Вплив на довкілля автомобільного, водного, залізничного транспорту

Існує протиріччя між тенденцією розвитку транспортних систем і прагненням людини до охорони навколишнього середовища. Одним з прикладів є зростаюче бажання городян проводити вільний час на природі, що призводить до подальшого розширення транспортних систем,  збільшення інтенсивності руху транспорту, отже, зростає забруднення навколишнього середовища. Найбільш важливим першочерговим аспектом розв’язання такого питання є зниження рівня токсичності викидів  існуючих транспортних засобів, створення нових видів палива і удосконалювання конструкції двигунів.
Натурні експерименти і математичні моделі показують, що:
•    Зростає  дисперсія газоподібних забруднювачів у зв'язку із збільшенням інтенсивності транспортного потоку.
•    Розподіл забруднювачів нечутливий до малих коливань швидкості і щільності транспортного потоку.
•    Турбулентність, спричинена рухом транспортного потоку є визначальною для характеру дисперсії забруднювачів.
•    Напрямок вітру і напрямок руху транспорту впливає на розсіювання забруднювачів.
•    Дисперсія при однобічному й двосторонньому русі істотно розрізня-ється.
Високі рівні концентрацій важких металів у ґрунті, рослинах, атмосфері часто обумовлені близькістю доріг. Існує небезпека сильного забруднення наземних вод важкими металами, особливо плюмбумом, у результаті танення снігового покриву. У кожному разі вміст кадмію, нікелю, цинку, плюмбуму в ґрунтах біля доріг залежить від відстані до дороги і профілю ґрунту; діють стандарти ГДК на вихлопні гази. Існують розрахункові методи прогнозування відносної токсичності вихлопних газів (Шадрин, 1983).
Залізничні дизельні локомотиви в основному викидають у повітря відпрацьовані гази, що містять токсичні компоненти (СО – 4000 т, СО2 – 109888 т, SO2 – 4800 т, NO2 – 5760 т, вуглеводні – 1280 т, сажа – 480 т ⁄ р.). При митті рухомого складу із стічними водами в ґрунт і водойми переходять нафтопродукти, феноли, хром, кислоти, луги, завісі неорганічних і органічні речовини, вміст таких компонентів миття в стічних водах вище ГДК. Ґрунт сильно забруднюється в пунктах мийки, навіть у порівнянні із стічними водами.
GESAMP - міжнародна група експертів з наукових аспектів забруднення моря.
Представила доповідь, що визначає класифікацію і практичну небезпеку шкідливих для морської води речовин, які перевозять на судах. В основу класифікації хімічних речовин, що перевозять на наливних судах, покладена їх небезпечність для морських організмів і людини, ступінь небезпеки зростає, якщо речовини здатні до канцерогенезу, нагромадженню в трофічних ланцюгах морської фауни та флори, враховується їх стійкість. Враховується також загроза
донним організмам від речовин з великою щільністю, а також здатність речо-вин з малою щільністю утворювати на поверхні води газонепроникні плівки, які поглинають кисень з води,  викликають евтрофікацію водойм, а також призводять до зниження естетичної цінності водойми. За класифікацією (А, В, С, D) категорія шкідливості (екологічної небезпеки)  визначається кількісно за рівнем концентрації, небезпечної для морських організмів з додатковим якісним  урахуванням інших специфічних факторів. Найнебезпечнішими є речовини категорії А - вони здатні до біоакумуляції, або токсичні, або канцерогенні, або стійкі. Класифіковано низку нових речовин, які раніше не розглядалися:  спирти, хлорзаміщенні  вуглеводні, фталати.
В переліку наведено 1437 шкідливих речовин. Цей перелік є підставою для висування вимог щодо обладнання судів і встановлення ГДВ у морській воді.
Процеси поширення плівки на поверхні, проникнення в масу вод, деградації тісно пов'язані з фізико-хімічними властивостями нафти і місцевими умовами (припливи, геоморфологія берега, течії). З огляду на ці фактори можна прогнозувати забруднення моря і узбережжя при нафтових розливах,  виявляти найбільш уразливі райони з метою вибору оптимальних методів очищення, але хронічні забруднення морського середовища низькими концентраціями нафти
спричиняють більш серйозний вплив на біоту, ніж катастрофічне розлиття. В місцевих дослідах у природних водоймах показано, що при вмісті нафти приблизно 1,5 мг/л через 2 тижні первинна продукція зменшується на 65%, рівень дихання - на 50%.





30.08.2013 manyava 0

ТОП користувачів