МГЕО "Наш дім - Манява" » Каталог статей » Специфіка екологічних проблем території України

Специфіка екологічних проблем території України

23.08.2017 / Коментарів: 0 / Категорія: / Добавив: Гість

1.Причини змін екосистем України. 
Величина (обсяг) інтегрального природно-ресурсного потенціалу фізико-географічних регіонів України обумовлюється насамперед розмірами їх території (акваторії) та сукупною продуктивністю мінеральних,   водних,   земельних,   лісових,   фауністичних,   природних рекреаційних ресурсів.
Основні причини розгляду екологічних проблем не тільки в масштабах країни, що звичайно актуально та необхідно, а й у регіональному розрізі викликані такими міркуваннями:
1. кожен регіон має різні види корисних копалин, які під час поділу праці та спеціалізації сформували свою регіональну промисловість, своє навантаження на екологічну систему;
2. вирішення еколого-економічних проблем має більш ефективний результат, коли їх вирішення враховує конкретну територію (її розмір, географію, кількість підприємств і їх значимість для даної території, густоту населення, інфраструктуру тощо);
3. у певних регіонах різні еколого-економічні проблеми або різна ступінь їх значимості й актуальності.
4. доцільно під час розробки природоохоронних заходів та прийняття рішень щодо раціонального використання природних ресурсів даного краю розглядати все в комплексі, у системі з іншими заходами з економічного, соціального розвитку регіону з обов'язковою прив'язкою до особливостей і можливостей природного оточення регіону.
Економіко-географічний аналіз територіальної диференціації фізико-географічих регіонів України за величиною їх ПРП дозволяє зробити такі узагальнення:   
1)   чітко   простежується   лідерство   Степової  зони,   що зосереджує   більше   1/2   інтегрального   ПРП   держави,   зокрема   його Північностепової підзони (2/5 природно-ресурсного потенціалу України); 
2) близько 1/3 ПРП України припадає на Лісостепову зону і лише 1/10 - на зону Мішаних лісів; 
3) окрім названих зон і підзон до десятки перших за величиною   інтегрального   ПРП   фізико-географічних   регіонів   країни входять: Донецька північностепова провінція (14,3  % ПРП України), Дністровсько-Дніпровська лісостепова провінція (12,3%), Лівобережно-Дніпровсько-Приазовська        північностепова        провінція        (10,5%), Дністрвсько-Дніпровська   північностепова   провінція   (9,4%),   Поліська провінція (9,3 %), Донецька височинна область (8,8%), що пов'язано, насамперед, з їх багатством   земельними і мінеральними ресурсами.
Економіко-географічний       аналіз        компонентної       структури інтегрального   ПРП   чітко   засвідчує   наявність   яскраво   вираженних індивідуальних,   специфічних   особливостей   у   кожному   з   природно-територіальних  комплексів,   що   формують  фізико-географічні  регіони відповідного  рангу.   Дієвим   інструментарієм   в   оцінці   зміни   місця   і значення окремих видів природних ресурсів в інтегральному природно-ресурсному потенціалі є дослідження рангувальних рядів складових ПРП. Так, серед фізико-географічних країн Східноєвропейська рівнина займає     перше     місце    за    значенням     мінерального,     земельного, фауністичного потенціалів, в той час як Українські Карпати - за водним і лісовим, а Кримські гори - за природно-рекреаційним потенціалом. В цілому ж вивчення компонентної структури ПРП фізико-географічних регіонів дозволяє виявити такі закономірності:
1.    Корисні копалини особливо велику роль відіграють у Степовій зоні і особливо у Північностеповій підзоні. У цьому плані особливо виділяються такі провінції, як: Донецька    північностепова, Задонецько-Донська північностепова, Лівобережно-Дніпровсько-Приазовська північностепова та Дністровсько-Дніпровська північностепова. їх значення у зоні Мішаних лісів, Сухостеповій підзоні, у Причорноморсько-Приазовській сухостеповій, Поліській, Дністровсько-Дніпровській лісостеповій провінціях навпаки перевищує 4,7-7,8 %.
2.    Водний  потенціал  має  особливо  високе  значення  в  Українських Карпатах, в зоні Мішаних лісів, Лісостеповій зоні. Натомість в Північностеповій підзоні, Донецькій північностеповій, Задонецько-Донській північностеповій, Дністровсько-Дніпровській північностеповій, Лівобережно-Дніпровсько-Приазовській північностеповій провінціях його частка в інтегральному ПРП не перевищує 6,6 - 8,9 %.
3.    Земельний потенціал найрозвинутіший на Східноєвропейській рівнині, перш за все у Лісостеповій зоні,зокрема в Дністровсько-Дніпровській лісостеповій,Лівобережно-Дніпровській лісостеповій, Західноукраїнській лісостеповій провінціях, де його значеннясягають близько 2/3 і більше від всіх природних продуктивних сил.
4.    Розподіл лісового потенціалу в компонентній структурі ПРП, навпаки, пов'язується з Українськими Карпатами, зоною Мішаних лісів, Поліською провінцією. В той же час у Степовій зоні, зокрема Середньо степовій підзоні, Північностеповій та Сухостеповій підзонах, Дністровсько-Дніпровській північностеповій,    Причорноморській середньостеповій, Кримській степовій, Донецькій північностеповій, Лівобережно-Дніпровсько-Приазовській північностеповій провінціях частка лісових ресурсів в інтегральному ПРП нижча 1 %.
5.    Значення фауністичного потенціалу істотніше на Східно¬європейській рівнині, зокрема у Лісостеповій зоні, а в ній - у Лівобережно-Дніпровській лісостеповій, Дністровсько-Дніпровській лісостеповій провінціях. Дуже низькі, майже мізерні, показники у Донецькій північностеповій, Західно-Українській лісостеповій провінціях.
6.     І, нарешті, Кримські гори та Українські Карпати, Сухостепова та Середньостепова підзони, Кримська степова, Середньоросійська лісостепова провінції, Передгірно-Кримська, Південнобережна Кримська, Гірсько-Кримська, Дністровсько-Бузька низовинна області, область Вулканічних Карпат і міжгірних котловин мають найсприятливіші передумови для розвитку природно-рекреаційних комплексів, оскільки природно-рекреаційні ресурси в структурі інтегрального ПРП цих регіонів є одними з визначальних.


 2. Соціальні й екологічні проблеми регіонів України. 
Основними причинами  розвитку екологічної ситуації в межах України є:  
1. Екстенсивне використання всіх видів  природних ресурсів, що триває десятиліттями, без обліку можливостей природних регіонів до самовідновлення й самоочищення 
2.  Тривала адміністративно-командна концентрація на невеликих площах великої кількості надпотужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промислових комплексів і інших «гігантів соціалістичної індустрії», прискорена реалізація масштабних планів втручання в природне середовище. 
3. Повна зневага традиціями господарської діяльності, можливостями природи регіонів і інтересами корінного населення. 
4. Перехімізація сільського господарства й нераціональні методи його організації ( наприклад величезні колгоспи  й радгоспи) 
5. Проведення меліораційних робіт у величезних обсягах без належного наукового обґрунтування й ефективних технологій. Найчастіше проведене просто халатно й недалекоглядно. 
6. Повна відсутність об'єктивних довгострокових екологічних експертиз всіх планів  і проектів розвитку промислового господарства, енергетики, транспорту протягом післявоєнного періоду. 
7. Використання на переважній більшості виробництв застарілих і дуже застарілих морально й технічно технологій і встаткування. 
8. Відсутність ефективно чинних законів про охорону навколишнього середовища й підзаконних актів для їхньої ефективної реалізації. 
9. Відсутність постійної й об'єктивної інформації для широких мас населення про екологічний  стан навколишнього середовища, причинах його погіршення, винуватців забруднення й мер, прийнятих для поліпшення ситуації. 
10. Надзвичайно низький рівень екологічного утворення не тільки широких мас населення, а й керівників підприємств, урядових організацій, загальна низька екологічна свідомість і культура. 
11. Різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів в Україні у зв'язку з найбільшою техногенною екологічною катастрофою ХХ сторіччя -  аварія на Чорнобильської АЕС. 
12. Відсутність діючих економічних стимулів ресурсо- і енергозбереження. 
13. Відсутність діючого державного контролю за виконанням законів  про охорону природи й системи ефективного покарання на заподіювану шкоду навколишньому середовищу. 
Основними антропогенними джерелами  розростання екологічної кризи  в Україні є в першу чергу все більші промислові комплекси – ненаситні споживачі сировини, енергії, води, повітря, земельних площ, транспорту й одночасно страшні отруйники навколишнього середовища практично всіма видами забруднення (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних. Такі  комплекси сконцентровані навколо родовищ корисних копалин, більших міст, водних об'єктів: Донбас, Центральне Придніпров'я,  Кривій Ріг, Прикарпаття, Керч, Маріуполь, більшість обласних центрів. Серед цих об'єктів найбільшими забруднювачами навколишнього середовища є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, кар'єри й збагачувальні комбінати, деякі військові підприємства. 
Була й залишається найнебезпечнішим джерелом шкоди для навколишнього середовища військова діяльність: по обсягах використання палива для техніки й забруднення від його згоряння у двигунах літаків, танків, автомобілів; по обсягах використання мінеральної сировини, необхідного для виготовлення військової техніки; обсягами споживання енергії; витратами на зміст армії й військових підприємств; обсягами забруднення навколишнього середовища від цих підприємств, і розуміє по розмірах збитків, пов'язаних з випробуванням  різних видів зброї, у тому числі і атомного, а також проведення маневрів, навчань і воєн. Україна повною мірою відчула весь цей букет протягом останнього сторіччя. 
Найбільше всього забруднюють природу об'єкти енергетики, у першу чергу ТЭЦ і ГРЭС. Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони викидають в атмосферу мільйони кубічних метрів шкідливих газів, аерозолів, сажі, займають сотні гектарів землі шлаками й золою. 
Іншим джерелом забруднення природи України є транспорт - автомобільний, повітряний, водний, залізничний. У всіх більших містах України масова частка забруднення повітря від автотранспорту  останнім часом становить 70-90 % від загальної маси забруднення.   
Для наших сільськогосподарських районів найбільш характерним джерелом забруднення природних вод і ґрунтів є надлишок мінеральних добрив і пестицидів, які десятками років у величезній кількості використовувалися на полях. Тільки 5-10% їх використовувалося рослинами, а 90% змивалося дощовими й сніговими водами, здувало вітрами, осідало в ріках і озерах, стаючи при цьому шкідливими компонентами экосистем. 
Небезпечними забруднювачами є також об'єкти, що генерують потужні фізичні поля - електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові й инфразвуковие, теплові, вібраційні ( великі радіостанції, теплоцентралі, трансформаторні підстанції, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабораторії й установки, кібернетичні центри, АЕС). 
Сучасний напружений  екологічний стан більшості регіонів України ( Центральне Полісся, Передкарпаття, Причорномор'я, Крим, Азовське море, Центральне Придніпров'я й Донбас) - наслідку недбалої екологічної політики нашого правительства протягом останніх десятиліть: розвиток територіально-промислових комплексів, енергетики, сільського господарства без обліку специфіки природних умов регіону, інтересів українського народу, екологічних законів. Для підтвердження сказаного приведемо деякі факти забруднення навколишнього середовища від основних видів виробничої діяльності на території України. 
Підприємства металургії й енергетики щорічно викидають в атмосферу відповідно 32% і 35% всіх забруднень від стаціонарних джерел і є основними забруднювачами атмосферного простору над Україною ( міста Макіївка, Маріуполь, Коммунарск, Харцизск, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ і ін.) Підприємства металургії оснащені очисним устаткуванням усього на 30-50%, до того ж зазначене встаткування застаріло, або ж не функціонує взагалі. Додамо до цього, що керівники таких підприємств не занадто прагнуть установити в себе на виробництві очисні спорудження, і справа не тільки в економічному факторі, справа в першу чергу в недостатнім усвідомленні кошмарности що відбувається й масштабів нанесеного навколишньому середовищу збитку. З особистого досвіду спілкування з керівниками таких підприємств (Донецький Металургійний Завод, Криворізький МЗ ін.) можу зробити висновок, що керівництво таких підприємств просто не вкладає гроші в забезпечення екологічної безпеки, тому, що не вважає це необхідним. «Нехай цим займається хтось, тільки не ми. На це просто немає часу, грошей, і т.п.» 
         Основними забруднювачами навколишнього середовища важкими металами, особливо Аs і Pb, є кольорової металургії; вони ж забруднюють навколишнє середовище сарною й азотної кислотами ( м. Константиновка - підприємство «Укрцинк», м. Запоріжжя - Дніпровський, Никитовский ртутні комбінати й ін.) 
Чорна металургія  - основний забруднювач вод фенолами, нафтопродуктами, сульфатами. 
ТЕС в Україні виробляють близько 70% електроенергії ( близько 37,6 тис. МВт); майже всі вони розміщені  містах і промислових центрах і є найбільшими джерелами забруднення навколишнього середовища серед всіх об'єктів енергетики. Основними компонентами їхніх викидів є тверді частки палива (зола, сажа), сірчаний ангідрид, оксиди азоту. Загальна кількість викидів на енергетичних об'єктах становить близько 2,3-2,5 млн. тн/рік. Іншу електроенергію виробляють ГЕС і АЕС. Найбільші наші гідроелектростанції зосереджені уздовж узбережжя Дніпра (Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Запорізька, Каховська). ГЕС уважаються найбільш безпечними з екологічної точки зору, але створення мережі водоймищ не Дніпрі, які затопили близько 7000 км2 прекрасних родючих заливних земель і за період свого існування перетворилися у водойми-накопичувачі відходів і забруднення з навколишніх регіонів,  привело  до значних негативних екологічних змін ( підтоплення 100 тис. га прибережних земель, багаторазове зниження активності процесів самоочищення й самовідновлення в Дніпрі, «цвітіння» водойм, а  також зниження продуктивності рибних господарств.) 
Украй негативно з екологічної точки зору наявність на території України п'яти АЕС ( 14 енергоблоків) - Чорнобильської, Ровненской, Хмельницької, Запорізької й Південно-Української. Зберігається не тільки більша небезпека виникнення нових аварій на АЕС, але й додається вкрай складна проблема поховання відходів ядерного палива ( про утилізацію навіть мови не йде), і в недалекому майбутньому, після відпрацьовування належного ресурсу - поховання й ліквідація самих АЕС - дуже складною, небезпечний і дорогою процес. 
Загрозливої для здоров'я людей  і навколишнього середовища України залишається також діяльність військово-промислового комплексу. В Україні щільність розміщення військовий частин, об'єктів, оборонних підприємств, організацій, військових навчальних закладів, полігонів, складів дуже висока. Очисні спорудження на військових об'єктах, котелень, заводах або взагалі відсутні або дуже погано забезпечують очищення промислових і побутових стоків. При цьому військові влади під приводом таємності намагаються сховати стан справ на цих об'єктах, створюють перешкоди для проведення екологічних експертиз. У найбільш важкому стані перебувають Причорноморські райони, особливо Крим. Отут протягом десятиліть об'єкти й кораблі Чорноморського флоту забруднювали води чорного моря. ( у воді тільки лише Севастопольської бухти зміст нафтопродуктів перевищує ГДК в 180 разів!!! Фахівці затверджують,  що частини й об'єкти Чорноморського флоту щодоби викидають у море близько 9000 м3 неочищених стічних вод. Також  загрозливим для навколишнього середовища є порушення більшістю військових підрозділів правил зберігання ГСМ і експлуатації систем їхнього транспортування. Втрати,  витоку, розливи ГСМ протягом тривалого часу навколо військових баз, аеродромів, складів на кілометри навколо забруднили нафтопродуктами поверхневі й підземні води, стали причиною появи в колодязях, ставках і річках відкладень нафтопродуктів, або ще гірше, токсичних речовин ( хром, кадмій, свинець, бензопирени й ін.). прикладами можуть служити територія парку Олександрія в Білій Церкві, міста Узин, Васильків (Київська область), Дубно ( Ровненская область) Велика Круча (Полтавська область) Озерне (Житомирщина). У багатьох військових частинах не дотримуються правил захисту цивільного населення від пагубного впливу електромагнітного поля й високочастотних випромінювань від потужних радіолокаційних станцій. Гостро коштують проблеми використання лісів і сільськогосподарських угідь військовими під полігони, стрільбища, мисливські господарства, навчальні центри ( загальна площа цих земель перевищує 100 тис. га) 
Одним з головних джерелом забруднення навколишнього середовища є також хімічна промисловість, об'єкти якого викидають у повітря сірчаний ангідрид, оксиди азоту, вуглеводні. Найбільша  шкода вони заподіюють Прикарпаттю ( Калушский калійний концерн, Ново-Роздольский сірчаний комбінат), на Донбасі, у Присивашье ( Красноперекопськ), Одесі, Вінниці, Сумах, Рівне ( підприємства об'єднання «Азот») - забруднюють навколишнє середовище фосгеном, вінілхлоридом, хлористим воднем, фенолом, аміаком - дуже небезпечними токсикантами. Дуже шкодять навколишньому середовищу хімічні підприємства, що виробляють ядохимикати ( г.м. Первомайськ, Калуш, Маріуполь, Дніпродзержинськ), синтетичні продукти (підприємства об'єднань «Хімволокно», «Хлорвініл», «Днепрошина» «Укрнефтехим»  і ін.). смутним фактом є й те, що практичні всі підприємства хімічної промисловості мають застаріле обладнання, порушують межі санітарно-захисних зон, не мають очисних споруджень, або мають неефективні застарілі зношені установки. 
Найбільшим серед промислових комплексів в Україні є машинобудівний комплекс, тому, що в державі для цього зложилися досить сприятливі умови: потужна металургійна база, густа транспортна мережа, більші обсяги використання машин і пристроїв, висококваліфіковані кадри. На українських машинобудівних заводах виготовляють різноманітну продукцію від побутової техніки до наисложнейших сучасних машин - устаткування для АЕС, космічну техніку, турбіни, літаки, що не мають аналогів у світі. Найбільш висока концентрація машинобудівної промисловості характерна для Дніпропетровська, Харкова, Кривого рогу, Краматорська, Маріуполя, Донецька. 
Як і інші види промисловості, машинобудівна галузь тяжіє до районів розвитку металургії, сконцентрована в містах і дуже шкодить їхньому екологічному стану величезними обсягами відходів, забруднення повітря й води. Так у Дніпропетровську тільки одне виробниче об'єднання «Днепртяжмаш» щорічно скидає в Дніпро 23700 тис. м3 забруднених стічних вод, завод прокатних валів - 250 тис. м3. у Запоріжжя викиди  Дніпровського електродного заводу в атмосферу становлять 35% загальміських, причому 80% з них є небезпечними канцерогенними речовинами першого класу . до речі, більше 50% всіх викидів в атмосферу цього міста дає ПО « Запорожсталь» ( близько 150 тис. тонн шкідливих речовин щорічно) . електротехнічних заводів в Україні діє біля сотні. Але, не дивлячись на те, що більшість із них побудоване в останні десятиліття, на них газо й водоочистние спорудження або несправні, або неефективні ( Одеський «Автоагрегат», Миколаївський «Никонд» і ін.) 
Екологічно небезпечної є й цементна промисловість. Найбільше екологічних проблем вона створює в Донецькій, Дніпропетровській і Харківській областях - забруднює  навколишнє середовище пилом, сірчаним ангідридом і оксидами азоту. Саме в цій галузі виробництва на підприємствах гірше всього виконуються природоохоронні міри, тому наприклад, перевищення змісту пилу у викидах становить майже скрізь 5-10 ГДК, а разом із забрудненими стічними водами в ріки щорічно сотні тонн органічних, зважених речовин, солей і інших шкідливих сполук. 
Величезна шкода рельєфу, земельним ресурсам, ґрунтовим водам заподіюють розробки кар'єрів будівельних матеріалів - піску, граніту, лабрадориту, вапняку  (у Житомирських, Вінницької, Дніпропетровський, Кіровоградської областях). 
Сільськогосподарське виробництво  в Україні сьогодні значно негативнее, чим кілька десятків років тому, впливає на природне навколишнє середовище, через нераціональну організацію меліоративних робіт і необґрунтоване, технологічно не витримане використання мінеральних добрив і ядохимикатов, а також недбале їхнє зберігання  й транспортування. Природне середовище забруднюється з'єднаннями азоту, фосфору, калію, радіоактивними елементами ( останні є домішками  у фосфорних мінеральних добривах), важкими металами ( міддю, цинком, свинцем, значні перевищення ГДК яким виявлені в 1992-93 р. в 5% сільськогосподарській продукції), залишками гербіцидів симтриазиновой групи. З 170 пестицидів, які застосовуються в Україні, 49 особливо небезпечні. Останнім часом мало місце також використання токсичних пестицидів, які завозяться в Україну західними фірмами й заборонені для використання на Заході. 
Обсяги пестицидів і мінеральних добрив, які попадають на поля України становлять більше 90 000 тонн і 4,5 млн. тонн відповідно. Площа земель, забруднених стійкими хлорорганичними препаратами становить близько 8 мільйонів га, на декількох сотнях тисяч га їхній зміст значно перевищує ГДК. 
Дуже напружена екологічна ситуація навколо ( у радіусі декількох кілометрів) більших тваринницьких комплексів України. Найбільші з них продуцируют щодоби 2-3 тис. тонн екскрементів, які ці господарства не встигають переробити. У результаті їхнього розпаду й гниття виділяються більші маси аміаку, азоту, сірководню, органічних кислот, шкідливих мікроорганізмів, які забруднюють навколишнє середовище й стають причинами хвороб, епідемій, загибелі в ґрунтових водах, ріках і ставках риби, цілих биотических груп. На кілометри навколо комплексів повітряними масами розноситься сморід, патогенні мікроорганізми, гельмінти. Особливо загрозливої для землеробства є посилена антропогенною діяльністю ерозія  ґрунтів, особливо в лісостеповій і степовій зонах. Більше 4 млн. га орних земель уражено дефляцією ґрунтів. Курні бури, які за останні 100 років виникали  в лісостеповій зоні України 23 рази, а за останні 40 років 16 разів, знесли мільйони тонн родючих ґрунтів у Луганських, Донецьких, Запорізьких, Дніпропетровських, Херсонської областях і в Криму. В 1960 році курними бурами був охоплений весь південь України, площею близько 5 млн. га, при цьому  в Криму, Запорізькій і Херсонській областях повністю знищені посіви на площі близько 5 тис. га. Розвиток курних бур є причиною деградації ґрунтів через їхнє активне виснаження й неправильні агротехнічні дії. 
Перехімізація сільського господарства України, що привела до нагромадження в ґрунтах, продуктах харчування, воді шкідливих для здоров'я людей і тварин, а також рослин хімічних елементів і сполук ( нітратів, нітритів, важких металів, пестицидів) стала причиною розвитку ще одного негативного явища - втрати рекреаційних ресурсів. Через значне забруднення більші площі рекреаційних зон, особливо в південних районах України, де зосереджене до 30% усього курортно-рекреаційного фонду, почали втрачати свої рекреаційні функції ( Приазов'я, Одесщина, Крим) 
Величезна шкода ґрунтам заподіює використання важкої сільгосптехніки на полях, що регулярно переущільнює землю, значно знижуючи її рихлость, насиченість повітрям, активність обмінних біохімічних процесів. 
Варто також акцентувати увагу на екологічній ролі транспорту й  особливостях транспортного забруднення в Україні. Транспортна мережа в Україні досить густа, кількість і активність автотранспорту в містах дуже високе, і шкоди навколишньому середовищу він заподіює досить. Основними причинами є застарілі конструкції двигунів, характер палива, погана організація руху, особливо в містах, у на перехрестях вулиць, мостопереходах. У відпрацьованих газах, що  викидаються нашими автомобілями виявлено до 280 різних шкідливих речовин, серед яких особливу небезпеку представляють бензопирени ( канцерогенні речовини, у мільйон разів ядовитее, чим вигарний газ), оксиди азоту, свинець, ртуть, альдегіди, оксиди вуглецю й сірки, сажа, вуглеводні. 
Автотранспорт на перевезення одного й тог же вантажу вимагає в 6,5 разів більше палива, чим залізничний,  і в 5 разів більше, ніж водний. А  в Україні налічується більше мільйона вантажних автомобілів і більше 3 мільйонів легкових автомобілів і кожний з них щорічно спалює від 12 до 30 тн високооктанового російського бензину, збагаченого свинцем ( до 0,36 г/л). Треба  помітити, що токсичність відпрацьованих газів наших дизельних двигунів набагато вище, ніж від карбюраторних, оскільки ці гази містять оксиди вуглецю, диоксиди азоту й сірки, а також саджу ( до 16-18 кг із кожної тонни ДТ). В 1992-93 р. викиди забруднюючих речовин автотранспортом становили близько 5,5 млн. тн. у рік ( 39% від усього обсягу викидів  в Україні). Від транспортного забруднення газами й шумом страждають всі міста України, особливо великі. Частка забруднення повітря від автотранспорту  в деяких великих містах України становить від 40 до 80 % загального забруднення. 
Залізничний транспорт чистіше, з екологічної точки зору, особливо електричний. Стало проблемою тільки лише сильне забруднення полотна залізниць шириною в кілька метрів по обох сторони від шляхів і самих шляхів  нечистотами  з вагонних туалетів. У всіх цивілізованих країнах туалети пасажирських вагона обладнані спеціальними ємностями, і нечистоти не викидаються назовні. Екологічні й медичні дослідження виявили, що останнім часом , особливо в теплу пору року вищевказане забруднення шляхів нечистотами й продуктами їхнього розпаду стало причиною захворювання значної кількості пасажирів і працівників залізниць різними захворюваннями шлунково-кишкового тракту й легенів. 
Відчутна екологічна шкода заподіює Дніпру з його водоймищами, Дунаєві, Дністру, а також Чорному й Азовському морям водний транспорт. У першу чергу звичайно через недотримання правил перевезення  й перекачування нафтопродуктів, аварій, очищення танкерів, шумо-вібраційного впливу, створення хвиль, що руйнують береги водоймищ. 
Все більшою екологічною проблемою міст України, особливо більш і курортних стає проблема очищення різних комунальних відходів - побутова й промислових, переробка цих відходів. Щорічно у водні об'єкти України скидається близько 4 млрд. м3 забруднених стоків. Існуючі теоретичні методи очищення в стані очистити стічні води на 90-95%, але на практиці цього ніколи не відбувається. У найкращому разі очищення виробляється на 70-75%, і те далеко не скрізь. Причина все та ж - застаріле очисне обладнання або взагалі його відсутність, аварії. Оскільки організація ефективного очищення стічних вод, не тільки в нас, а й в усьому світі вимагає великих капіталовкладень і витрат, то нам у найближчі рік сподіватися на поліпшення ситуації не доводиться. 
Останнім часом в Україні активізувалися екзогенні геологічні процеси - зсуви, селі, змиви, ерозія поверхні, карстоутворення, оврагообразование, засолення ґрунтів - спровоковані антропогенною діяльністю. На деяких ділянках ці процеси активізувалися більше, ніж в 2-4 рази ( високі береги водоймищ на Дніпрі, узбережжі Чорного моря в Одеській області, Південний берег Криму.). На 60 % території України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числі майже половина випадків - відкритий карст, особливо в Криму, на Поділлі, у Миколаївській області, де близько до поверхні залягають вапняки. На 50% освоєних площ схилів розвиваються зсуви ( Крим, Закарпаття, Одеса) 
У Полісся мають місце процеси підтоплення, на півдні України близько 25% ґрунтів страждають від засолення, заподіяного неправильним зрошенням. Антропогенна діяльність уздовж Чорноморського й Азовського узбережжя супроводжується активізацією  морської абразії берегів. 
Майже на 70% території України значно знизилася сейсмоустойчивость ґрунтів і гірських порід, особливо на півдні, у Донбасі, Прикарпатті, чому благоприятствовало поява тисяч шпар, шахт, кар'єрів. Неблагополучна сейсмологічна обстановка  й у районі Чорнобильської АЕС, де за рахунок комплексу природних і техногенних факторів  зниження сейсмічної стійкості максимально. Те  ж саме характерно й для району Ровненской АЕС. Техногенні фактори в межах зони впливу цих АЕС можуть підсилити землетрус на 1-1,5 бала, тобто довести його силу  до 5-7 балів по шкалі Ріхтера. 
Яскравими ілюстраціями характеристики сучасного екологічного стану України можуть бути ще кілька фактів, узятих з документів Минприроди й Міністерства охорони здоров'я України. До другої світової війни Українське Полісся було одним з найбільше екологічно благополучних районів Європи, славилося чистим, повними життям лісами, ріками, чудесними озерами, грибами, ягодами, рибою, звіром, унікальними представниками флори й фауни, яких не було більше ніде у світі. Сьогодні  Полісся  - один з регіонів з найбільш загрозливою екологічною ситуацією в Україні й у Європі, де активна вирубка лісів, необґрунтовані обсяги осушення боліт, видобутку торфу, найсильніше забруднення хімічними препаратами сільськогосподарських угідь, промислове забруднення, негативні наслідки розробки гранітних кар'єрів, і нарешті жорстокий ядерний удар Чорнобильської катастрофи привели до критичного екологічного стану. У вкрай неблагополучному стані перебуває Київське водоймище, донні відкладення якого  й водних організмів перенасичені радіонуклідами. 
Район Донбасу  в межах трикутника Донецьк – Луганськ – Рубежное , де сконцентровані найнебезпечніші з екологічної точки зору промислові підприємства, шахти, об'єкти енергетики, військові підприємства досяг стану, при якому почалася деградація всіх экосистем місцевих ландшафтів. У Лисичанско – Рубежанском  промисловому районі, наприклад дуже забруднені не тільки поверхневі, але й підземні води на площі більше 120 км2; 1417 териконів постійно отруюють атмосферу шкідливими газами, займаючи до того ж тисячі га родючої землі. У ріку Самару із шахт Західного Донбасу щорічно скидається більше 20 млн. м3 високомінералізованих шахтних вод і ще близько 60 млн. м3 таких же вод  із центрального Донбасу. Мінералізація води в ріках Інгул, Самара, Інгулець перевищує природне тло в 10 і більше раз. Ці річки забруднюються також важкими металами, радіоактивними речовинами (останні надходять із району родовищ уранових руд під Жовтими водами). Однієї з найбільш забруднених рік України вважається річка Сіверський Донець. 
У ріки Сіверський Донець і Дністер щорічно викидається близько 200 млн. м3 брудних стоків. Крім того Дністер опинився на грані виснаження через інтенсивний водозабір на побутові, промислові, меліоративні потреби – стік його зменшився  з 6 до 3 млн. м3  у рік. 
За останні роки в атмосферу України викинуто більше 100 млн. тонн шкідливих речовин. 
Через різке погіршення екологічного стану акваторії в Чорному морі за останні 100 років череда дельфінів зменшилося  в  14 разів  ( від 1 млн. до 70-80 тис. особин). 
Дефіцит води в Україні сьогодні становить близько 4 млрд. м3. практично всі поверхневі, ґрунтові й частково підземні води забруднені побутовими стоками й не відповідають по якості навіть заниженим санітарним нормам. Гострий дефіцит якісної питної води відчувається не тільки в містах Криму, Донбасу, в Одесі, Львові, Харкові, але й у Києві, Житомирі, Вінниці, Нікополі, Запоріжжі, Дрогобичу й ін. якість питних підземних вод теж постійно знижується. Найбільш   брудними ріками в Україні вважаються  Либидь, що протікає через Київ і Полтва (Львівська область). У р. Либидь, у басейні якої розташовані близько 300 підприємств ( з них 100 скидають зовсім неочищені стоки), солей у воді  більше чим у Дніпрі в 3 рази, нітратів в 900 разів більше ГДК, міді в 50, цинку в 4, а свинцю 3,5 кг на тонну води 9 1992р.). У ріці Полтве у воді зовсім відсутній розчинений кисень, зате є сірководень. Зміст основних забруднюючих речовин становить відповідно легкоокисляющихся органічних речовин - 3-22 ГДК, азоту амонійного - 22-35, азоту нитритного 3-7 ГДК, нафтопродуктів  6-13, сполук міді 9, цинку 4 , марганцю 9 ГДК. 
Більше 800 сіл України  в цей час втратили власні джерела питної води (воду доводитися завозити або подавати по трубах здалеку). Особливо гостро ця проблема відчувається на Донбасі, Криворіжжі, Дніпропетровщині. 
Українські чорноземи раніше становили близько 50 % світового банку чорноземів. Зараз надмірною експлуатацією й забрудненням виведено з ладу близько 60% наших чорноземів. Щорічно втрачається близько 100 тис. га родючих ґрунтів; зноситься близько 18 млн. тн. гумусу, кількість якого  в порівнянні з колишньої,  скоротилося в 6 разів. Розорані землі в Україні становлять 90 % площі степів  і лесостепей, але вони вже дуже виснажені, перенасичені мінеральними добривами, забруднені пестицидами. 
За останні 100 років антропогенна діяльність заподіяла величезну шкоду флорі й фауні України. Тільки в післявоєнні роки в Донбасі й у Криму зникло 40 видів рослин, у Карпатах 20.  в «Червону книгу України сьогодні занесено більше 800 видів рослин і тварин, яким серйозно загрожує вимирання або знищення. 
Через надмірне забруднення запаси риби в більшості рік України скоротилися в десятки разів. Значно зменшилося поголів'я й знизилася якість великої рогатої худоби, практично зникло конярство - дуже корисна галузь господарства. 
Сьогодні в Україні швидко розвивається демографічна криза. Починаючи з 1991 року в Україні спостерігається негативний приріст населення. Смертність дітей у нас одна з найбільш високих у світі. Хоча з філософської й цинічної точки зору, після того, як подивишся на результати «розвитку людського суспільства» чи криза негативний приріст населення? Скоріше це закономірний результат людської діяльності. І ще невідомо, що відбувається до кращого. Але відступимо від філософії й повернемося до нашої теми. 
 При забрудненні атмосфери в 1,2-1,5 рази починаються імунні захворювання організму, а в Україні сьогодні діє близько 1700 шкідливих забруднювачів атмосфери, з них 1000 - особливо небезпечні хімічні підприємства. За зазначеними вище причинами середня тривалість життя жителів України скоротилося в середньому до 60 років у чоловіків, і 75 років у жінок. Серед випускників Київських шкіл тільки 5-8% уважаються здоровими. 


Коментарі (0)

Коментувати

Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Регистрация | Вход ]
Молодіжна громадсько-екологічна організація "Наш дім - Манява"© 2003-2017/ All right reseved / Design by VWStudio /