного бюро з вивчення водоплавних птахів та водно-болотних угідь, Всесвітнього центру моніторингу збереження природи. У 1990 році в Туреччині були обговорені результати цієї ро­боти і завершено складання проекту Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, а через рік у Фінляндії Європейська економічна комісія оста­точно прийняла Європейський Червоний список, а також ряд рекомен­дацій (вісім пунктів і три підпункти) до урядів країн-учасниць щодо за­стосування даного списку.

Категоризація. Протягом 60-х років XX століття на рівні Європей­ської економічної комісії ООН було, зокрема, розроблено Список видів, полювання на яких слід заборонити або обмежити. Вперше у цьому документі відмовились від поділу видів на "корисні" і "шкідливі", який домінував до того часу і спирався на суто споживацькі уявлення. Це була концепція лімітованої охорони. З початку 70-х років на зміну їй прийшла концепція так званої генералізованої охорони, якою було ре­комендовано охороняти всі види флори і фауни, а саме здійснювати загальну і жорстку охорону (для видів, яким загрожує небезпека зник­нення), а також охорону місць перебування.

Європейський Червоний список - це перелік таксонів тварин і рос­лин, які зустрічаються в Європі і знаходяться під загрозою глобального вимирання. В ньому використовуються наступні категорії МСОП: зник­лі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені та недостатньо ві­домі. На сьогодні він включає 60 видів ссавців, 28 - птахів, 37 - репти­лій, 19- амфібій, 38- прісноводних риб, 238- безхребетних і майже 4500 видів судинних рослин. За даними Каталогу раритетного біорізноманіття в заповідниках та національних природних парках України зростає 110 видів судинних рослин, які занесені до Європейського Червоного списку, а також сім рідкісних видів мохоподібних, занесених до Червоної книги європейських мохоподібних.



08.02.2012 manyava 0

ТОП користувачів