Вищі водяні рослини

 

На відміну від водоростей, серед яких переважають мікро­скопічні форми (за винятком деяких морських водоростей — червоних та бурих), вищі водяні рослини досить великі за розміром і можуть бути розпізнані неозброєним оком. Тому їх називають макрофіти, тобто «великі рослини».
Роль вищих водяних рослин у гідроекосистемах багато­гранна і багатофункціональна. Перш за все вони є автотроф­ними організмами і приймають безпосередню участь у процесах утворення органічних речовин. При цьому утилізується С02не тільки з атмосфери, але й з води, і виділяється кисень, яким насичується вода. Вони зв'язують азот, фосфор, кальцій, магній
та інші елементи, відіграють виключну роль як біологічні фільтри при очищенні водних екосистем від забруднень, затримують і акумулюють завислі мінеральні і органічні частинки.
Існування у водному середовищі призвело до виникнення деяких морфо-фізіологічних ознак водяних рослин. Так, у порівнянні з наземними рослинами деякі з них мають слабшу кореневу систему, видовжені стебла, розсічене листя. Зану­рені рослини синтезують органічні речовини, поглинаючи ді-оксид вуглецю з води, а не з повітря. В той же час деякі вищі водяні рослини можуть засвоювати розчинені органічні речови­ни безпосередньо з води. Такими властивостями наділене лише занурене у воду листя, яке до того ж не має продихів. Листя занурених у воду рослин, як правило, розсічене на окремі дріб­ні дольки, а те, яке контактує з атмосферою, має значні розміри.
Вищі водяні рослини розмножуються переважно вегетатив­но. Запилення квіткових рослин може відбуватися над водою за допомогою комах, як це спостерігається у латаття білого (Nymphaea alba), водяного горіху плаваючого (Trapa natans), глечиків жовтих (Nuphar luteum). У інших вищих водяних рослин пилок переноситься вітром (рдесник — Potamogetуn). Є й такі, як валіснерія спіральна (Vallisneria spiralis) і елодея канадська (Elodea canadensis), які запилюються у воді, а утворене насіння переноситься водою, рибами та птахами.
На розвиток вищої водяної рослинності найбільше впли­вають ступінь вітро-хвильової захищеності прибережних зон, їх глибина, швидкість течії, стабільність рівневого режиму води, особливості рельєфу дна та характер донних ґрунтів. При крутому спуску дна закріплюється лише обмежена кількість рослин, вони розселюються тільки біля самого урізу води. Макро-фіти поширюються здебільшого тільки до глибини 2,5 м, а окремі екологічні групи рослин — до ще значно меншої.
На формування фітоценозів істотно впливає коливання рів­ня води. Особливо негативно це виявляється у водосховищах з великим сезонним коливанням рівня води, яке обмежує поши­рення зануреної і, навпаки, сприяє розвитку повітряно-водяної рослинності. Саме цим пояснюється те, що у більшості дні­провських водосховищ переважають повітряно-водні фітоценози.



16.12.2011 manyava 0

ТОП користувачів