Проектування природно-заповідних територій на стадії їх створення

Правове поле. Згідно із законодавством України про природно-заповідний фонд, на підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку проектів створення при­родних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (далі - проекти створення). Проекти створення безпосередньо розробляються спеціалізованими проектними та науковими установами. Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказ­ників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецт­ва місцевого значення забезпечується територіальними органами спе­ціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Забезпечення розробки проек­тів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено заінтересованим органам державної влади чи відповідним проектним і науково-дослідним установам.
З цією метою порядок відведення земельних ділянок визначається Земельним Кодексом України (2001 рік). При цьому повноваження сільських, селищних, міських, районних і обласних рад у даному пи­танні регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Під час підготовки планувальних документів на проект ство­рення обов'язково враховуються вимоги законів України "Про основи містобудування" (1992 рік), "Про планування і забудову територій" (2000 рік), а також вимоги містобудівних норм і правил. Крім того, при створенні природно-заповідної території враховуються й інші законо­давчі акти: кодекси України - Лісовий (2006 рік), Водний (1995 рік), за­кони України - "Про туризм" (1995 рік), "Про охорону культурної спад­щини" (2000 рік), "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" (2000 рік), а також ряд відповідних міжнародних конвенцій - про біорізноманіття, Рамсарська, Бернська, про всесвітню спадщину тощо.
Потреби в створенні нових територій та об'єктів природно-заповід­ного фонду мають відображатися в комплексних оцінках територій, схемах і проектах районного планування адміністративних районів та областей.
Структура типових проектів. Після погодження клопотання центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища розпочинає підготовку проекту створення (розширення існуючої") природно-заповідної території, методологія яко­го ґрунтується на необхідності збереження існуючого як рідкісного, так і типового біотичного та ландшафтного різноманіття, що втілюється у висновках та рекомендаціях вчених і регулюється спеціальними мето­дичними розробками про зміст складу матеріалів проекту створення. Проекти створення природно-заповідних територій розробляються спеціалізованими проектними та науково-дослідними установами на підставі матеріалів погодження клопотань.
Сучасні проекти створення складаються з пояснювальної записки, техніко-економічного обґрунтування, планово-картографічних і карто-схематичних матеріалів, а також матеріалів погодження на картогра­фічній основі. В останні роки визнано, що в проектах створення обов'язковими мають бути матеріали функціонального зонування для біосферних заповідників і національних природних парків, а для при­родних заповідників - матеріали про охоронну зону та господарську ділянку, яка виділяється для потреб працівників цієї природно-заповідної установи. Звичайно, така структура проектів створення не є аксіомою. Для фахівців очевидно, що ця структура потребує вдоскона­лення, передусім пояснювальна записка.
З методичної точки зору, пояснювальну записку проектів ство­рення складають такі матеріали: відомості про назву, місцезнахо­дження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, клопотання (те ж саме звернення подавача), нау­кове обґрунтування щодо необхідності створення, характеристика природних, географічних, економічних умов, туристичного, рекреацій­ного потенціалу, історико-культурної спадщини, екологічного стану, існуючої мережі природно-заповідного фонду, природоохоронної, ес­тетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів. У характе­ристиці також висвітлюються соціально-економічні й екологічні наслід­ки створення об'єкта природно-заповідного фонду.
В типовому науковому обґрунтуванні, наприклад, для природного заповідника, у першому розділі викладається історія територіальної охорони і досліджень природи, направлених на створення в певних ландшафтних межах природного заповідника. В ньому наводяться іс­торичні та правові документи, що характеризують процес створення. В одному із основних розділів наукового обґрунтування мають бути ма­теріали про тваринний і рослинний світ, в якому висвітлюється місце майбутнього природного заповідника у флористичному, геоботанічно­му і зоогеографічному районуванні, наводиться загальна характерис­тика флори, фауни, мікобіоти, їх анотований список або конспект, де­тальна характеристика найрепрезентативніших флористичних і фауністичних комплексів, біоценозів, популяцій, загальна характерис­тика рослинності, співвідношення її типів, продромус синтаксонів тощо. Окремо в пояснювальній записці необхідно охарактеризувати наукову цінність біорізноманіття, де зокрема висвітлити аутфітосозологічну оцінку раритетного складу флори, синфітосозологічну оцінку рослин­них асоціацій, занесених до Зеленої книги України, навести список ви­дів тварин, рослин та грибів, занесених до Червоної книги МСОП, Єв­ропейського Червоного списку, Червоної книги України, Бернсько'і та інших міжнародних конвенцій, охарактеризувати особливо цінні приро­дні комплекси й об'єкти, що мають екологічну цінність з флорогенетич-них, ботаніко-географічних та ценотичних позицій. При підготовці нау­кового обґрунтування на створення природного заповідника треба мати на увазі ще й те, що його територія вилучається з господарського використання, тому наукове обґрунтування має бути підготовлене ви-сокопрофесійними фахівцями.
Окрім цього, для національних природних парків та регіональних ландшафтних парків додатково потрібно навести оцінку рекреаційної ємкості ландшафтів, визначити порогові величини рекреаційних наван­тажень на різні типи, в тому числі і вразливих екосистем, пропускну спроможність природної території в цілому щодо максимального обся­гу рекреаційних потоків, встановити оцінку ступеня естетичності ланд­шафтів тощо.
Таким чином, для переконання землекористувачів, владних струк­тур, громадськості, населення велике значення має характеристика природоохоронної, екологічної, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, які планується взяти під охорону. Однак безпе­речно особливим аргументом у цьому відношенні є характеристика наукової цінності, яка завжди є різною для кожної категорії природно-заповідного фонду.
У техніко-економічному обґрунтуванні наводяться розрахунки передбачуваних розмірів прямих збитків землекористувачів, розрахун­ки скорочення обсягів виробництва у зв'язку з вилученням земель з господарського використання, економічна оцінка доцільності збере­ження території природно-заповідного фонду, порогові величини рек­реаційних навантажень на різні типи, в тому числі і вразливих екосис­тем; пропускної спроможності території в цілому щодо максимального обсягу рекреаційних потоків.
Планово-картографічні та картосхематичні матеріали проекту створення є необхідними підтверджуючими документами до пояснювальної записки. Картосхематичні матеріали включають карто­схеми поширення рослинності, рідкісних видів флори і фауни, занесе­них до Червоної книги України, рідкісних рослинних асоціацій, занесе­них до Зеленої книги України, особливо цінних природних комплексів, меж проявів антропогенної трансформації майбутньої природно-запо­відної території, розміщення ділянок з вірогідними режимами абсолют­ної та регульованої заповідності, господарських ділянок (для природ­ного заповідника), поширення об'єктів, що мають рекреаційну, екологічну, етнографічну цінність, еколого-освітнє, історико-культурне й інше значення. Планово-картографічні матеріали розробляються на основі проектів землеустрою та регіональних схем планування. Мірило карт визначається індивідуально для кожного об'єкта, залежно від його розмірів. Найчастіше використовується мірило 1:25000. До проекту створення може бути включений проект відводу земельної ділянки, яка вилучається.
До матеріалів погодження на створення природно-заповідної території відносяться листи-погодження та скріплені печаткою з підпи­сами відповідальних осіб карти і картосхеми-погодження. Таким чином, проект створення є основою для оголошення про створення природно-заповідної території.
Опріч цього, Київський еколого-культурний центр на стадії проекту створення чи виділення функціональної зони пропонує застосовувати методику визначення естетичної оцінки природно-заповідної території. Процес визначення складається з декількох етапів: попереднього (ви­бір об'єкта зі ступенем антропогенного порушення не більше 20 % від його площі), підготовчого (вибір опорних точок для польових маршру­тів залежно від площі всього об'єкта, більша площа - більше точок), попьовий (на опорних точках проводять польові дослідження, коли ес­тетичні властивості місцевості найбільш виразні, фотографують), ана­літичний (підсумовують результати за бальною шкалою оцінки, запов­нюючи відповідні форми), підготовка наукового обґрунтування (традиційне обґрунтування, заповнені бланки, оглядова картосхема з визначними пам'ятками та мальовничими урочищами, відповідні витя­ги із законодавства).



09.02.2012 manyava 0

ТОП користувачів