Ознаки екологічної кризи біосфери

Кризові ознаки видового біорізноманіття

На сьогоднішній день більшість провідних екологів світу наголо­шує, що найвідчутніші кількісні зміни настали в ключовому компоненті біосфери - рослинному світі, який є автотрофною біоенергетичною основою функціонування планетарної екосистеми і забезпечує надхо­дження у сферу суспільного виробництва харчової, технічної, лікарсь­кої та іншої біосировини. Серед живих організмів рослини найменше захищені перед бурним розвитком технічного прогресу й інтенсивністю використання їх людиною. Вони порівняно з іншими організмами най­менш рухливі, позбавлені самозахисту, у них обмежений вибір нових місць зростання для збереження життєвості й успішного відтворення собі подібних.

На нашій планеті нараховується близько 10 мільйонів видів біоріз­номаніття. У фітобіоті нараховують близько 500 тисяч видів рослин, з них 300 тисяч видів вищих рослин, охорони потребують 25-30 тисяч видів рослин. В Європі всього 12 тисяч видів судинних рослин, з них до рідкісних належать дві тисячі видів, охорони потребує кожний п'ятий вид рослин. Ботаніками встановлено, що кожного року зникає декілька видів. На даний час вже зникло 660 видів рослин, а під загрозою зник­нення знаходиться близько 27 тисяч видів. В індустріальних і густона-селених країнах негативний вплив людини призвів до збіднення видо­вого складу флори. Зникають не тільки окремі види та їх форми, а й цілі роди та порядки. Згідно з дослідженнями зарубіжних ботаніків, протягом останніх століть, наприклад, лише у Бельгії знищено 62 види рослин, або 4,8 % аборигенної флори, в Голландії - відповідно 50 і 3,6 %, у Великобританії - 20 видів або 1,3 %.

Особливо чутливі до забруднення мохоподібні і лишайники. Вони зникають інтенсивніше, ніж судинні рослини. За даними і. Беркмана (1969), в Голландії протягом останніх 100 років зникло 16 % наземних та епіфітних видів мохів і 27 % епіфітних лишайників. У Бельгії з 600 видів мохоподібних зникло 114, а 34 перебувають під загрозою зник­нення.

На сьогодні існують різні за якістю прогнози вчених. Аналізуючи зростання темпів збіднення фітогенофонду, Г. Сукоп (1971) прогнозує, що у найближчі 100-200 років у результаті техногенних перетворень слід чекати зникнення багатьох тисяч (можливо, десятків тисяч) видів рослин. Більш конкретні прогнози дає Е. Вільсон (1989), який вважає, що кожного року будуть зникати до 20-30 тисяч видів. Це значить, що кожний день зникатимуть 68 видів або три види за годину, тобто до 2010 року зникне приблизно 250 тисяч видів. Детальнішу інформацію можна почерпнути з фундаментальної книги "Global Biodiversity Asses-ment" (1995), підготовленої Кембріджським університетом, та навчаль­ного підручника Р. Прімака "Основы сохранения биоразнообразия" (2002) в російському перекладі.

Рослинний світ України - багатий та різноманітний. Флора та мі-кобюта країни налічують понад 27 тисяч видів, у тому числі судинних рослин - понад 4,5 тисячі видів природної флори і понад 600 окульту­рених видів, мохоподібних - майже 800, водоростей - близько 5,0 ти­сяч, лишайникоутворюючих грибів- 1,2 тисячі, грибів і слизовиків-понад 15 тисяч видів. Заміна природних лісів монокультурами стала причиною збіднення дендробіотичного різноманіття. Аналіз антропо­генного впливу на видовий склад окремих родин свідчить, що деякі з них особливо чутливі і вже стали зникаючими. За підрахунками бага­тьох ботаніків, у цілому сьогодні в Україні на грані зникнення знахо­дяться від 900 до 950 видів рослин.

Зоологами встановлено, що протягом усього історичного періоду з вини людини зникло близько 140 видів ссавців. Лише з 1600 року - по­чатку масового знищення людиною видів біорізноманіття - на планеті втрачено вже близько 500 видів тварин, із них загинуло 10 видів риб, до 100 видів ссавців і понад 100 видів птахів. Лише в післявоєнний час, тобто за останні півстоліття з теренів Європи зникло близько 70 видів фауни. Під загрозою зникнення перебувають 5370 видів тварин, з них 18 % ссавців, 11 % птахів, 5 % риб.

Тваринний світ України відрізняється різноманітним видовим складом і включає, за приблизними підрахунками, понад 45,0 тисяч видів, у тому числі членистоногі - 38,4 тисяч, з них комахи - 35,0 ти­сяч, черви - 3,2 тисячі, риби і круглороті - 170, земноводні - 17, плазу­ни- 21, птахи - близько 400, ссавці - 108 видів і підвидів. Професор М.В. Шарлемань, вивчаючи "Слово о полку Ігоревім" та фрески Софії Київської, прийшов до висновку, що в часи Київської Русі на землях ни­нішньої України зустрічався кулан (зник з середини XVI століття), тар­пан (зник на Мелітопольщині у 1876-79 роках), сайгак (зник на початку XIX століття), тур (знищений у XVI—XVII століттях), зубр (у XVII столітті став на межі зникнення), росомаха (зник у кінці XIX століття). Така стій­ка тенденція до виснаження спостерігається, в першу чергу, серед ре­сурсів мисливських тварин, добування яких за останні ЗО років змен­шилось у три рази, зокрема на сьогоднішній день нараховується вже лише 4,5 тисяч голів лося та близько 400 голів зубра, якого, мабуть, як стверджують західні експерти, врятувати не вдасться через невиліков­ні хвороби геніталіїв у самок.

Критичного стану досягли популяції дельфінів - афаліни, білобочки та азовки. Однією з головних причин зменшення популяцій був ко­мерційний відлов у 30-50 роках XX століття. До 1966 року, коли деякі чорноморські країни вже заборонили вилов, у СРСР щорічно знищува­лось близько 150 тисяч особин. Досить часто азовки, а рідше білобочки потрапляють у риболовецькі сітки і трали. Дельфіни є хорошими індикаторами на забруднення води. Виходячи з рівня вмісту кадмію, нікелю та ртуті в тканинах дельфінів, можна вважати, що Чорне море найчистіше в Європі, проте за вмістом хлорорганічних пестицидів, у тому числі і ДДТ, серед морів посідає перше місце. Ці речовини по­шкоджують імунну систему та репродуктивну функцію тварин. В остан­ні роки вчені також занепокоєні можливістю нового спалаху морбілліві-русної інфекції, яка у 1994 році викинула на чорноморське побережжя сотні безпомічних білобочок. Встановлено, що в територіальних водах України, саме в Чорному морі, за останні роки серед дельфінів чисель­но домінувала афаліна, рідше - азовка та білобочка. У зв'язку з цим в Україні дедалі більше уваги надається охороні, відтворенню та раціо­нальному використанню диких тварин, насамперед, хордових, особли­во через їхню уразливість щодо антропогенного впливу і промислову цінність. Для прикладу, в 1999 році Україна приєдналася до низки важ­ливих міжнародних угод. У цьому аспекті потрібно якомога швидше приєднатися до Угоди про збереження китоподібних Чорного і Серед­земного морів та прилягаючої акваторії Атлантики (прийнята в 1996 році і ратифікована 22 країнами). Тому в 1999 році Міністерство охоро­ни навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України прийняло науково-практичну програму "Дельфін".

Ще більша незбалансованість має місце у рибних ресурсах (90 % всієї біомаси). Близько 70 % вилову риби дають Чорне та Азовське мо­ря і лише ЗО % - внутрішні водойми. За останні ЗО років вилов риби зменшився у 2,5 рази і сьогодні не перевищує 70 тисяч тонн. Для порів­няння, у ЗО роки XX століття лише в Азовському морі вилов становив 160 тисяч тонн. Тенденція зниження вилову риби продовжує зберіга­тись. Крім того, має місце різке зменшення питомої ваги цінних проми­слових риб і збільшення малоцінних, які і складають на сьогодні осно­вну частину вилову. Нині вилов осетрових, обсягом близько 10 тонн на рік, здійснюється лише для науково-дослідних цілей. Значної шкоди запасам рибних ресурсів Чорного моря завдає гребневик, який всели­вся сюди і підриває кормову базу аборигенних видів. Спостерігається також висока захворюваність риб річок рівнинної частини України че­рез підвищення токсикологічних показників водойм на вміст цинку, мар­ганцю, заліза, нікелю, міді та кобальту.

Таким чином, втрата певного виду рослин чи тварин особливо від­чутна в генетичному відношенні, адже з його зникненням втрачається не лише певний тип організму, що має економічне чи екологічне зна­чення, але й анулюються результати тривалого генетичного розвитку. З наукової точки зору, втрата видів, що знаходяться на різних етапах філогенетичного розвитку, нерівноцінна. Тому особливу увагу треба приділяти охороні зникаючих видів, зокрема представникам оліготип-них таксономічних одиниць. За приблизними підрахунками вчених, у цілому за історичний період в Україні втрачено 150-200 переважно ендемічних видів рослин і тварин. При цьому щорічно в світі зникає близько 10-15 тисяч біологічних видів.

Кризові ознаки екосистемного різноманіття

Порівняно з таксономічним різноманіттям живої природи ще біль­шої деградації зазнали екосистеми, зникнення яких кількісно оцінити взагалі неможливо. Вважається, що у світі на початку нинішнього сто­ліття 65 % їх площ знаходиться на різних стадіях деградації і лише 35 % збереглися в природному стані.

Щорічно на Земній кулі вирубується 25 млн га лісів, з яких 10 млн га не відновлюється, хоча на них і тримається екологічна рівновага. Че­рез 25 років площа природної рослинності зменшиться з 1,8 га на лю­дину до 0,8 га. За історичний період природні екосистеми суходолу втрачені або суттєво змінені на 65 % його площі, особливо постражда­ли степи та ліси - теперішній екологічний каркас земної поверхні біо­сфери.

Займаючи нині близько 28 % суходолу Землі, ліси дають майже 90 % біомаси, виробляють до 60 % репродукованого кисню, в них меш­кають близько 80 % неописаних видів тварин і ЗО % видів рослин. Про­те в останнє десятиріччя лише в тропіках ліси щороку вирубуються на площі 20-25 млн га або 4 % площі лісів світу втрачається назавжди. Площа лісів світу скоротилася на 60-65 %, що в багатьох районах не­гативно вплинуло на гідрологічний та кліматичний режими. За історичний час знищено близько 500 млн га лісів. В Європі залишилось лише 6 % лісів. За прогнозами лісових експертів ФАО, МСОП у світі щорічно відчужується близько 2,5 млрд м3 деревини, а після 2000 року цей показник збільшився у 1,8 раз і досяг 5 млрд м3 при загальному прирості у всіх типах лісів до 5,5 млрд м3, тобто щогодини вирубується 20 га деревостанів, а за іншими, більш песимістичними даними, нині щохвилини на планеті зникає 1 га лісу.

Територія України простягається із заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км, займаючи площу 603,55 тисяч км2. До 35 % території України зайняті природною чи малозміненою рослинніс­тю (ліси - 16%, луки - 9,6%, степи - 1 %, солончаки й болота - по 2 %). На Україні стан біорізноманіття й екосистем зазнав високого сту­пеня деградації в другій половині XX століття. Площа природної запо­відної рослинності у 2000 році становила лише 4,1 %, що у 2,5 рази менше середньої в Європі. Нині в Україні на одну людину припадає природної рослинності лише 0,35 па, з яких ліси становлять менше 0,2 га, а землі сільськогосподарського призначення складають 71,3 % терито­рії України, з яких на ріллю припадає 54 %. Ґрунт ріллі поступово втра­чає екологічні властивості саморегулювання, про що свідчить знижен­ня в ньому вмісту гумусу, який нині складає 3,1 %. Високий ступінь токсичності екотопів призводить до масової ураженості та виникнення хвороб як природних, так і культурних тварин і рослин, особливо пато­генними грибами та вірусами.

В доісторичний період лісистість України сягала 50 %. Нині лісо­вий фонд України складає 10,4 млн га, більше того, його сировинні за­паси значно виснажені, 82 % їх є хворими. Про це свідчать такі дані: молодняки становлять 31,5%, середньовікові ліси - 44,6%, пристига­ючі- 12,7 % і перестійні - 11,2 %. За сучасними екологічними нормами, пристигаючих лісів повинно бути не менше 20 %. В Україні у І столітті лісами було зайнято 27 млн га, в 2000 році - лише 8,4 млн га, в 2005 році - 9,4 млн га (5,1 млн га - природні, 4,3 млн га - штучні ліси), а до 2015 року цю цифру заплановано довести до 11,5 млн га. Сучасний незадовільний стан лісів проявляється у дисбалансі вікової структури, зменшенні обсягів щодо лісорозведення й агролісомеліорації, недо­статньому залісненні витоків, прибережних смуг шляхів та магістралей, недостатньому створенні зелених зон навколо міст і господарських об'єктів, зменшенні можливостей використання лісосировинної бази, нераціональному накопиченні запасів деревини у перестійних деревостанах. Опріч того, спостерігається зменшення ефективності виконан­ня лісами захисних, екологічних та соціальних функцій, зростання за­грози їх масового розладу, загострення проблем між використанням сировинних і несировинних функцій лісу, випередження обсягів спожи­вання деревини над можливостями її заготівлі, нераціональне викорис­тання деревини, фрагментація лісів, зростання частки штучних лісів, збільшення площі загиблих лісів, високий відсоток дефоліації дерево-станів, збіднення генофонду лісової біоти та зростаюче зменшення продуктивності лісів. У результаті аварії на Чорнобильській АЕС радіо­активними відходами забруднено близько 4 млн га лісів.

Степова зона України займає 34 % її території. З природної рос­линності нашої держави степи в І столітті займали майже всю зону в її сучасних межах. У цей час степами було зайнято 19 млн га, а на початку цього століття - лише близько 1 млн га, а до 2015 року шляхом відро­дження степової рослинності цю цифру заплановано довести до 1,5 млн га. Особливо потрібно зазначити, що в Україні степовий біом зазнав найбільших незворотних змін. На сьогодні, за винятком заповід­них ділянок, що складають усього 0,25 території степів, - це сильно деградовані низькопродуктивні степові пасовища із збідненим видовим різноманіттям рослин.

З природної рослинності України нині лучні екосистеми зосере­джені, головним чином, у Карпатах та заплавах річок Полісся та Лісо­степу. В цілому вони займають 13 % площі сільгоспугідь, що в п'ять разів менше, ніж у більшості країн Європи. За останні 10 років їх площа скоротилась на 1,5 млн га, а врожайність у порівнянні з їх потенційною продуктивною за сухою масою є меншою в середньому по Україні в 1,9 рази. В результаті аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідами за­бруднено 0,5 млн га лук. Розбалансованість площ кормових угідь при­звела до різкого збільшення навантаження на них, істотного погіршен­ня екологічних умов та зменшення продуктивності і зниження якісного складу біорізноманіття. В Україні у І столітті луками було зайнято близь­ко 1 млн га, в 2000 році - вже 6,8 млн га, а до 2015 року луки можуть зайняти 9,8 млн га.

З природної рослинності України болота і плавні в І столітті зай­мали не менше 6 % площі України в сучасних межах, що становило близько 4,5 млн га, а на початку цього століття - лише 1,8 млн га, тоб­то близько на 80% були осушені заболочені землі. На початку XXI століття розпочалися природні і штучні процеси ренатуралізації боліт, до 2015 року заплановано довести площу водно-болотних угідь до

2.5млн га. Нині болота та заболочені землі займають 957 тис га або

1.5% території України.

З природної рослинності в І столітті солончаки та солонці займали не менше 4 % площі України в сучасних межах, що становило 2,5 млн га, а на початку нинішнього століття - лише 1,3 млн га, а до 2015 року в результаті інтенсивного засолення земель вони можуть поширитись на площі до 1,5 млн га,

В цілому в Україні у І столітті природна рослинність займала 55 млн га, на початку нинішнього століття - лише 18,5 млн га, а до 2015 року цю цифру заплановано довести до 26,5 млн га. Наприклад, у скандинавських країнах природна рослинність займає від 65 % до 75 % їх території, а в центральноєвропейських - 36-44 %, тоді як в Україні -28 %.
 

 



08.02.2012 manyava 0

ТОП користувачів