СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ ПРИРОДНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ Частина 2

Прикладами інших документів, вимоги яких може зобов’язатись вико­нувати організація, є: промислові кодекси, галузеві правила та норми, інші кодекси практичної діяльності; угоди та/або домовленості з органами державної і місцевої влади; настанови, що не є обов’язковими регламентами.

Цілі повинні бути конкретними, а завдання повинні підлягати оцінюванню, де це можливо, і враховувати запобіжні заходи, якщо це їм властиво. Під час вибору варіантів технологій організації слід обміркувати можливість застосування найкращої з екологічної точки зору з наявних технологій, якщо це доцільно, враховуючи при цьому і вартість і прийнятність. Посилання на фінансові вимоги чи обмеження не означає, що необхідно застосовувати методології розрахунку собівартості, спеціалізовані для врахування екологічних вимог.

Розроблення та використання однієї чи кількох програм управління довкіллям є головним елементом успішного впровадження і функціону­вання СУНС. Програма повинна описувати, яким чином будуть досягнуті цілі та завдання організації, включаючи відповідний період часу, ресурси, а також персонал, відповідальний за реалізацію екологічної політики організації. Ця програма може бути достатньо деталізованою для того, щоб охопити конк­ретні елементи функціонування організації. Програма повинна включати перевірку дотримання екологічних вимог під час впровадження нових видів діяльності, продукції та/чи послуг.

Програма може включати, де це доцільно і можливо, роботи на стадіях планування, проектування, виробництва, збуту і реалізації. Це може бути виконано як для здійснюваної, так і для нової діяльності, продукції чи послуг. Щодо продукції програма може, наприклад, охоплювати стадію розроблення, матеріали, виробничі процеси, умови передання в користування чи в повне розпорядження. Стосовно впроваджуваних нових технологічних процесів або значних їх модифікацій програма може охоплювати стадії планування, проектування, конструювання, введення в промислову експлуа­тацію, експлуатації та виводу з експлуатації через певний період часу, встановлений організацією.

Успішне впровадження СУНС вимагає участі всіх працівників організації, тому обов’язки в цій сфері не повинні розглядатися як такі, що обмежуються функціями, пов’язаними з суто екологічними аспектами діяльності організації Вони можуть охоплювати також інші сфери функ­ціонування організації, такі як управління роботами або функції персоналу, не пов’язані безпосередньо з довкіллям.

До участі у впровадженні системи повинні залучатись всі працівники, починаючи найвищих рівнів управління. Відповідно, вище керівництво повинно визначити екологічну політику організації та забезпечити впровад­ження СУНС. Вище керівництво повинно також призначити свого спеціаль­ного представника з установленою відповідальністю і повноваженнями для впровадження СУНС. У великих організації або в організаціях зі складною структурою можуть призначатись декілька представників. На малих або середніх підприємствах ці функції може виконувати одна особа. Вище керівництво повинно також забезпечувати надання відповідних ресурсів впровадження і підтримання функціонування СУНС. Дуже важливо, щоб основні обов’язки та відповідальність щодо СУНС були чітко визначені, задокументовані і доведені до відома відповідних посадових осіб.

0рганізації слід розробити і підтримувати в робочому стані методики визначення потреби в підготовці працівників. Організації необхідно також вимагати від підрядників, що діють від її імені, щоб вони були в змозі надати докази того, що їхні працівники мають необхідну підготовку. Керівництво повинно визначити рівень досвіду, компетентності і підготовки, необхідний для того, щоб гарантувати професійну придатність персоналу, особливо того, що виконує спеціалізовані функції, пов’язані з управлінням довкіллям.

Організації слід за відповідно визначеною методикою впровадити процедуру реєстрації та документування отриманих повідомлень і запитів від зацікавлених сторін та надання відповідей на них. Ця процедура може включати діалог із зацікавленими сторонами та розгляд відповідних питань, що їx цікавлять. За певних обставин відповіді на запитання зацікавлених сторін можуть містити належну інформацію про екологічні аспекти, пов’язані з діяльністю організації. Ця процедура повинна також охоплювати зв’язки з органами державної влади з питань розроблення планів на випадок аварійних ситуацій та з інших можливих питань.

Рівень деталізації документації в СУНС повинен бути достатнім, щоб описати найсуттєвіші її елементи та взаємодію між ними, а також, щоб забезпечити можливість управління більш детальною інформацією про функціонування конкретних елементів цієї системи. Ця документація може бути об’єднана з документацією на інші системи, впроваджені в організації, і вона не обов’язково мусить бути подана у формі окремих настанов. Суміжна документація може включати дані про процеси; статуси; внутрішні стандарти та встановлені схеми експлуатації та ситуаційні плани на випадок аварії.

У стандартах вказується на необхідність забезпечення розроблення і підтримання в робочому стані документації в мірі, достатній для впровад­ження СУНС. Однак організація повинна зосереджувати свою увагу, в першу чергу, на ефективному функціонуванні СУНС та на екологічних характерис­тиках, а не на створенні складної системи управління документацією.

Під час розроблення і впровадження методик з розслідування, аналізу та усунення невідповідностей організація повинна передбачити необхідність виконання таких базових процедур: встановлення причини невідповідності; встановлення та виконання необхідних коригувальних дій; впровадження або модифікацію засобів контролю, необхідних для того, щоб уникнути повто­рення невідповідності; документування будь-яких змін у нормативних мето­диках, які е результатом коригувальних дій.

Методики   ідентифікації,   зберігання,   розповсюдження   та   викорис­тання інформа­цій­них документів (протоколів, довідок, оглядів, звітів чи інших записів) повинні зосереджуватися на документах, необхідних для впровадження і функціонування СУНС, та для документування того, наскільки виконано заплановані цілі і завдання. Документи, що стосуються управління довкіллям, можуть містити належну інформацію про: застосовні закони або інші акти з питань охорони довкілля; претензії; підготовка персоналу; процеси; продукція; пере­вірка, калібрування та експлуатація; підрядники і постачальники; аварі­йні ситуації; готовність до аварійних ситуацій та реагування на них; суттєві екологічні аспекти; результати аудитів; аналіз з боку керів­ництва. Слід надавати належного значення забезпеченню конфіденцій­ності ділової інформації.

Програма та методики аудиту СУНС повинні встановлювати: види діяльності та сфери, які підлягають аудиту; періодичність виконання аудиту; відповідальність, пов’язану з управлінням та виконанням аудиту; повідом­лення про результати аудиту; компетентність аудиторів; порядок та правила виконання аудиту. Аудит може виконуватись власним персоналом організації та/або представниками уповноваженого органу чи залученими зі сторони особами, яких вибирає організація. У будь-якому випадку особи, які виконують аудит, повинні бути в змозі діяти неупереджено і об’єктивно.

Щоб підтримувати процес постійного вдосконалення, придатність і ефективність СУНС, керівництво організації повинно проводити перевірку, аналіз і оцінювання СУНС через установлені періоди часу. Перевірка повинна бути всебічною, однак немає потреби перевіряти всі елементи СУНС одночасно, тобто процес перевірки може тривати певний період часу.

Аналіз політики, цілей і завдань повинен проводитись на тому рівні управління, на якому вони були встановлені та повинен охоплювати: результати аудитів; ступінь виконання цілей і завдань; рівень підтримання відповідності СУНС умовам і даним, які змінюються; об’єкти, важливі для відповідних зацікавлених сторін. Зауваження, висновки і рекомендації повинні бути документовані для виконання необхідних подальших дій.

Впровадження СУНС може допомогти організації зміцнити впевне­ність пов’язаних з нею зацікавлених сторін у тому, що керівництво взяло на себе чіткі зобов’язання дотримуватися декларованих положень політики, цілей та завдань організації; зусилля спрямовуються перш за все на здійснення запобіжних заходів, а не на коригувальні дії; можуть бути наведені докази розумного ступеня передбачливості і дотримання законодавчих норм; до структури системи закладено механізм постійного вдосконалення.

Організація, до системи загального управління якої введено СУНС, володіє структурою для збалансування та інтегрування економічних та екологічних інтересів, що дозволяє їй досягти значних конкурентних переваг. Впровадження СУНС може забезпечити також одержання безпосередньої економічної вигоди. Її слід ідентифікувати з тим, щоб продемонструвати зацікавленим сторонам, особливо акціонерам, цінність для організації належного управління довкіллям. Функціонування системи дає можливість організації завчасно узгодити екологічні цілі і завдання з конкретними фінансовими результатами діяльності і, таким чином, мати гарантію того, що ресурси скеровуються туди, де їх використання дає найбільшу вигоду як економічну, так і екологічну.

До потенційних вигод, пов’язаних з впровадженням ефективної СУНС, належать: створення впевненості в замовників щодо надійності зобов’язань організації стосовно управління довкіллям та надання відповідних доказів; можливість задоволення критеріїв чи вимог інвесторів та полегшення доступу на ринки капіталів; укладання договорів страхування з прийнятними внесками; поліпшення репутації організації і збільшення її частки на ринку; можливість задоволення вимог, пов’язаних із сертифікацією продукції чи послуг; удосконалення управління витратами; зменшення кількості інциден­тів, які призводять до юридичної відповідальності; економія сировини, матеріалів та енергії; створення сприятливих умов для розвитку й участі у вирішенні екологічних питань; поліпшення відносин між промисловими та урядовими колами тощо.

Побудова СУНС згідно вимог стандартів серії ІSО 14000 нерозривно зв’язана з міжнародними стандартами серії ISO 9000, які містять рекомендації щодо управління якістю та забезпечення якості і є комплексом стандартiв з систем якостi. Стандарт ISO 9000:1994 встановлює основнi поняття у сфері забезпечення якостi та настанов щодо вибору i застосування стандартiв з систем якостi.

Для забезпечення якості кожна органiзацiя повинна: досягнути належного рiвня якостi, пiдтримувати його i намагатися постiйно полiпшувати якiсть своєї продукцiї згiдно з установленими вимогами; полiпшувати якiсть методiв своєї роботи з метою постiйної вiдповiдності встановленим та очікуваним вимогам споживачiв та iнших акцiонерiв; добиватися впевненості її керiвного складу та iнших працiвників у тому, щоб вiдповiднiсть вимогам до якостi досягалася та пiдтримувалася, а якiсть полiпшувалася; добиватися впевненості споживачiв та iнших акцiонерів у тому, щоб досягалася або досягатиметься вiдповiднiсть вимогам до якостi продукцiї, що постачається; добиватися впевненостi в тому, що досягається вiдповiднiсть вимогам до системи якостi.

Кожна органiзацiя-постачальник має п’ять основних груп акцiонерiв, а саме: споживачi, працiвники, власники, субпостачальники та суспiльство. Акцiонерами є окремi особи чи група осiб, яких об’єднує спiльний iнтерес до дiяльностi органiзацiї-постачальника i до оточення, в якому вона дiє. Постачальник повинен враховувати очiкування та потреби всiх своїх акцiонерiв. У комплексi стандартiв з систем якостi вказiвки та вимоги спрямованi на задоволення споживача. Вимоги суспiльства, як одного з п’яти акцiонерiв, стають дедалi жорсткiшими в цiлому свiтi. Крiм того, очiкування та потреби щодо санiтарiї та охорони працi на робочому мiсцi, вимоги щодо захисту навколишнього середовища (у т.ч. збереження енергiї та природних ресурсiв) та безпеки стають все бiльш визначеними.

З огляду на те, що стандарти з систем якостi передбачають широкий пiдхiд до систем управлiння, якi можуть забезпечити вимоги до якостi, то принципи управлiння, закладенi в систему якостi, можуть сприяти пiдвищенню ефективностi органiзацiї та виявитися корисними для вирiшення iнших проблем суспiльства. Аналогічно тому, як технiчнi умови на продукцiю та процес вiдокремленi вiд вимог до систем управлiння, окремо повиннi розроблятися i технiчнi умови в цих сферах.

У комплексi стандартiв з систем якостi розмежовуються вимоги до систем якостi та вимоги до продукцiї. За рахунок такого розмежування цей комплекс стандартiв стосується як органiзацiй, що постачають продукцiю всiх загальних категорiй, так i всiх характеристик якостi продукцiї. Вимоги до систем якостi доповнюють технiчнi вимоги до продукцiї. Застосовуванi технiчнi характеристики продукцiї (наприклад, тi, що встановлюються стандартами на продукцiю), а також технiчнi умови на процес є окремi й вiдмiннi вiд вимог або вказiвок, зазначених у стандартах з систем якостi.

Слiд розрiзняти такi чотири загальнi категорiї продукцiї: обладнання, програмне забезпечення, перероблюванi матерiали і послуги. Обладнанням є вiдокремлена матерiальна продукцiя певної форми і до нього прийнято вiдносити виготовленi, спорудженi або виробленi предмети, деталi та (або) вузли. Програмне забезпечення — це продукт iнтелектуаль­ної дiяльностi у виглядi iнформацiї, для вiдображення якої застосовується допомiжний носiй. Воно може мати форму понять, транзакцiй чи процедур. Перероблюваними матерiалами є матерiальна продукцiя, отримана шляхом перероблення сировини з наданням їй необхiдного стану. Вони можуть перебувати в рiдкому, газоподiбному чи твердому станi та мати форму бруска, дроту чи листа і звичайно постачаються у барабанах, мiшках, баках, балонах, цистернах, рулонах або трубопроводами.

Послугою є наслiдок безпосередньої взаємодiї мiж постачальником та споживачем i внутрiшньої дiяльностi постачальника для задоволення потреб споживача. Постачальник чи споживач під час взаємодiї можуть бути представленi персоналом чи обладнанням, а безпосередня взаємодiя споживача з постачальником може бути суттєвою для надання послуги. Постачання чи використання матерiальних видiв продукцiї може бути частиною надання послуги, що може бути пов’язана з виробництвом та постачанням матерiальної продукцiї.

Цi чотири загальнi категорiї продукцiї охоплюють усi види продукцiї, що поставляють органiзацiї. Стандарти з систем якостi застосовуються до усiх чотирьох категорiй продукцiї. Вимоги до систем якостi, в основному, однаковi для усiх загальних категорiй продукцiї, але термiнологiя i деталi системи управлiння, а також елементи, яким придiляється бiльша увага, можуть вiдрiзнятися. У ринкових пропозицiях будь-якої органiзацiї звичайно присутнi принаймнi двi загальнi категорiї продукцiї, незалежно вiд сектора промисловостi чи економiки, в якому ця органiзацiя дiє. Так, у пропозицiях бiльшостi органiзацiй, що поставляють обладнання, програмне забезпечення або перероблюванi матерiали, є і елемент послуг. Споживачi (та iншi акцiонери) розглядатимуть цiннiсть кожної категорiї продукцiї, що присутня в пропозицiї.

Прикладом продукцiї, важливими особливостями пропозицiї щодо якої можуть бути як обладнання (cам прилад), так i програмне забезпечення (для виконання обчислювань у приладi) i перероблюванi матерiали (титрованi розчини чи стандартні зразки), є аналiтичнi прилади. Така органiзацiя, що надає послуги, як ресторан, матиме у своєму розпорядженнi обладнання, програмне забезпечення, перероблюванi матерiали, а також елементи послуг.

У табл. 9.1 наведені ключові аспекти для забезпечення якостi продукцiї.

Т а б л и ц я 9.1. Ключові аспекти для забезпечення якості продукції

Аспект якості

Характеристика аспекту якості

Якiсть, обумовлена визначенням потреб у продукцiї

Обумовлюється призначенням продукцiї i приведе­нням її до сучасного рiвня з метою її вiдповiдності потребам та можливостям ринку

Якiсть,
обумовлена проектуванням

Обумовлюється закладанням до конструкцiї продукцiї характеристик, якi дозволяють їй вiдпо­вi­дати потребам та можливостям ринку i мати необ­хiдну споживачам та iншим акцiонерам цiннiсть. Точнiше кажучи, якiсть, обумовлена проектува­нням, — це сукупнiсть особливостей конструкцiї продукцiї, якi впливають на її очiкуванi експлуата­цiйнi властивостi в межах даного класу, та тих її особливостей, що впливають на нормальну експлуатацiю продукцiї в рiзних умовах виробництва та використання

Якiсть, обумовлена вiдповiднiстю конст­рукцiї

Обумовлюється повсякденним контролем за дотриманням вiдповiдностi конструкцiї продукцiї закладеними до неї характеристиками i за забезпеченням необхiдних для споживачів та акцiонерів конструктивних характеристик та цiнності продукції

Якiсть, обумовлена технiчним обслуго­вуванням

Обумовлюється налагодженим обслуговуванням продукцiї протягом її життєвого циклу, яке повинно забезпечувати необхiднi споживачам та акцiонерам конструктивнi характеристики та цiннiсть

Розглядаючи пропозицiї щодо готової продукцiї, споживач повинен враховувати також додатковi чинники:

· ринковi позицiї та ринкову стратегiю постачальника — якщо постачальник має стабiльне положення i репутацiю на ринку та (або) стратегiю, що дозволяє йому мати на ринку задовiльний обсяг збуту, то, з точки зору споживача, пропозицiя цього постачальника, очевидно, матиме бiльшу цiннiсть;

· фiнансове становище та фiнансову стратегiю постачальника — якщо постачальник має стабiльне фiнансове становище i репутацiю на ринку та (або) стратегiю, що дозволяє полiпшувати фiнансовi показники, то, з точки зору споживача, пропозицiя цього постачальника, очевидно, матиме перевагу;

· наявнiсть квалiфiкованого персоналу i кадрову стратегiю постачальника — якщо постачальник має стабiльний квалiфiкований персонал та (або) стратегiю щодо пiдвищення його квалiфiкацiї та вiддачi, то, з точки зору споживача, пропозицiя цього постачальника, без сумніву, більш вигідна.

Стандарти з систем якостi виходять з того, що вся виконувана робота має вигляд процесу — сукупності взаємозв’язаних ресурсiв (персонал, фiнанси, засоби обслуговування, обладнання, технологiя та методологiя) i дiяльностi, яка перетворює вхiднi елементи у вихiднi (рис. 9.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожний процес має входи, а результатами процесу є його виходи — продукцiя, матерiальна чи нематерiальна. Сам процес є (або повинен бути) перетворенням, під час якого зростає цiннiсть, і у кожному процесi в тiй чи iншiй мiрi задiянi люди та (або) iншi ресурси. Виходом може бути, наприклад, накладна, програма для комп’ютера, рiдке паливо, медичний прилад, банкiвська послуга чи кiнцева або промiжна продукцiя будь-якої загальної категорiї. Проведення вимiрювань можливе як на входах, в рiзних точках процесу, так і на виходах.

Як показано на рис. 9.3, є кiлька типiв входiв та виходiв. На ньому також показано взаємозв’язок мiж постачальником та субпостачальником i споживачем у ланцюгу постачання. У структурi цього ланцюга постачання рiзнi входи та виходи повиннi бути орiєнтованi на рiзні напрями. Слiд пiдкреслити, що в такому контекстi пiд продукцiєю розумiють усi чотири загальнi категорiї продукцiї.

 

 

 

 

 

Управління якiстю досягається через управлiння процесами в органiзацiї. Необхiдно здiйснювати управлiння процесами в двох аспектах: безпосередньо самою структурою мережi процесiв,  у яких  є потiк продукцiї  чи інформацiї, та їх виконанням і якiстю продукцiї чи iнфор­мацiї, потiк якої є в структурi. Мета кожної органiзацiї полягає у виконаннi роботи, яка б призводила до зростання цiнностi. Така робота виконується через мережу процесiв, що рiдко мають просту послiдовну структуру (як правило, їх структура досить складна).

Органiзацiя повинна виконувати чимало функцiй, до яких належать, наприклад, виробництво, проектування продукцiї, оперативне управлiння технологiєю, маркетинг, пiдготовка кадрiв, оперативне управлiння людсь­кими ресурсами, стратегiчне планування, поставки, виписування наклад­них і технiчне обслуговування. Зважаючи на складнiсть бiльшостi органi­зацiй, а також з метою управління якiстю, важливо окреслити основнi процеси i визначити найголовнiшi з них.

Органiзацiї потрiбно визначити i органiзувати мережу процесiв та зв’язкiв мiж ними, а також управляти нею. Через мережу процесiв органiзацiя створює, полiпшує i постiйно забезпечує якiсть своїх пропозицiй. Це фундаментальна концептуальна основа комплексу стандартiв з систем якостi. Процеси та зв’язки мiж ними пiдлягають аналiзу i постiйному полiпшенню.У тих випадках, коли люди повиннi оперативно управляти кiлькома процесами та їхніми взаємозв’язками, можуть виникати проблеми. Особливо це стосується складних процесiв, що охоплюють цiлий ряд функцiй. Для чiткого визначення зв’язкiв мiж процесами, обов’язкiв та повноважень, пов’язаних з виконанням кожного процесу, за ними мають бути закрiпленi вiдповiдальнi особи. Особливо важливою є якiсть тих процесiв, якi здiйснює вище керiвництво, наприклад, процесу стратегiчного планування.

Систему якостi прийнято розглядати як таку, що складається з ряду елементiв. Вона реалiзується за допомогою процесiв, пов’язаних з виконанням функцiй та пiдтриманням зв’язкiв мiж ними. Для того, щоб система якостi була ефективною, цi процеси та пов’язанi з ними обов’язки, повноваження, процедури та ресурси необхідно послiдовно визначити та впровадити. Система — це бiльше, нiж сума процесiв, тому для того, щоб вона була ефективною, процеси, що її складають, повиннi бути скоординованими i сумiсними, а зв’язки мiж ними – визначеними. Основнi вимоги до систем якостi мiстяться в ДСТУ ISO 9001:2001, ДСТУ ISO 9004:2001  та ДСТУ ISO/ТР  10013:2003 (додатки 9-13).

При оцiнюванні систем якостi необхідно враховувати три головнi питання щодо кожного процесу:

  • чи є процеси визначеними i чи їхнi методики належно задокументованi?
  • чи є процеси повнiстю впровадженi та реалiзованi, як того вимагає документацiя на них?
  • чи є процеси достатньо ефективними для того, щоб приносити очiкуванi результати?

Пiдсумок оцiнювання визначатиметься cукупнiстю вiдповiдей на всi цi питання, що стосуються, вiдповiдно, пiдходу, впровадження та результатiв. Оцiнювання системи якостi може бути рiзним за своїм масштабом i охоплювати цiлу низку рiзноманiтних видiв дiяльностi. Одним з головних заходiв, які повинно систематично застосовувати вище керiвництво, є оцiнювання стану та вiдповiдностi системи якостi, у т.ч. полiтики у сфері якостi та стосовно очiкувань акцiонерiв. При аналiзі, що проводиться керiвництвом, як правило, враховуються не тiльки основні вимоги, але й додатковi чинники. Головним д жерелом iнформацiї є результати внутрiшнiх і зовнiшнiх перевiрок якостi та важливо, щоб наслiдком аналiзу з боку керiвництва було пiдвищення ефективностi та дiєвостi системи якостi.

При оцiнюванні ефективностi системи якостi важливим елементом є її перевiрки, які можуть проводитися самою органiзацiєю або за її дорученням (перша сторона), її споживачами (друга сторона) або незалежними особами (третя сторона). Здiйснювана другою чи третьою сторонами перевiрка може дати бiльш високий ступiнь об’єктивностi з точки зору споживача. Перевiрка, здiйснювана першою стороною, часто називається внутрiшньою, тоді як перевiрки, здiйснювані другою та третьою сторонами, часто називають зовнiшнiми.

У контекстi стандартiв з систем якостi пiдготовлення та використання документацiї — це активна дiяльнiсть, під час якої значно зростає цiннiсть, а важливiсть вiдповiдного документування обумовлюється низкою таких його ключових призначень: досягнення необхiдної якостi продукцiї; оцiнювання систем якостi; полiпшення якостi; пiдтримання досягнутого рiвня.

З точки зору перевiрки якостi документально оформленi методики є об’єктивним свiдченням того, що процес визначено, методики затверджено і до них своєчасно вносяться необхiднi змiни. Лише за таких обставин внутрiшнi та зовнiшнi перевiрки можуть забезпечувати змiстовне оцiню­вання вiдповiдностi як впровадження, так i функцiонування систем якостi та їхніх елементiв.

Документування важливе для полiпшення якостi. Якщо методики документально оформленi, впровадженi та реалiзованi, то можна точно визначити поточний стан справ i вимiрювати поточнi показники. При цьому можливе надiйнiше оцiнювання результату внесеної змiни. Крiм того, задокументованi стандартнi робочi методики важливi з точки зору пiдтримання рiвня, досягнутого завдяки заходам з полiпшення якостi.

Послiдовне дотримання впроваджених i введених у дiю методик досягається завдяки поєднанню документування із забезпеченням квалiфiкацiї та пiдготовки персоналу. У кожнiй ситуацiї потрiбно шукати необхiдний баланс мiж ступенем документування i рiвнем квалiфiкацiї та пiдготовки персоналу для ведення документування на належному рiвнi, який може пiдтримуватися постійно. При проведенні перевiрок системи якостi потрібно зважати на цей необхiдний баланс.

Стандарти з систем якостi передбачають застосування систем якостi в чотирьох ситуацiях: отримання вказiвок щодо управлiння якiстю; контракти мiж першою та другою сторонами; затвердження або реєстрацiя, що проводиться другою стороною; сертифiкацiя або реєстрацiя, що проводиться третьою стороною.

Органiзацiя-постачальник повинна встановити i пiдтримувати таку систему якостi, яка б передбачала усi ситуацiї, з якими може зiткнутися органiзацiя. У першій ситуацiї пiдвищуються власнi можливостi цiєї системи та ефективним способом будуть задоволенi вимоги до якостi продукцiї. У другій — споживач може бути зацiкавлений у певних елементах системи якостi постачальника, якi впливають на спроможнiсть постачальника випускати продукцiю, постiйно дотримуючись вимог до неї, а також на пов’язаний з цим ризик. Тому, зазначаючи в контракті певну модель забезпечення якостi, споживач обумовлює в контрактi, якi елементи та процеси повиннi входити до системи якостi постачальника.

У третій ситуації споживач оцiнює систему якостi постачальника, який може отримати офiцiйне пiдтвердження вiдповiдностi системи якостi вимогам певного стандарту. У четвертій ситуацiї оцiнювання системи якостi постачальника проводить орган з сертифiкацiї, а постачальник зобов’язується пiдтримувати cистему якостi для всiх споживачiв, якщо тiльки в конкретному контрактi не зазначено iнакше. За такої форми сертифiкацiї або реєстрацiї часто зменшується кількість та (або) масштаб оцiнювань системи якостi, які проводять споживачi.

Будь-який постачальник може часто опинятися в усiх зазначених ситуацiях. Він може купувати частину матерiалiв та комплектувальних виробiв за стандартним описом без зазначення в контрактi вимог до системи якостi, а в разі закупiвлi iнших — зазначати вимоги до системи якостi в контрактi. Той самий постачальник може продавати деяку свою продукцiю в неконтрактних ситуацiях, за яких споживачi можуть як розраховувати, так i не розраховувати на сертифiкацiю системи якостi, а iншу продукцiю - продавати в контрактних ситуацiях. На свiй розсуд постачальник може застосовувати один з двох пiдходiв під час розгляду стандартiв з cистем якостi, якi можуть бути названi “орiєнтованим на керiвництво” або “орiєнтованим на акцiонера”.

В обох випадках йому необхiдно спочатку звернутися до стандарту ISO 9000:2001, який є путiвником щодо комплексу стандартiв з систем якостi, i розiбратися в основних поняттях i типах стандартiв, представлених у цьому комплексi. При пiдході, орiєнтованого на акцiонера, постачальник спочатку впроваджує систему якостi, яка б вiдповiдала безпосереднiм вимогам споживачiв або iнших акцiонерiв. Така система якостi вiдповiдає вимогам або ДСТУ ISO 9001:2001, або ДСТУ ISO 9004:2001, або ДСТУ ISO/ТР 1013:2003, залежно вiд обраної моделi.

Керiвництво постачальника повинно вiдiгравати провiдну роль у такому пiдходi, але iнiцiаторами вживання заходiв тут виступають зовнiшнi акцiонери. Як правило, постачальник виявляє, що досягнуті: значне полiпшення якостi продукцiї, зниження витрат та пiдвищення ефективностi працi в самій органiзацiї. Водночас або через деякий час вiн може започаткувати програму заходiв з управління якiстю, спрямовану на дальше вдосконалення, для чого, базуючись на обранiй моделi забезпечення якостi, створить досконалішу систему якостi.

При пiдході, орiєнтованого на керiвництво, iнiцiатором заходiв, передбачаючи новi потреби та тенденцiї ринку, виступає власне керiвництво постачальника. При цьому спочатку користуються cтандартом ДСТУ ISO 9004-2001. Далi постачальник може звернутися до застосовуваного в його випадку одного iз стандартiв з вимогами ДСТУ ISO 9001:2001 або ДСТУ ISO 9004:2001 як моделi забезпечення якостi, за допомогою якої вiн доведе вiдповiднiсть своєї системи якостi i, можливо, спробує заздалегiдь, не очiкуючи вимог споживача, провести її сертифiкацiю. Запроваджена в разі такого, орiєнтованого на керiвництво, пiдходу система якостi буде, як правило, досконалішою та ефективнішою, нiж модель, використана тiльки для доведення вiдповiдностi системи якостi.

Для управління якiстю, а також для розроблення, впровадження та удосконалення своїх систем якостi в межах пiдходiв, орiєнтованих або на керiвництво, або на акцiонера, органiзацiям необхiдно застосовувати стандарти з систем якостi. До комплексу стандартiв з систем якостi входять стандарти-вказiвки двох типiв: вказiвки щодо вибору та застосування стандартiв для певної моделi забезпечення якостi згідно з ДСТУ ISO 9000-2001 і вказiвки щодо елементiв системи якостi, що мiстяться в ДСТУ ISO 9004-2001. У цьому комплексi стандартiв головна увага придiляється задоволенню потреб споживача, встановленню функцiональних обов’яз­кiв та наголошується важливiсть оцiнювання (в мiру можливостi) потенцiйних ризику i прибуткiв. Для створення та пiдтримання ефективної системи якостi та її постiйного вдосконалення слiд враховувати всi цi аспекти.

При застосуванні ДСТУ ISO 9004-2001 постачальник вiдповiдно до конкретної ситуацiї визначає, якою мiрою застосовний кожний елемент системи якостi та якi конкретно методи i технологiї слiд застосовувати. До ДСТУ ISO 9000-2001 слiд звертатися кожнiй органiзацiї, що має намiр створити та впровадити систему якостi. Розширення глобальної конкуренцiї призводить до того, що споживач починає висувати дедалi жорсткiшi вимоги щодо якостi. Для того, щоб не втратити конкурентоспроможностi та пiдтримувати високi економiчнi показники, органiзацiям-постачальникам потрiбно впроваджувати ефективнiші та дiйовiші системи. У ДСТУ ISO 9000-2001 наведено визначення основних понять у сфері якостi та мiстяться настанови щодо вибору і застосування стандартiв з систем якостi.

У табл. 9.2 наведені настанови щодо застосування стандартів ДСТУ ISO серії 9000.

Т а б л и ц я  9.2. Настанові щодо застосування стандартів

Забезпечення якостi (управ­ління якістю)

Застосовува­ний стандарт

Настанова щодо застосування

стандарту

Проектуван­ня, розроблен­ня, виробниц­тво, монтаж та обслугову­вання

ДСТУ ISO/ТР 10013: 2003

 

Постачальнику необхідно за потреби дове­дення своєї здатностi так управляти про­цесами проектування i виробництва про­дукцiї, щоб вона вiдповiдала всiм установ­леним вимогам. Встановленi вимоги спрямованi перш за все на досягнення задоволення споживача за рахунок запобiгання невiдповiдностi на всiх етапах вiд проектування до обслуговування

Виробництво, монтаж та обслуговування

ДСТУ ISO 9001:2001

Постачальнику необхідно за потреби доведення своєї здатностi так управляти процесами виробництва продукцiї, щоб вона вiдповiдала всiм встановленим вимогам

Контроль готової про­дукції та її випробування

ДСТУ ISO 9004:2001

Постачальнику необхідно за потреби дове­дення вiдповiдностi продукцiї встанов­леним вимогам тiльки на стадiї контролю готової продукції та її випробувань

Управління якiстю

ДСТУ ISO/ТР 10013: 2003

 

 

Використовує будь-яка органiзацiя, що має намiр розробити та впровадити систему якостi. Для того, щоб вiдповiдати своєму призначенню, органiзацiя повинна забезпечити керованiсть технiчними, адмiнiстративними i людськими чинниками, що впливають на якiсть продукцiї, чи то обладнання, програмне забезпечення, перероблюванi матерiали чи послуги. Стандарт мiстить опис широкого перелiку елементiв системи якостi, що стосуються всiх етапiв життєвого циклу продукцiї i вiдповiдних заходiв, з якого органiзацiя може вибрати i застосувати елементи згiдно з своїми потребами

При затвердженні та реєстрацiї, що проводяться другою стороною, постачальник та iнша сторона домовляються, який стандарт братиметься за основу під час затвердження. Вибiр та застосування моделi системи якостi, придатної для даної ситуацiї, повиннi бути вигiднi як споживачевi, так i постачальникові. Під час вивчення вигод, ризику та витрат для обох сторiн визначатиметься обсяг та характер взаємної iнформацiї та заходи, якi повинна вжити кожна органiзацiя з метою впевненостi в тому, що передбачена якiсть буде досягнута. Якщо з споживачем не домовлено iнакше, за вибiр моделi для контрактiв на субпiдряд вiдповiдає постачальник.

При сертифiкацiї чи реєстрацiї, що проводиться третьою стороною, постачальник i орган з сертифiкацiї домовляються, який стандарт буде застосовано як основу для сертифiкацiї чи реєстрацiї. Обрана модель повинна бути адекватною та не хибною з точки зору споживачiв постачальника. Вибiр i застосування моделi забезпечення якостi, що вiдповiдає цiй ситуацiї, повиннi вiдповiдати i завданням постачальника.

Розглядаючи сферу дiяльностi постачальника, що охоплюватиметься  сертифiкатом, слід визначати обсяг та характер взаємної iнформацiї та заходи, які повинна вжити кожна органiзацiя з метою отримання впевненостi в тому, що сертифiкацiя проводиться вiдповiдно до вимог обранної моделi.

Метою систем якостi є задоволення вимог до якостi як наслiдок впроваджених постачальником процесiв. У свою чергу вимоги до систем якостi повиннi деталiзуватися через методики виконання цих процесiв. Тому конкретнi вимоги щодо системи якостi в ДСТУ ISO 9001:2001, ДСТУ ISO 9004:2001 та ДСТУ ISO 10013:2003 звичайно формулюються таким чином: “Постачальник повинен впровадити i пiдтримувати в робочому станi документально оформленi методики...”. Елементи системи якостi документально оформляються, i вiдповiдно до вимог обраної моделi доводиться їх дiєвiсть.

Доведення дiєвостi елементiв i пов’язаних з ними процесiв забезпечує впевненiсть щодо адекватностi системи якостi та можливостi досягнення вiдповiдностi продукцiї встановленим вимогам. За доведення адекватностi та ефективностi системи якостi вiдповiдає постачальник. Проте постачальнику слiд врахувати очiкування на таке доведення з боку вiдповiдних зацiкавлених сторiн, при чому можуть визначатися методи, застосовуванi для доведення вiдповiдностi обранiй моделi, які включають: заяву постачальника про вiдповiднiсть, надання достатнього документального свiдчення, надання свiдчення чи пiдтвердження реєстрацiї, проведеної iншими споживачами, перевiрку якостi споживачем, перевiрку якостi третьою стороною і отримання сертифiкатiв, наданих компетентною третьою стороною.

Характер та рiвень доведення вiдповiдностi, залежно вiд ситуацiї, можуть змiнюватися і при цьому застосовують такi критерiї: економiка, практика та умови використання продукцiї; складнiсть проектування i мiра новизни, що вимагається при цьому; складнiсть i трудомiсткiсть виробництва продукцiї; можливiсть оцiнювання якостi продукцiї на пiдставi лише контролю готової продукції та її випробувань; вимоги суспiльства щодо продукцiї; результати попередньої дiяльностi постачальника; ступiнь партнерства стосовно споживача.

Майже в кожнiй конкретнiй ситуацiї можна вибрати таку модель, що адекватно вiдповiдає потребам. Проте в одних випадках певнi елементи чи субелементи системи якостi, що мiстяться в обраному стандартi, можуть вилучатися, а в iнших випадках можуть вводиться додатковi елементи. Вибiр системи може також стосуватися рiвня доведення дiєвостi елементiв системи якостi. Якщо в такому виборi буде необхiднiсть, то вiн пiдлягатиме погодженню мiж споживачем та постачальником, зазначивши це в контрактi.

Обом сторонам необхiдно переглядати положення контракту, який вони мають намiр укласти, щоб переконатися в правильному розумiннi вимог до системи якостi i в тому, що цi вимоги є взаємоприйнятними з точки зору економiчних аспектiв i ризику у вiдповiдних ситуацiях. Може виникати потреба зазначення в контрактi додаткових вимог, таких як статистичне оперативне управлiння процесом або вимоги до системи стосовно об’єктiв, вирiшальним аспектом яких є безпека.

Оцiнювання системи якостi постачальника на вiдповiднiсть стандартам ISO 9001:2001 або ISO 9004:2001 а також введення, за потреби, додаткових вимог може вiдбуватися до укладання контракту з метою визначення можливостi постачальника задовольнити необхiднi вимоги. Пiсля укладання контракту дальше доведення постачальником дiєвостi його системи якостi може здiйснюватися за допомогою низки перевiрок якостi, що виконуються споживачем, представником споживача або, за погодженням, третьою стороною. Під час застосування комплексу стандартiв з систем якостi важливе значення мають характеристики продукцiї та процесiв.

Необхiдно враховувати такі чинники: керiвництву постачальника для планування пiдходу до впровадження елементу системи якостi та визначення масштабiв впровадження, аудиторам систем якостi під час планування перевiрок якостi, що проводяться першою, другою чи третьою стороною і спільно постачальнику та споживачу під час визначення вимог до системи якостi та (або) їх вибору під час укладання двостороннього контракту.

Загальні чинники, що необхідно враховувати:

  • складнiсть проектування (трудомiсткість проектування продукцiї та допомiжних процесiв, за потреби їх проектування, або перiодичного перегляду проекту);
  • завершенiсть та стабiльнiсть конструкцiї продукцiї (визначення ступеня поширення та апробування загальної конструкцiї продукцiї шляхом випробувань на вiдповiднiсть експлуатацiйним характеристикам або за досвiдом експлуатацiї);
  • складнiсть процесу виробництва (iснування апробованих процесiв виробництва продукцiї, необхiдностi розроблення нових процесiв, кількості i номенклатури необхiдних процесiв, впливу процесу (процесiв) на експлуатацiйнi характеристики продукцiї та необхiдностi управлiння процесом);
  • характеристики продукцiї (складність продукцiї, кількості пов’язаних мiж собою характеристик i ступеня критичностi кожної характеристики для експлуатацiйних властивостей);
  • безпечнiсть продукцiї (ризику вiдмови та її наслiдкiв);

економiчнi аспекти (економiчні витрати як постачальника, так i споживача, у зв’язку з вищезгаданими чинниками стосовно ризику витрат внаслiдок невiдповiдностi продукцiї).



06.07.2014 manyava 0

ТОП користувачів