Угруповання гідробіонтів окремих екологічних зон водних екосистем

Окремі види гідробіонтів та їх угруповання пристосовані до певних умов існування у водоймах. Одні весь час знаходяться у товщі води, інші мешкають на поверхні дна або зариваються у донні ґрунти. Є і такі, які закріплюються на підводних частинах рослин або інших занурених у воду твердих предметах.
Залежно від переважного місця перебування біота водних екосистем поділяється на такі екологічні угруповання: планктон, нектон, бентос, перифітон, пелагобентос, нейстон і плейстон.
Планктон — це угруповання організмів, що населяють товщу води морів, океанів і поверхневих водних об'єктів суші (мікроводорості, бактерії, коловертки та інші організми, які не можуть протидіяти течії води через відсутність або недорозвиненість органів руху). Основною ознакою планктон­них гідробіонтів (або планктонтів) є їх пасивне перебування у вільному плаванні, або «паріння» у воді, повна залежність їх перенесення у товщі води від динаміки водних мас.
Планктонні організми можуть усе своє життя перебувати в товщі води (голопланктон), а деякі з них знаходяться у вод­ній товщі лише на окремих стадіях розвитку (меропланктон).
За основними типами водних об'єктів розрізняють планктон океанічний, морський, або таласопланктон (від грецького слова «таласса» — море), озерний, або лімнопланктон, планктон ставків, боліт і калюж — гелеопланктон, та річковий (потамо-планктон). За переважним розміщенням у товщі води розріз­няють також пелагічний і придонний планктон, хоча межа між ними досить умовна, бо зоопланктоні організми здатні до добових вертикальних міграцій і в різні періоди доби можуть перебувати на більшій чи меншій відстані від поверхні чи дна водойм, залежно від рівня освітленості, наявності корму тощо. Для збирання придонного планктону застосовують батометри, планктоночерпаки, засмоктуючі прилади, а також вилов на світло прожекторів або спеціальні пастки, в яких використано явище фототаксису планктонних ракоподібних щодо червоного та синього світла.
Планктон поділяють на фітопланктон (водорості), бактеріо-планктон та зоопланктон.
Фітопланктон представлений водоростями різних систе­матичних груп. Розрізняють фітопланктон морів, солонуватих і прісних вод. Морський фітопланктон складається*переважно з діатомових, динофітових, криптофітових та інших водорос­тей. Вони населяють товщу морської води до глибин 50—100 м. Саме на такі глибини проникає сонячна радіація, і в автотроф­них організмах тут можуть протікати процеси фотосинтезу. В прісноводному фітопланктоні основними компонентами є діатомові, синьо-зелені та зелені водорості. До його складу входять також представники золотистих, евгленофітових, динофітових, жовто-зелених та інших відділів водоростей. Він поширений до глибин 20—40 м. На формування фітопланк­тону істотно впливає гідрологічний і гідрохімічний режим водних об'єктів, освітленість води та інші чинники.
Фітопланктон відіграє важливу роль у формуванні якості води і біопродуктивності водойм. Він є джерелом утворення первинної продукції та внутрішньоводоймного поповнення розчиненого кисню. При масовому розвитку фітопланктону («цвітінні» води) після його відмирання може різко погіршуватися якість води (самозабруднення водойм). Організми фітопланктону є індика­торами (показниками) при екологічній оцінці якості води.
Бактеріопланктон складається з бактерій різних фізіо­логічних груп, він залежить від наявності органічних речовин, температурного і кисневого режиму, сольового складу та інших чинників. Серед бактерій зустрічаються дуже дрібні форми ультрабактеріопланктону, які можна виділити тільки за допомогою мембранних ультрафільтрів і розглядати лише під електронним мікроскопом.
Зоопланктон — сукупність водяних безхребетних тварин, що населяють товщу морських і прісних вод. Це найпростіші, гіллястовусі і веслоногі ракоподібні, коловертки, велігери (ли­чинки) молюсків, личинки креветок тощо. Серед них є й організми, здатні до досить активного переміщення у воді. Так, дафнії рухаються стрибками, веслоногі ракоподібні — аа принципом реактивного руху. Ці рачки здатні також до вертикальних міграцій — від поверхні до дна і навпаки.


У морському зоопланктоні переважають також кишково­порожнинні, ікра та личинки деяких видів риб (іхтіопланктон). Серед них досить великі організми, наприклад, медуза Суапеа (діаметр до 2 м), реброплав венерин пояс (довжина до 1,5 м). Парінню організмів зоопланктону у воді сприяє досить значна поверхня тіла, наявність жирових відкладень та газових вакуоль у їхньому тілі. Організми зоопланктону поділяються за величиною. Планктонти розміром більше 5 см належать до мегалопланктону, 5 мм — макро-, 0,5 мм — мезо-, 50 мкм — мікро- і 5 мкм — нанопланктону. Дуже дрібні організми (менше 5 мкм) належать до пікопланктону. Мікропланктон — це мікроско­пічні найпростіші, коловертки, личинки безхребетних. До мезопланктону належать дрібні рачки. Макропланктонні організми — це, в основному, мізиди, креветки, невеликі медузи та деякі інші. До мегалопланктону зараховують безхребетних дуже великих розмірів — медуз та ін. Планктон разом із завислими частинками, що потрапляють у знаряддя лову (планктонні сітки та інші), називається сестон.
Плейстон — гідробіонти, які тримаються на поверхні води або ведуть напівзанурений спосіб життя. їх загальна назва — плейстонти. Серед них найбільше морських організмів. При­кладом можуть бути бурі водорості класу циклоспорових, що спливають у величезній кількості на поверхню Саргасова моря. Зокрема, це властиво водорості саргасум плаваючий (Баг^аз-вшп Аийапэ). Відриваючись від материнських донних рослин, такі водорості вертикальною течією, характерною для цього моря, піднімаються на поверхню води, де і розмножуються вегетативним поділом. Саме від цих водоростей і пішла назва Саргасова моря. У багатьох плейстонтів є газові пухирці або пінисті поплавці, за допомогою яких організми утримуються на поверхні води. Пухирці виявлені у сифонофор Рпуваїіа, актиній Міпуав, молюсків ЛапЛіпа та деяких інших.
Нейстон — сукупність морських або прісноводних організ­мів, які мешкають біля плівки поверхневого натягу води. Вони можуть прикріплюватись до цієї плівки або пересуватись по ній зни­зу (гіпонейстон) чи зверху (епіней-стон). Вперше таке явище було описано у 1917 р. Е. Нейманом для бактерій. Пізніше в «плівці життя» були виявлені мікроводорості, най­простіші та інші безхребетні.
Тривалий час вважалося, що у такому поверхневому шарі води мо­жуть концентруватись тільки представ­ники прісноводної флори і фауни, а для морських акваторій з інтенсивнішим вітровим і штормовим перемішуванням води існування нейстону не визнавалося. Але, як уже відзначалось раніше, саме у 5-сантиметровому поверхневому шарі води нейстон існує і в морських екосистемах. Цьому сприяють найбільша освіт­леність води, її насиченість киснем, сприятливий сольовий режим та оптимальні температурні умови.До складу нейстону входить відносно невелика кількість видів. Серед них зустрічаються найпростіші, одноклітинні водорості, бактерії, дрібні легеневі молюски. Усі вони меш­кають нижче плівки поверхневого натягу води. До нейстону морських водойм належать також ікра та личинки риб, сукуп­ність яких отримала назву іхтіонейстон. На поверхні плівки у прісних водоймах можна спостерігати швидко бігаючих клопів-водомірок. Нектон — сукупність досить рухливих організмів (нектон-тів). Серед них виділяються активно плаваючі у товщі води пелагічні риби, кальмари, китоподібні, дельфіни, що можуть протидіяти течії води і самостійно пересуватись на значні відстані. Нектонні тварини мають обтічну форму тіла і розви­нуті органи пересування у воді.
Бентос є екологічним угрупованням мешканців дна морів і прісних водних об'єктів. До його складу входять бактерії, рослини, безхребетні тварини, молюски, ракоподібні та інші групи гідробіонтів. Вони можуть знаходитись на поверхні дна або занурюватись у донний ґрунт. Організми бентосу нази­вають бентонтами.
Розрізняють фітобентос, бактеріобентос і зообентос, фітобентос морських шельфових мілководних зон склада­ється з червоних, бурих та інших макроводоростей та вищих водяних рослин. Фітобентос континентальних водойм пред­ставлений, в основному, діатомовими, синьозеленими, зеле­ними, харовими і деякими іншими водоростями. Розрізняють мікрофітобентос та макрофітобентос (переважно макроско­пічні форми зелених і харових водоростей).
Значну роль у прісноводних водоймах відіграють вищі водяні рослини (рогіз, рдесник, комиш, очерет та інші квіткові рослини). їх угруповання специфічні і звичайно розгляда­ються не як фітобентос, а як окремий компонент прісноводних екосистем — вищу водяну рослинність. Зарості вищих водяних рослин населяють бактерії, водорості, безхребетні тварини.
Бактеріобентос — це бактерії, що живуть у донних відкла­деннях. Він відіграє особливу роль у перетворенні як органіч­них, так і мінеральних речовин. Так, у донних ґрунтах біль­шості мезотрофних і евтрофних озер протікають бактеріальні процеси утворення метану, редукції сульфатів та масляно­кислого бродіння. На більшій глибині у донних відкладеннях мікробіологічні процеси поступово послаблюються внаслідок зменшення вмісту легкозасвоюваних бактеріями фракцій органічних речовин, зменшення вмісту біогенних елементів та інших чинників.
Організми зообентосу поділяють на інфауну — ті, що живуть у товщі донних відкладень, онфауну — ті, що перебу­вають на поверхні ґрунту, епіфауну — ті, що мешкають на поверхні твердого субстрату (камінні, занурених стеблах вищих водяних рослин, панцирах відмерлих молюсків тощо).
До типових представників інфауни належать багатоще-тинкові черви, двостулкові молюски, деякі голкошкірі та інші безхребетні. Угруповання організмів онфауни утворюють різні ракоподібні, молюски, деякі багатощетинкові черви, більшість голкошкірих (в морі). Представниками епіфауни є губки, гідроїди, актинії, моховатки, морські жолуді, коралові поліпи та інші.
В окрему екологічну групу нектобентос виділено водяних тварин, які плавають у придонному шарі води і періодично піднімаються у більш поверхневі шари. До нектобентосу належать придонні риби, креветки, мізиди, деякі голотурії та інші безхребетні.'
Бентосні організми поділяють за величиною. Найдрібніші (менші за 0,5 мм) — мікрозообентос — мешкають на поверхні донного ґрунту. До цієї групи входять і дрібні форми, які живуть в поровій воді між частинками піску або мулу і скла­дають інтерстиціальну фауну. До прісноводного мікро-зообентосу належать інфузорії, корененіжки, джгутикові, коловертки, нематоди, деякі турбелярії.
До складу мезобентосу входять організми (до 1,5—2,0 мм), які можуть бути постійними компонентами донних ґрунтів (бентосні гіллястовусі, веслоногі та черепашкові рачки, дрібні черви — олігохети, личинки комарів — хірономіди, водяні кліщі тощо) та тимчасовими мешканцями дна. До останніх належать личинки бабок, одноденок, жуків та інших комах, які в своєму життєвому циклі змінюють одне середовище на інше (гетеротопи): личинки і лялечки живуть у водному середовищі, а дорослі стадії (imago) — у повітряному.
Мейобентос характеризується величиною організмів від 0,5 до 5—10 мм. Це мешканці самого верхнього шару донних ґрунтів.
Макрозообентос представлений організмами, розмір яких перевищує 5 мм. До цієї групи належать представники бага­тьох класів прісноводних тварин: поліхети, олігохети, чере­воногі молюски, двостулкові молюски, ракоподібні, личинки комах, а в складі морського зообентосу найбільшу роль відіграють двостулкові молюски (серед них величезні три­дакни), голкошкірі (морські зірки, морські їжаки та інші), ракоподібні (омари, лангусти, краби), багатощетинкові черви — поліхети.
Видове різноманіття і біомаса бентосних організмів законо­мірно спадає із збільшенням глибини. Так, якщо біомаса бентосу літоральних і верхніх субліторальних екологічних зон моря оцінюється в середньому 5—10 кг/м2, то в субліторальній зоні рахунок іде на десятки (сотні) грамів, а у батіалі вже у грамах на 1 м2. Як показують розрахунки, у шельфовій зоні морів, на які припадає близько 8 % загальної площі дна Сві­тового океану, біомаса бентосних організмів становить близько 60 % усього океанічного бентосу.Якісний і кількісний склад бентосу прісних водойм значно бідніший, ніж морських.
Перифітон утворюється на поверхні занурених у воду твердих предметів з стаціонарних поселень водяних організ­мів. Вони можуть мати вигляд твердих черепашкових об­ростань різних субстратів (наприклад, днищ кораблів, трубо­проводів водозабірних споруд, занурених у воду конструкцій), поселень гідробіонтів на камінні, скелях, на поверхні тіла Морських тварин. Поселення гідробіонтів на поверхні твердих Предметів, які призводять до обростання цих поверхонь, отри­мали назву перифітон. Його основу становлять бактеріальна плівка та прикріплені рослини (водорості) і тварини (рако­подібні, молюски, гідроїди, губки та інші безхребетні). Сукуп­ність організмів різних трофічних рівнів створює своєрідний біоценоз, в якому існують специфічні взаємовідносини між організмами окремих систематичних груп. Серед прикріп­лених організмів обростань можна побачити вільно плаваючих або повзаючих гідробіонтів.
Розмноження перифітонтів відбувається переважно з утворенням вільнорухливих стадій (спори, планктонні личин­ки), за допомогою яких відбувається їх розселення у водоймах.,
Серед заростів водяних рослин та бентосних водоростей-макрофітів формуються специфічні багатокомпонентні біоцено­зи — зоофітос. До його складу входять бактерії і планктонні безхребетні, зокрема численні комахи — як дорослі, так і у личинковій стадії, молюски. Тут проходять ранні стадії роз­витку ікри деяких риб, земноводних, знаходять корм мальки риб, що живляться безхребетними зоофітосу.
Пелагобентос. У зоні контакту між товщею води і донним ґрунтом живуть представники вищих раків, риб та деяких інших тваринних організмів, які постійно мігрують між вод­ною товщею і донним ґрунтом. Так поводять себе личинки комарів, деякі гіллястовусі та веслоногі рачки, черепашкові рачки, ряд коловерток, деякі зелені, діатомові та синьозелені водорості.
Організми, які поперемінно перебувають то у товщі води, то на дні водойм або зариваються у донні ґрунти, належать до пелагобентосу. Залежно від переважної приналежності до певних екологічних зон водойм вони поділяються ще на пелаго-бентонтів та нектобентонтів.
До бентосу належать також біоценози піщаних пляжів (псамон).
Комплекс організмів, здатних перезимовувати у товщі льоду, отримав назву пагон.



13.12.2011 manyava 0

ТОП користувачів