ІСТОРІЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ Частина 2

Четвертий етап (1850-1917 роки) - етап "формування праоб­разів природних заповідників". Протягом цього періоду значно зросли темпи заповідання дикої природи завдяки ентузіазму вчених, різних громад, любителів природи, наукових товариств, хоча ще продовжува­ли створюватися штучні природоохоронні об'єкти. Хронологія основних цих подій була такою:


1852 р. - у Львові створюється ботанічний сад, а також Кардами-чівський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва на Одещині;

1869р. - у Карпатах під охорону беруться деякі альпійські та суб­альпійські луки для збереження рідкісних видів тварин;

1870р. - створюється Тальнівський парк-пам'ятка садово-парко­вого мистецтва на Черкащині;

1871р. - створюється парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва "Хутір Надія" на Кіровоградщині;


1874р. - в Асканії-Новій були закладені перші вольєри для птахів; створюється Марийський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва в Києві;

1875р.- в Києві засновується Сирецький дендрологічний парк; створюються парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Березово-рудський на Полтавщині, Тростянецький і Кияницький на Сумщині, Фо-роський та Харакський в Криму;

1877 р. - у Чернівцях засновується ботанічний сад;

1880 р. - в Одесі засновується ботанічний сад (вірогідно запроек­тований в 1867 р.), створюється Стрийський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва у Львові;

1882р.- створюється Мостівський парк-пам'ятка садово-парко­вого мистецтва на Миколаївщині;

1883р.- в Східній Україні стала заповідною ділянка цілинного степу (загороджені вісім десятин), виділена графом Ф.Е. Фальц-Фейном на своїй землі, де утримували степові види тварин;

1884р.- прийняті загальні правила риболовлі в Росії, якими пе­редбачалося створення спеціальних місць (заказників), наприклад, у дельті Дніпра, в середній частині русла Сіверський Донець для охоро­ни видів риб, на Луганщині створюється Деркульська заповідна ділян­ка, яка проіснувала до 1916 року; засновується Наталпвський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва на Харківщині;

1886 р.- першим заповідним об'єктом у Західній Україні В.Є. Борейко вважає резерват "Пам'ятка Пеняцька", який був створе­ний графом, орнітологом і лісівником Володимиром Дзедушицьким на 20 га своєї землі біля села Пеняки (нині Бродівський район Львівської області) для збереження букового пралісу та популяції орлана-біло-хвоста, організовується Немерчанський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва на Вінниччині;

1887р. - Ф.Е. Фалыд-Фейн створює зоологічний та ботанічний пар­ки в Асканп-Новій;

1888р.- створюється Городницький парк-пам'ятка садово-парко­вого мистецтва на Житомирщині;

1889р. - стала заповідною ділянка цілинного степу "Кролі", виді­лена на приватній землі графом Ф.Е. Фальц-Фейном, у Дніпропетров­ську створюється парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва;

1890р.- Ф.Е. Фальц-Фейн створює природознавчий музей в Ас-канії-Новій;

1891р. - створюється Верхівський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва на Вінниччині;

1892р. - відомий ґрунтознавець В.В. Докучаев для наукових спо­стережень на площі 12 га виділив Старобільську степову ділянку, яка нині входить до ботанічного заказника загальнодержавного значення "Юницький", створюється Підгірцівський парк-пам'ятка садово-парко­вого мистецтва на Львівщині;

1893р. - І.Н. Фалеев перед Російським товариством рибництва та риболовлі добивається взяти під охорону озеро Конча з цінними вида­ми риб під Києвом, називаючи його рибним заказником, М Л Давидов заклав дендрологічний парк "Веселі Боковеньки", паралельно на Пол­тавщині створюється Устимівський дендропарк, а Ялтинське відділен­ня Кримсько-Кавказького гірського клубу, взявши в оренду ділянку зем­лі біля села Біюк-Янкой, зберегло унікальну печеру;

1895 р. - у Харкові з акваріуму організовується зоологічний парк; створюються парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Онуфріївсь-кий на Чернігівщині, Голозубинецький, Полонський і Великоновосели-цький на Хмельниччині;

1898 р. - Ф.Е. Фальц-Фейн та Й.К. Пачоський для постійних дослі­джень виділили ділянки цілинного степу в 500 і 120 десятин (пізніше ще 45 десятин) в околицях Асканії-Нової; всі ці ділянки мали буферні зони і збереглися донині, тому цей рік є офіційною датою заснування заповідника в Асканії-Новій;

1900         р. - у графстві Потоцьких засновано зоологічний парк "Пилявин"на 5500 десятинах заповідного лісу під містом Новоград-Волинський;

1901        р. - у місті Миколаїв засновується зоологічний парк;

1907р. - створено скельно-лісовий резерват "Бубнище" біля міста Долина на Прикарпатті, заповідні урочища над гірською річкою Сян у Карпатах;

1908р.- у Карпатах з метою збереження пралісів створюються лісові резервати "Стужиця" і "Тихий" у басейні ріки Уж, у Києві заснову­ється зоологічний парк;

1910 р. - на даний час у Криму були заповідані: сосновий ліс на ялтинському макросхилі гори Ай-Петрі, буковий ліс поблизу Козьмо-Домініанського монастиря, яловцеві ліси в Ханакі-Туацькій лісовій дачі між Алупкою та Судаком, взята під охорону мисливська фауна в уро­чищі "Бабуган" Мелітопольське товариство мисливців орендувало Бер­дянське лісництво, в якому заборонило повністю браконьєрство. На Тернопільщині було створено степові резервати "Любомля" і "Гостра скалка". На горі Говерла в Карпатах виділено альпійський резерват; в Криму створено Кипарисний парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва;

1912р.- на Буковині створюється Сторожинецький дендрологіч­ний парк;

1913р. - створюється "Кримська імператорська охота", яка по суті дала початок заснуванню такої категорії природно-заповідних терито­рій як мисливський заказник; Кримське товариство природодослідників і любителів природи взяло під охорону степову ділянку під Сімферо­полем;

1914р.- Хортицьке товариство охоронців природи, як історичні пам'ятки, взяло під охорону дніпровські скелі біля сіл Кічкас і Хортиця, кручі острова Хортиця, старі дуби. Полтавська земська управа, як пам'ятку природи, охороняла віковий дуб; також на Полтавщині граф Кочубей створив заповідними 160 десятин свого приватного Карлівсь-кого бору біля Диканьки; тут же стало заповідним урочище "Зруб", а також цілина біля села Стрюківки. У Карпатах заповідано тисове уро­чище "Княж-Двір".

Отже, до 1917 року зусиллями громад на Україні було організова­но близько ЗО найбільших за площею природно-заповідних територій різного статусу. До того часу більшість заповідних об'єктів була у не­державній власності, а саме в приватній, громадській та монастирській із утилітарною (мисливською, лісогосподарською, рибогосподарською), науковою, естетичною та релігійною метою збереження. На цей час в Україні було близько 150 приватних дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Праобрази сучасних природних заповід­ників в Україні із науковою та охоронною функціями почали створюва­тися з 80-х років XIX століття. Можна вважати, що вже з цього історич­ного моменту на професійній основі починає розвиватися природно-заповідна справа як галузь.

П'ятий етап (1917-1930 роки) - етап "створення перших держав­них заповідників та початок формування їх мережі". Це етап офіційного становлення природно-заповідної справи в Україні на державному рів­ні. В даний період багато природоохоронних територій отримують офі­ційний державний чи місцевий статус, формуються органи державного управління та створюється первинна нормативно-правова база. Всі природоохоронні об'єкти образно називалися заповідними. Хронологія основних природоохоронних подій на офіційному республіканському рівні була такою (табл. 2.1):

1918р. - у січні в Міністерстві землеробства Української народної республіки створено спеціальний відділ охорони пам'яток природи, а влітку приймається закон про ліси;

1919р. - постановою Ради Міністрів Кримського Крайового Уряду створюється, на думку В.Є. Борейка, перший на нинішніх теренах України Кримський національний заповідник, який у 1920-1923 роках не функціонував;

далі приймається декрет "Про оголошення колишнього маєтку Ф.Е. Фальц-Фейна "Асканія-Нова" народним заповідним парком";

1921р.- створюється перший державний степовий заповідник "Асканія-Нова" та заповідник місцевого значення "Конча-Заспа" (Дніп­ровські плавні);

1922р. - в Полтавській області поблизу села Карлівка створюєть­ся заповідник місцевого значення "Академічний степ";

1923р. - створюються офіційно державні заповідники - Кримсь­кий та Лісостеповий ім. Т.г. Шевченка, а також заповідник місцевого значення "Парасоцький ліс";

1924р. - на Херсонщині створено державний заповідник "Кахов­ські плавні";

1926 р. - на урядовому рівні республіки затверджено Положення про пам'ятки культури і природи, що стало визначальним у розвитку природоохоронного законодавства, оскільки встановлювало правила порядку створення, охорони, утримання, дослідження та пропаганди заповідних територій; утворено заповідники місцевого значення Хому-товський степ", "Білосарайська коса" і "Гористе"; створена Державна природоохоронна інспектура, яка свідчила про зародження державної системи професійної бюрократії в галузі природно-заповідної справи;

1927р. - започатковано створення Чорноморського заповідника, утворено заповідник "Кам'яні Могили" місцевого значення;

1928р.- утворено заповідник "Михайлівська цілина" місцевого значення; створений громадський консультативний Український комі­тет охорони пам'яток природи;

1929р. - офіційно підготовлено перший перспективний план ство­рення в Україні 12 державних заповідників;

1930р. - офіційно підготовлено другий перспективний план ство­рення в Україні 17 державних заповідників.

Отже, наприкінці 20-х років ситуація почала змінюватися на кра­ще. Станом на 1930 рік в Україні вже було близько 200 виключно при­родоохоронних об'єктів, а також за деякими відомостями майже 300 мисливських заказників. Статус заповідників різних рівнів набули дев'ять об'єктів: "Приморські ділянки", "Піщані ділянки", "Асканія-Нова", "Конча-Заспа", Лісостеповий заповідник ім. Т.Г. Шевченка, Кримський, "Академічний степ" ("Карлівська цілина"), у тому числі і два відомі ден­дропарки - "Парк III Інтернаціоналу" (нині "Софіївка") та "Парк Устимівка".



08.02.2012 manyava 0

ТОП користувачів