МГЕО "Наш дім - Манява" » Каталог статей » Правове поле регулювання діяльності у сфері збереження об’єктів ПЗФ

Правове поле регулювання діяльності у сфері збереження об’єктів ПЗФ

24.10.2017 / Коментарів: 0 / Категорія: / Добавив: Гість

Природні об'єкти, що відносяться до однієї із ви­щезазначених груп, можуть бути збережені, якщо на них поширюється відповідне природоохоронне законодавство. Зокрема, Законом Украї­ни "Про природно-заповідний фонд України" (1992 рік) визначено, що природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання Українського народу. Для природно-заповідного фонду встановлюєть­ся особливий режим збереження, відтворення і використання. Наша країна розглядає його як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною, ви­значеною Законом України "Про охорону навколишнього природ­ного середовища" (1991 рік). Особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних про­цесів і явищ.

Найбільш цінні території та об'єкти природно-заповідного фонду України, що водночас мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, охороняються не лише законами України "Про природно-заповідний фонд України" та

"Про охорону культурної спадщини", але й можуть бути віднесені і охоронятися відповідно до Конвенції про всесвітню спадщину (1972 рік), яка ратифікована 153 країнами світу. її метою є складання державами офіційних переліків об'єктів, що обов'язково поєднують водночас унікальну й універсальну цінність природи і культури. Ця конвенція містить дуже важливий принцип: існування єдиного комплек­су культурних і природних територій у світі, які утворюють спільну спад­щину людства, збереження котрої повинно стати головним завданням міжнародного прогресивного співтовариства

У конвенції наводяться такі категорії об'єктів:

культурної спадщини: монументальні витвори культури: твори ар­хітектури, монументальної скульптури та монументального малярства, елементи чи структури археологічного походження, написи, печери, сукупності елементів, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки; ансамблі: сукупності окремих чи поєднаних між собою споруд, які за своєю архітектурою, єдністю або через органічний зв'язок з ландшафтом мають виняткову загально­людську цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки; місця: твори людини або спільні творіння людини та природи, а також археологічні і включно навколишні місця, що мають виняткову загальнолюдську цін­ність з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології;

природної спадщини: монументальні витвори природи, які симво­лізують фізичні та біологічні утворення чи сукупності таких утворень, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору естетики чи науки; геологічні. Фізіографічні чи окремі утвори природи з чітко визна­ченими ареалами розповсюдження видів тварин і рослин, які опинили­ся під загрозою зникнення і мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору науки, природної краси чи збереження.

Проблема дотримання законодавства України про збереження водночас природної і культурної спадщини була предметом парламент­ських слухань на засіданні Верховної Ради України 12 вересня 2002 року. її постановою "Про інформацію Кабінету Міністрів України про здійснення державної політики щодо виконання законів України "Про природно-заповідний фонд України" і "Про охорону культурної спадщини" та про дотримання посадовими особами вимог чинного законодавства стосовно Національного заповід­ника "Хортиця" визначено цілий ряд заходів щодо стратегії і тактики розвитку державного управління та контролюючої сфери природно-заповідної і культурно-заповідної справи в Україні. Зокрема, було ре­комендовано Кабінету Міністрів України розробити проекти законів України "Про екологічну мережу" та "Про національний екологічний фонд", проекти концепцій Державної програми збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, розвитку природно-заповідної справи в

Україні в контексті основних засад сталого розвитку та синтезу природ­но-заповідної і культурно-заповідної спадщини, а також пропозиції що­до приєднання України до Європейської ландшафтної конвенції.

Не можна не згадати ще одну наймолодшу категорію об'єктів, які становлять гордість Українського народу - це наукові об'єкти, що охо­роняються відповідно до чинного законодавства. Починаючи з 1996 року, статус наукових об'єктів природно-заповідного фонду, що станов­лять національне надбання, визначався на основі розпорядження Пре­зидента України "Про наукові об'єкти, що становлять національне над­бання", а також Закону України "Про природно-заповідний фонд України". На підставі вищезазначеного розпорядження в 1997 році бу­ла прийнята постанова Кабінету Міністрів України "Про затверджен­ня Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання". З метою збереження унікаль­них наукових об'єктів даною постановою й особливо Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1998 рік) визначено наукові об'єкти, що мають виняткове значення для української та сві­тової науки. Науковий об'єкт, що становить національне надбання, -це унікальний об'єкт, який не піддається відтворенню, втрата або руй­нування якого матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства. До таких об'єктів можуть бути віднесені, зокрема: при­родні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, шту­чно створені об'єкти природно-заповідного фонду та інші природні те­риторії та об'єкти, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

Науковий об'єкт, що становить національне надбання, заноситься до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання. До такого реєстру віднесено, наприклад, бібліотеку Карада­зького природного заповідника, в якій Т.І. Вяземський зібрав книги з астрономії, географії, історії, археології, геології, океанографії та інших наук. Із об'єктів природно-заповідного фонду, що мають виключно нау­кове значення, до вищезазначеного реєстру відносять наукові поліго­ни, унікальні об'єкти природничо-музейних фондів, колекції біотичного й абіотичного різноманіття тощо, а з об'єктів природно-заповідного фонду, що мають найбільш вагоме природоохоронне значення, мо­жуть бути віднесені найцінніші й унікальні ділянки територій та об'єктів природно-заповідного фонду, заповідні зони чи їх ділянки. На сьогод­нішній день до Державного реєстру України віднесено 12 наукових об'єктів, що становлять національне надбання


Коментарі (0)

Коментувати

Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Регистрация | Вход ]
Молодіжна громадсько-екологічна організація "Наш дім - Манява"© 2003-2017/ All right reseved / Design by VWStudio /